ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" липня 2026 р. Справа№ 917/2270/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Шапрана В.В.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Метенко Т.І.,
від відповідача - Журавель О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №917/2270/25 (суддя - Пукас А.Ю.) за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 366 854,92 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
До господарського суду звернулось Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" (далі за текстом - СП "Полтавська газонафтова компанія", Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі за текстом - ТОВ "Оператор ГТС України", Відповідач) про стягнення 366 854, 92 грн - безпідставно збережених грошових коштів за договором транспортування природного газу №[номер приховано] від 20.11.2019.
Позовні вимоги СП "Полтавська газонафтова компанія" обґрунтовані тим, що після настання форс-мажорних обставин (пошкодження виробничих потужностей внаслідок ракетної атаки 16.10.2025) у Відповідача відпала правова підстава утримувати кошти в сумі 366 854, 92 грн з ПДВ, сплачені за невикористану потужність транспортування природного газу (633,01735 куб. м).
Позивач вважає, що Відповідач не надав послуги з транспортування невикористаного обсягу потужності, тому зберігає ці кошти без достатньої правової підстави, і вимагає їх повернення як безпідставно набутого (збереженого) майна відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №917/2270/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачені Позивачем Відповідачу грошові кошти у сумі 366 854, 92 грн з ПДВ не можуть вважатися безпідставно набутими (збереженими) в розумінні статті 1212 ЦК України, оскільки були сплачені на виконання чинного договору транспортування природного газу та додатка до нього, а отже, положення статті 1212 ЦК України, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована аналогічними доводами, що й позовна заява.
В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
20.11.2019 між СП "Полтавська газонафтова компанія", як замовником, та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", як оператором, укладено договір транспортування природного газу № [номер приховано].
Відповідно до пункту 2.1 договору за цим договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (пункт 2.3 договору).
Згідно з пунктом 2.8 договору взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора та аукціонні платформи (у частині розподілу потужності на міждержавних з`єднаннях) відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи та/або до аукціонної платформи Замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою та/або аукціонною платформою, визначеного Кодексом.
Пунктом 6.1 договору визначено, що оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
Вартість договірної потужності визначається виходячи з обсягу розподіленої потужності замовнику згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку розподілу потужності на період однієї газової доби (пункт 8.1 договору).
Замовник послуг транспортування зобов`язаний здійснити попередню оплату потужності з обмеженнями не пізніше кінцевого строку попередньої оплати, визначеного цим пунктом для розподіленої потужності точок входу/виходу на міждержавному з`єднанні на гарантованій та переривчастій основі відповідного періоду. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу Замовника.
Послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100 % попередньої оплати (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов`язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п`ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей, крім випадків, передбачених цим пунктом (пункт 8.2 договору).
Між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до договору, зокрема додаткова угода № 1, додаткова угода № 2, додаткова угода № 3, додаткова угода № 4, додаткова угода № 5, додаткова угода № 6, додаткова угода № 7, додаткова угода № 8, додаткова угода № 9 та додаткова угода № 10.
Відповідно до пункту 17.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2019 цей договір діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
15.09.2025 замовник і 17.09.2025 оператор підписали додаток № 1 до договору "Розподіл потужності" на жовтень 2025 року, відповідно до якого замовник замовив потужність у обсязі 190 000 тис. куб. м природного газу на кожну добу жовтня 2025 року.
17.09.2025 оператор виставив замовнику рахунок-фактуру № 10-2025-1907000498/9931025 на загальну суму 3 413 453, 84 грн з ПДВ за доступ до замовленої потужності на жовтень 2025 року. Замовник повністю оплатив цей рахунок 23.09.2025.
З 1.10 по 15.10.2025 включно сторони виконували умови договору: замовник подавав, а оператор приймав природний газ у точці входу відповідно до замовленої потужності.
У ніч на 16.10.2025 внаслідок повітряної атаки Російської Федерації були пошкоджені та частково знищені виробничі потужності замовника - Установка попередньої підготовки нафти і газу Ігнатівського родовища (УППНГ).
У зв`язку з цим Наказом замовника від 16.10.2025 № 2609-1 з 16.10.2025 зупинено видобуток, підготовку та подачу природного газу до газотранспортної системи в точці входу 56ZIPPOL1004905Q (ПВВГ "СОЮЗ").
21.10.2025 замовник направив оператору лист № 704, в якому повідомив про настання форс-мажорних обставин, що унеможливили подальше виконання зобов`язань за договором з 16.10.2025.
24.10.2025 замовник звернувся до Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати із заявою № 715 про засвідчення форс-мажорних обставин.
27.10.2025 Полтавською торгово-промисловою палатою видано Сертифікат, яким підтверджено настання форс-мажорних обставин (військова агресія РФ, ракетний обстріл 16.10.2025, пожежа та пошкодження технологічних об`єктів УППНГ), що унеможливили виконання замовником зобов`язань щодо подання природного газу в обсягах, передбачених додатком № 1 до договору. Період дії форс-мажору: з 16.10.2025 (дата настання) і триває станом на 24.10.2025.
29.10.2025 замовник направив оператору лист № 728 разом із копією зазначеного Сертифіката.
10.11.2025 оператор розмістив на інформаційній платформі акт наданих послуг № 10-2025-1907000498/9931025 від 31.10.2025, а 13.11.2025 - звіт про використання замовленої потужності за жовтень 2025 року. Обидва документи були складені без часткового припинення зобов`язань з 16.10.2025.
19.11.2025 замовник направив оператору лист № 775, у якому висловив заперечення проти акта та звіту оператора. Одночасно замовник надіслав для підписання власні проекти: акта наданих послуг за жовтень 2025 року; акта звірки взаємних розрахунків.
У цих документах замовник врахував фактичні обсяги поданого газу та зменшив вартість послуг за період дії форс-мажору. Згідно з розрахунком замовника, вартість послуг за невикористану потужність у зв`язку з форс-мажорними обставинами становить 366 854, 92 грн з ПДВ.
26.11.2025 оператор відповів листом № ТОВВИХ-25-18909, у якому не заперечив факту настання форс-мажорних обставин та отримання Сертифіката, проте відмовився коригувати вартість послуг, пославшись на пункт 8.2 договору (оплата замовленої потужності здійснюється незалежно від фактичного використання).
Сторони не досягли згоди щодо повернення частини сплачених коштів за невикористану потужність за жовтень 2025 року у сумі 366 854, 92 грн з ПДВ, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову, враховуючи те, що укладений сторонами договір транспортування природного газу № [номер приховано] від 20.11.2019 та підписаний додаток № 1 до нього є достатньою та належною правовою підставою для отримання Відповідачем сплачених Позивачем грошових коштів, до складу яких входять і спірні грошові кошти у сумі 366 854, 92 грн з ПДВ, а тому вони не можуть вважатися безпідставно набутими (збереженими) в розумінні статті 1212 ЦК України, оскільки були сплачені на виконання чинного договору транспортування природного газу та додатка до нього.
Колегія суддів погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні висновками, з огляду на наступне.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частини друга, третя цієї ж статті передбачають, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до статті 1212 ЦК безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених стаття 11 ЦК України).
Загальна умова частини першої статті 1212 цього Кодексу звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони у порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати лише після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
Як вже зазначалось, між СП "Полтавська газонафтова компанія" (замовник) та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) укладено договір транспортування природного газу № [номер приховано] від 20.11.2019, а також підписано додаток № 1 до договору щодо розподілу потужності на жовтень 2025 року.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору він сплатив Відповідачу кошти за жовтень 2025 року в повному обсязі відповідно до виставленого рахунку № 10-2025-1907000498/9931025 від 17.09.2025 на суму 3 413 453, 84 грн з ПДВ, у тому числі за замовлену потужність у обсязі 190 000 тис. куб. м на добу.
Враховуючи вищевикладене, укладений сторонами договір транспортування природного газу № [номер приховано] від 20.11.2019 та підписаний додаток № 1 до нього є достатньою та належною правовою підставою для отримання Відповідачем сплачених Позивачем грошових коштів, до складу яких входять і спірні грошові кошти у сумі 366 854, 92 грн з ПДВ, які Позивач просить стягнути з Відповідача.
Доказів припиненя дії, укладеного між сторонами договору (як то розірвання або закінчення строку дії, з припиненням між сторонами при цьому зобов`язань, що виникли по ньому) до суду не надано.
У пункті 6.9 постанови від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала таке: "Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України".
Отже, оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути за невикористану потужність за жовтень 2025 року, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Отже, доводи скаржника про те, що наведені кошти в силу статті 1212 ЦК України підлягають йому поверненню, як сплачені за невикористану потужність за жовтень 2025 року, є необґрунтованими.
Стосовно посилання апелянта на Сертифікат, яким підтверджено настання форс-мажорних обставин (військова агресія РФ, ракетний обстріл 16.10.2025, пожежа та пошкодження технологічних об`єктів УППНГ), Суд вказує таке.
Відповідно до пункту 14.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов?язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс мажорних обставин) та якщо в момент взяття на себе зобов`язань за цим договором така сторона не могла ані передбачити, ані попередити їх настання.
Суд зазначає, що положення договору про форс-мажорні обставини не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки виконання зобов`язань щодо 100% передоплати не є відповідальністю, за яку можна звільнити сторону договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами.
Пункт 14.1 договору передбачає звільнення саме від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань у разі настання обставин непереборної сили, а не від самого обов`язку оплати замовленої потужності, яка виникає з моменту підписання додатка № 1 і підлягає виконанню незалежно від фактичного використання замовленої потужності.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2026 у справі №917/2270/25 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 29.07.2026 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді В.В. Шапран
М.А. Барсук