ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
У Х В А Л А
28.07.2026 м.Дніпро Справа № 904/7108/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Дарміна М.О.
суддів: Джепи Ю.А., Соп`яненко О.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі №904/7108/25 (суддя Рудь І.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 1 608 908 грн 32 коп.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" заборгованість у сумі 1 608 908 грн 32 коп., з яких: 1 593 761 грн 17 коп. - основний борг, 12 858 грн 92 коп. - 3% річних, 2 288 грн 23 коп. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0463-02024-ПП від 01.01.2024 в частині оплати за отримані послуги.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026, яке залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026 по справі № 904/7108/25, позов задоволено частково; стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суму основного боргу у розмірі 1 570 611 грн 42 коп., 3% річних у розмірі 12 858 грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 288 грн 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 306 грн 90 коп.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 23 149 грн 85 коп. провадження у справі закрито.
25.06.2026 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 було видано наказ.
18.06.2026 відповідач подав до суду заяву про відстрочення виконання судового рішення по справі № 904/7108/25, в якій просить суд відстрочити виконання рішення суду по справі № 9047108/25 до закінчення дії воєнного стану в Україні.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у задоволенні заяви Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2026 по справі № 904/7108/25 відмовлено.
Не погоджуючись із вищезазначою ухвалою, Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" звернулось через підсистему "Електронний суд" до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026р. по справі № 904/7108/25 та постановити власне рішення, яким відстрочити виконання судового рішення по справі до закінчення воєнного стану в Україні.
Разом із апеляційною скаргою скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи, яке мотивоване посиланням на положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» та обґрунтоване незадовільним майновим станом підприємства.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Джепа Ю.А., Соп`яненко О.Ю.
Центральний апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання про звільнення апелянта від сплати судового збору за подання апеляційної скарги дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення з оголяду на наступне:
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України).
Так, обгрунтовуючи заяву про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, скаржник посилався на наступне:
"...Згідно ст.8 З.У. «Про судовий збір» суд за клопотання сторони, враховуючі її майновий стан, може відстрочити сплату судового збору до кінця розгляду справи.
Наше підприємство знаходить у вкрай важкому фінансовому стані.
Згідно із пунктами 2.1-2.3 Статуту ДМП ВКГ «ДЗД» (Розділ «Мета і предмет діяльності») Підприємство утворено з метою забезпечення споживачів якісною питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування (п.2.1).
Предметом діяльності Підприємства є:
• забір, очищення та розподілення води з джерел питного водопостачання та доведення її якості до вимог питної води;
• транспортування питної води споживачам через магістральні водоводи;
• надання послуг з питного водопостачання через групові та розвідні водопровідні мережі, які знаходяться на балансі Підприємства;
• надання послуг з приймання, очищення та відведення стічних вод;
• виконання робіт з ремонту водопровідних та каналізаційних мереж;
Основними завданнями Підприємства є: забір, очищення та постачання води населенню, надання послуг з водовідведення (п.2.3).
Основним показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (п.п.10.1. Статуту).
Підприємство знаходиться на господарському розрахунку, при цьому є 100% власністю держави. Органом управління є Дніпропетровська ОДА, яка є виконавчим органом державної влади та не має жодного механізму виділення фінансової допомоги підприємству.
ДМП ВКГ «ДЗД» є стратегічним підприємством по забезпеченню водою питної якості населення та підприємств Синельниківського, Павлоградського районів, міст Синельникове, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, шахт, підприємств ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та військових формувань, які знаходяться на цій території.
Згідно Переліку секторів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 1109 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024р. №48) комунальні послуги централізоване питне водопостачання та централізоване водовідведення віднесено до сектору Системи життєзабезпечення.
Господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. ДМП ВКГ «ДЗД», як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області.
Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду ДМП ВКГ «ДЗД» та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства. Вже за 1 квартал 2026 підприємство має збиток 43 116 000 грн. (Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2026р. додається).
З цих причин договірні зобов`язання між Позивачем і Відповідачем не виконані належним чином.
Під час воєнного стану та ведення бойових дій ДМП ВКГ «ДЗД» продовжує надавати послуги з централізованого водопостачання, усуває аварії та докладає усіх зусиль, які залежать від підприємства, для забезпечення безперебійного постачання води для життєдіяльності регіону Дніпропетровської області.
Єдиним джерелом формування доходів ДМП ВКГ «ДЗД» є надходження оплати за надані послуги від підприємств - споживачів послуг та населення.
При цьому значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані ДМП ВКГ «ДЗД» послуги з централізованого водопостачання. Так, станом на 31.05.2026р. дебіторська заборгованість споживачів перед ДМП ВКГ «ДЗД» за надані послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату з урахуванням штрафних та фінансових санкцій складає 222 289 461,31грн., з них заборгованість населення- 25 150 258,52 грн., юридичних осіб та ФОП - 197 139 202, 79 грн. (довідка про заборгованість надається).
Через неналежне виконання зобов`язань по оплаті отриманих послуг з водопостачання, зокрема оптовими споживачами - водоканалами міст Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, наше підприємство не має достатньо обігових коштів для здійснення своєчасних та в повному обсязі платежів по Договору.
Діючі тарифи на послуги з централізованого водопостачання, встановлений НКРЕКП нашому підприємству, не відшкодовують фактичну собівартість послуг. Діючі тарифи з електричної енергії не відповідають цінам на енергоносії, які враховані при затверджені тарифу на послуги з централізованого водопостачання ДМП ВКГ «ДЗД».
НА цей час підприємство має кредиторську заборгованість 1 мільярд гривень.
Документи, підтверджуючі неплатоспроможність, додаються....".
На підтвердження відповідних доводів, скаржником додано: S0220104 № З-борг(місячна) Звіт про заборгованість з оплати праці, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2026, довідка по заробітній платі №1/10-4/890 від 19.06.2026р., довідка про заборгованість №9/9-33/24 від 09.06.2026р., довідка про кредиторську заборгованість №1/10-4/1006 від 20.07.2026р., Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупній дохід) за І Квартал 2026р., квитанція № 2 до звіту по зп, листи Міністарства розвитку громад, Наказ № 914 від 29.05.2025 та Статут Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" № Р-939/0/3-21 від 29.11.2021.
Відповідно до частини 4 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 925/1293/19 викладено наступний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права при вирішенні питання про відстрочення від сплати судового збору:
"... 36. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
37. Одним з міжнародних договорів щодо прав людини є Конвенція, яка ратифікована Україною 17.07.1997 (№ 475/97-ВР), набула чинності 11.09.1997 і стала частиною національного законодавства, яке підлягає застосуванню.
38. Зазначена Конвенція передбачає юрисдикцію ЄСПЛ щодо заяв громадян України про порушення державою норм цієї Конвенції.
39. Міжнародним документом, що визначає правовий статус як самого ЄСПЛ, так і його рішень, є зазначена Конвенція, зокрема її розділ ІІ. Водночас стаття 46 Конвенції зазначає про безумовний обов`язок держав-учасниць виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, в яких вони є сторонами.
40. ЄСПЛ залишає за державою свободу у виборі заходів, потрібних для виконання його рішень. Згідно зі стандартами Ради Європи значення кожного з прийнятих ЄСПЛ рішень полягає в тому, що вони не тільки повинні впливати на право конкретного заявника, але також і на розвиток національного законодавства держав-учасниць Конвенції. Заходи поновлення права особи, яка зверталася до ЄСПЛ із заявою, мають значення у контексті відповідальності держави перед певною особою як санкції за порушення її права.
41. Правові норми щодо порядку виконання рішень ЄСПЛ передбачені Законом України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV).
42. Цей Закон є спеціальним та регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконувати рішення ЄСПЛ та необхідністю впроваджувати в українське судочинство європейські стандарти прав людини. Водночас чітких рекомендацій щодо правил виконання рішень ЄСПЛ національними судами Закон № 3477-IV не містить. Такі правила визначені у відповідному процесуальному законодавстві.
43. З урахуванням частини першої статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання її тлумачення і застосування, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, частин першої та третьої статті 124 Конституції України та частини першої статті 5 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення юридичних спорів під час здійснення правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.
44. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 13.07.2000 у справі «Скоццарі та Джюнта проти Італії» (Scozzari and Giunta v. Іtaly, заяви № 39221/98 і № 41963/98, параграф 249), під обов`язком Високих Договірних Сторін виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вони є сторонами, розуміється, що рішення, відповідно до якого ЄСПЛ визнав порушення, покладає на державу-відповідача обов`язок не лише здійснити на користь заявника виплати, присуджені як справедлива сатисфакція, але також і здійснити під контролем Комітету Міністрів загальні і, якщо це доречно, індивідуальні заходи, здійснення яких є необхідним у рамках внутрішньої правової системи, аби покласти край виявленому порушенню та виправити негативні наслідки такого порушення. Більше того, перебуваючи під контролем Комітету Міністрів, держава-відповідач є вільною у виборі засобів, якими вона виконуватиме свої зобов`язання за статтею 46 Конвенції, за умови, що такі засоби не суперечитимуть висновкам, які містяться у рішенні ЄСПЛ.
45. Глава 3 Закону № 3477-IV передбачає необхідність ужиття для виконання рішення ЄСПЛ, який констатував порушення Україною Конвенції, заходів індивідуального та загального характеру.
46. Згідно зі статтею 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення є: а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
47. Якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право держави, яка була стороною у справі, передбачає лише часткову компенсацію, ЄСПЛ у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію (стаття 41 Конвенції).
48. За статтею 10 Закону № 3477-IV додатковими до виплати присудженого ЄСПЛ відшкодування (статті 7-9 цього Закону) заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ. Відновлення попереднього юридичного стану особи здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі.
49. Перелік додаткових заходів індивідуального характеру досить вузький. По суті, їх існування не є гарантією забезпечення відновлення порушених прав і не свідчить про досягнення у кожному випадку мети цих заходів, передбаченої законодавством.
50. Застосування restitutio in integrum можливе шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у ній, у разі вжиття Україною заходів індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ у справі, в якій вона є стороною. Для цього потрібно враховувати Рекомендацію № R(2000)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини». Відповідно до цієї Рекомендації повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, варто застосовувати, особливо тоді:
- коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;
- коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що (а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або (б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.
51. У пункті 16 пояснювальної записки до цієї Рекомендації зазначено, що у справах щодо перегляду або поновлення національного провадження, в яких ЄСПЛ присудив справедливу компенсацію, питання про те, як така компенсація буде взята до уваги, має вирішуватися на розсуд компетентного внутрішньонаціонального суду або відповідних органів влади з урахуванням обставин кожної справи.
52. Отже, у рішенні ЄСПЛ може прямо зазначити про неодмінність вжиття державою додаткових заходів індивідуального характеру, або із самого рішення ЄСПЛ можна виснувати про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції, шляхом повторного розгляду її справи судом, включаючи відновлення провадження у тій справі. Якщо інше ЄСПЛ не зазначив у рішенні, повторний судовий розгляд справи, включаючи відновлення у ній провадження, можливий, коли ЄСПЛ визнав порушення Україною зобов`язань за Конвенцією під час вирішення судом на національному рівні тієї справи, в якій ухвалене судове рішення, про перегляд якого просить заявник...
...61. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
62. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону № 1402-VIII).
63. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне розглянути заяву ТОВ «Скайсіті-груп» з урахуванням висновків, викладених у рішенні ЄСПЛ від 09.10.2025 у справі «Король та інші проти України» (Korol and Others v. Ukraine, заява № 82560/17 та інші, включно з № 36465/21).
64. ЄСПЛ, посилаючись на свою усталену практику (зокрема, рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» ([Golder v. the United Kingdom], від 21.02.1975, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України» [Ponomarenko v. Ukraine], заява № 13156/02, пункт 36, від 14.06.2007, «Мацюк проти України» [Matsyuk v. Ukraine], заява № 1751/03, пункт 28, від 10.12.2009 та «Кузьменко проти України» [Kuzmenko v. Ukraine, заява № 49526/07, пункт 25, від 09.03.2017), наголосив, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід`ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана.
65. У керівних справах «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland; заява № 28249/95; пункти 52-67; ЄСПЛ 2001-VI); «Малахов проти Молдови» (Malahov v. Moldova; заява № 32268/02; пункти 31-36; від 07.06.2007); «"Телтронік-КАТВ" проти Польщі» (Teltronic-CATV v. Poland; заява № 48140/99; пункти 50-64; від 10.01.2006); «Нальбант та інші проти Туреччини» (Nalbant and Others v. Turkey; заява № 59914/16; пункти 32-47; від 03.05.2022) ЄСПЛ вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
66. Так, у рішенні від 10.01.2006 у справі «"Телтронік-КАТВ" проти Польщі» ЄСПЛ встановив, що компанія-заявник не могла подати свої позовні вимоги до суду через відмову звільнити її від сплати судового збору в розмірі 13 948,49 злотих за подання позову. ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник була невеликим товариством з обмеженою відповідальністю, яка у 1993-1995 роках за контрактом побудувала мережу кабельного телебачення для компанії Best-Sat. Остання компанія відмовилася оплатити рахунок-фактуру компанії-заявника […], відмова сплатити зазначений рахунок-фактуру поставила компанію-заявника на межу неплатоспроможності. ЄСПЛ вважав, що обмеження доступу до суду, які мають суто фінансовий характер і які, як у цій справі, абсолютно не пов`язані з суттю позову або його перспективами на успіх, повинні підлягати особливо ретельному контролю з точки зору інтересів правосуддя. Для ЄСПЛ також важливо, що відмова у наданні звільнення відбулася на попередній стадії провадження в суді першої інстанції та призвела до того, що позови компанії-заявника ніколи не розглядалися по суті.
67. У рішенні від 03.05.2022 у справі «Нальбант та інші проти Туреччини» ЄСПЛ вважав надмірним, а отже порушенням самої суті права на доступ до суду ситуацію, коли високі судові збори не були виправдані фінансовим становищем заявника, а натомість були розраховані на основі встановленого законом відсотка від суми, що була предметом провадження. Незважаючи на відсутність консенсусу або навіть консолідованої тенденції серед держав-учасниць Конвенції щодо надання правової допомоги юридичним особам, ЄСПЛ застосував ті самі принципи щодо права на доступ до суду, не розрізняючи фізичних та юридичних осіб (Teltronic-CATV проти Польщі, заява № 48140/99, пункти 45-49, 10.01.2006; FC Mretebi, пункти 39-41; Agromodel OOD та Mironov проти Болгарії, заява № 68334/01, пункти 34-37, 24.09.2009; та Sace Elektrik Ticaret ve Sanayi A.S. проти Туреччини, заява № 20577/05 , пункт 28, 22.10.2013).Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ніколи категорично не виключав комерційних юридичних осіб з гарантій, визначених пунктом 1 статті 6 Конвенції, щодо надмірних судових витрат.
68. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у справі «"Телтронік-КАТВ" проти Польщі» ЄСПЛ наголосив на необхідності особливо ретельного контролю за фінансовими обмеженнями доступу до суду, коли такі обмеження не пов`язані з перспективами успіху позову чи його суттю, а також коли відмова у звільненні від сплати судового збору відбувається на стадії прийняття позовної заяви, що унеможливлює будь-який розгляд справи по суті. Саме така ситуація мала місце у справі, що переглядається, оскільки Господарський суд Черкаської області ухвалою від 11.11.2019 залишив позовну заяву без руху, а згодом ухвалою від 13.12.2019 - повернув позовну заяву Товариству без розгляду по суті.
69. Аналогічно у справі «Нальбант та інші проти Туреччини» ЄСПЛ вказав, що розрахунок судового збору виключно на основі відсоткової ставки від ціни позову без урахування реального фінансового становища заявника може становити надмірний тягар, який підриває саму суть права на доступ до суду. У цій справі судовий збір у розмірі 245 942,75 грн становив 1,5 % від заявленої суми позову (16 396 183 грн), що для ТОВ «Скайсіті-груп», яке надало докази фактичної відсутності активів, доходів та банківських залишків на рівні 104,97 грн, а також документів про безуспішні спроби стягнення заборгованості в попередніх провадженнях, становило непропорційне та непосильне обмеження.
70. У справі, що переглядається, національні суди відмовили ТОВ «Скайсіті-груп» у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що стаття 8 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб`єктного складу норми.
71. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
72. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що суди попередніх інстанцій не виконали обов`язку обґрунтувати своє рішення в частині пропорційності застосованого обмеження (частина п`ята статті 236 ГПК України), а тому оскаржувані судові рішення не є належно обґрунтованими в розумінні статті 6 Конвенції.
73. Характер порушення, встановленого ЄСПЛ (обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви...."
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття "справедливе правосуддя" в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов`язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що надані скаржником докази підтверджують наявність підстав для відстрочення сплати судового збору до винесення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно, клопотання Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги з додатками, суд встановив, що підстави для залишення апеляційної скарги без руху та повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті провадження відсутні. Апеляційна скарга відповідає процесуальним вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України, тому колегія суддів вважає за необхідне відкрити апеляційне провадження у даній справі.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надходило.
Суддею-доповідачем проведено дії з підготовки справи до судового розгляду, передбачені ч.1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України, про які у відповідності до абз.1 ч.1 ст. 268 Господарського процесуального кодексу України було поінформовано членів колегії суддів після чого колегія суддів вирішила призначити справу до розгляду.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 232, 234, 255, 262, 263, 267, 268, 269, Господарського процесуального кодексу України, -
УХВАЛИВ:
Клопотання Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення сплати судового збору - задовольнити.
Відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 у справі №904/7108/25.
Витребувати у Господарського суду Дніпропетровської області матуріали справи №904/7108/25.
Розгляд справи призначити у судовому засіданні на 03.12.2026 об 11:00 год.
Засідання відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 65, в залі засідань № 207, а в разі надходження відповідних заяв чи клопотань - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів учасників провадження у справі та окремих підсистем відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (vkz.court.gov.ua).
Інструкція користувача підсистеми відеоконференцзв`язку розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua.
Явку представників сторін визнати не обов`язковою, при цьому за наявності письмової згоди учасників справи, можливий розгляд справи без участі сторін або в режимі відеоконференцзв`язку.
З урахуванням запровадження воєнного стану в Україні:
- повідомити учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про можливість подати процесуальні документи (заяви, клопотання, відзиви тощо) на електронну адресу суду (inbox@сag.court.gov.ua), через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронні довірчі послуги";
- учасникам справи необхідно завчасно письмово (в т. ч. в електронній формі) повідомити суд про обізнаність щодо призначеного судового засідання та про намір приймати/не приймати участь у судовому засіданні;
- учасникам провадження у справі, які бажають прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, необхідно надати суду електронну адресу, яка буде використана для реєстрації в системі відеоконференцзв`язку, а також документи, що посвідчують особу, що прийматиме участь в судовому засіданні, та підтверджують її повноваження; номер телефону для зв`язку з судом; відмітку про наявність або відсутність електронного підпису.
Скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
Іншим учасникам процесу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
У випадку подання перелічених вище заяв, клопотань, відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо заяв та клопотань, до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткових доказів та обґрунтувань щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції у поза встановлений даною ухвалою строк, надати відповідні обґрунтування для поновлення пропущеного строку.
Неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Попередити сторони про наступне:
- відповідно до частини 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції;
- заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом;
- відповідно до ч.1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема від ухилення вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, тощо суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження надіслати сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Ю. Соп`яненко
Суддя Ю.А. Джепа