ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
27.07.2026 Справа № 910/12313/24 (910/2224/26)
За позовом ліквідатора Приватного підприємства "Вектор" в особі арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євро-Буд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" (код ЄДРПОУ 40911449; 03035, місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, 45, офіс 709);
3) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльову Ларису Михайлівну (04111, місто Київ, вулиця Данила Щербаківського, 52, офіс 421);
4) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича (01042, місто Київ, 01042, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 51);
5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Спейс" (код ЄДРПОУ 37064248; 03141, Україна, місто Київ , вулиця Волгоградська, будинок 21);
6) Приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дереберу Тетяну Олександрівну (вулиця Лесі Українки, 29, місто Вишневе, Київська область, 08132);
7) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" (код ЄДРПОУ 41112255; 03150, Україна, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 162);
8) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Матвієнко Оксану Олександрівну (вулиця Михайлівська, 14, місто Київ, 01001).
про витребування майна
в межах справи №910/12313/24
За заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний номер 14360570)
до Приватного підприємства "Вектор" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 41, ідентифікаційний номер 31520838)
про банкрутство
Суддя Яковенко А.В.
Секретар судового засідання Гайдаєнко Я.О.
Представники учасників провадження: згідно протоколу судового засідання
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/12313/24 за заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про банкрутство Приватного підприємства "Вектор".
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ліквідатора Приватного підприємства "Вектор" в особі арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Спейс" про витребування майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство "Векто" є належним володільцем об`єкту нерухомого майна (нежилі приміщення в літ. "А", загальною площею 195,2 кв.м., що знаходиться за адресою місто Київ, вул. Полярна, 8а), а перереєстрація власника майна проведена з порушенням положень чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач просить витребувати спірне майно у відповідача.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яковенко А.В.
У період з 04.03.2026 по 20.03.2026 суддя Яковенко А.В. перебувала у щорічній відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 позовну заяву ліквідатора Приватного підприємства "Вектор" в особі арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Спейс" про витребування майна залишено без руху; встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 7 (сім) днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначити на 08.06.2026; клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Вектор" в особі арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича про заміну неналежного відповідача задоволено; замінено первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нь. Спейс" (03141, м. Київ, вул. Волгоградська, буд. 21а; ідентифікаційний код 37064248) на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Євро-Буд" (08132, Київська обл, м. Вишневе, вул Вітянська, буд. 2, секція, 2, прим. 248; ідентифікаційний код 37848642); залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльову Ларису Михайлівну, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари Олега Івановича, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Спейс", приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Дереберу Тетяну Олександрівну, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Голд" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Матвієнко Оксану Олександрівну, та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"; витребувано докази.
05.06.2026 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Спейс" надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2026.
08.06.2026 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 відкладено розгляд справи на 27.07.2026.
06.07.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
22.07.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.
27.07.2026 до канцелярії суду від ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" надійшло клопотання про витребування доказів.
27.07.2026 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Нью Спейс" надійшли письмові пояснення по справі.
27.07.2026 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, заперечення на відповідь на відзив, заява про застосування строків позовної давності та клопотання про долучення доказів.
В судове засідання 27.07.2026 з`явився представник відповідача, надав пояснення.
Інші учасники справи не з`явилися.
В судовому засіданні 27.07.2026 розглядалася заява ТОВ «Компанії Євро-Буд» про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Господарського суду від 15.04.2026.
Дослідивши заяву ТОВ «Компанії Євро-Буд», заслухавши думку представника відповідача, суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.
Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач вважає, що застосовані заходи забезпечення позову є неспівмірними а неадекватними заявленим позовним вимогам, а підстави для їх застосування - відсутні. Крім того, заявник вказує, а ні Ліквідатор у заяві, а ні суд в Ухвалі не навели жодних доказів несумлінних дій ТОВ «Компанія Євро-Буд» як учасника судового процесу, наміру чи підготовки таких дій щодо нежитлових приміщень. Для застосування заходів забезпечення позову недостатньо самого лише наміру позивача охороняти свої матеріально-правові інтереси за відсутності доказів реальної загрози з боку відповідача.
Так, задовольняючи заяву позивача, судом було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. А), реєстраційний номер ОНМ 1365166280000, загальною площею 195,2 кв. м, у тому числі нежиле приміщення № 10 площею 138,0 кв. м, місця загального користування площею 57,20 кв. м, за адресою: місто Київ, вулиця Полярна, 8а (далі - нежитлові приміщення, Майно); забороною ТОВ «Компанія Євро-Буд» відчужувати, вносити до статутного капіталу, передавати у спільну власність, змінювати, реконструювати, здійснювати поділ нерухомості та вчиняти дії щодо зміни адреси нерухомості стосовно Майна; забороною будь-яким іншим особам вчиняти дії, спрямовані на припинення права власності ТОВ «Компанія Євро-Буд» стосовно Майна, які безпосередньо стосуються предмета спору та можуть прямо вплинути на захист прав позивача.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частинами 7, 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на приписи статті 145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані лише за умови виявлення фактичних обставин у справі, що впливають на необхідність вжиття чи продовження дії таких заходів.
Тобто з системного аналізу наведеної правової норми випливає, що скасування заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду, реалізація якого залежить насамперед від достатньої вмотивованості клопотання відповідного учасника справи.
Судом враховано правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 у справі № 15/155-б, згідно з якою забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а тому господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до ухвалення виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Сторона, яка звертається з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати достатні підстави звернення з таким клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що за приписами частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 статті 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В залежності від обставин прийняття рішення про скасування заходів забезпечення позову може бути правом суду за приписами частини 1-6 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, або обов`язком суду відповідно частини 9, 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України. Прийняття судом рішення про скасування заходів забезпечення позову з підстав, передбачених частинами 9, 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, є процесуальним наслідком прийнятих судових рішень у справі або процесуальних подій на стадії відкриття провадження у справі, і ці рішення не зумовлені будь-якими іншими обставинами.
Натомість, скасування заходів забезпечення позову в порядку частин 1-6 статті 145 Господарського процесуального кодексу України має оціночний характер, дослідження якого потребує з`ясування існування критеріїв на цей час, визначених частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, і які зумовили вжиття заходів забезпечення позову
Скасування заходів забезпечення позову допускається як за ініціативою суду, так і на підставі вмотивованого клопотання учасника справи за умови втрати чинності обставинами, що зумовлювали їх застосування. Вирішальне значення у цьому разі має оцінка актуальності підстав для збереження забезпечення на час розгляду питання про його скасування. Якщо ж такі підстави відпали збереження заходів забезпечення є необґрунтованим.
Ураховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Суд звертає увагу, що розгляд клопотання про скасування вжитих заходів забезпечення позову не є переглядом або переоцінкою судом доказів та доводів, що досліджувалися при розгляді заяви про забезпечення позову, що може здійснюватися лише в порядку апеляційного або касаційного оскарження ухвали про забезпечення позову.
Суд вказує, що доводи, викладені відповідачем у заяві про скасування заходів забезпечення позову, не є обставинами, з якими господарський процесуальний закон пов`язує можливість скасування заходів забезпечення позову. У поданій заяві відповідач не навів жодних переконливих доводів на користь того, що потреба у забезпеченні позову, з урахування не набрання рішенням законної сили, з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, які спричинили застосування заходів забезпечення позову.
Суд зазначає про те, що заходи забезпечення позову самі по собі не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, а тому за відсутності доказів протилежного, є ефективним засобом запобігання неможливості чи утруднення ефективного захисту прав, за захистом яких позивач звернувся з цим позовом, у разі задоволення позовних вимог.
В свою чергу, доводи заявника фактично зводяться до незгоди з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 про забезпечення позову у справі № 910/12313/24 (910/2224/26), які вже були предметом оцінки судом під час вирішення питання про вжиття відповідних заходів забезпечення та не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 145 Господарського процесуального кодексу України, для їх скасування.
Отже, вказане виключає можливість скасування заходів забезпечення позову у порядку статті 145 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 145 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову (частина 6 статті 145 Господарського процесуального кодексу України).
Також, в судовому засіданні 27.07.2026 розглядалося клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" про витребування доказів.
Вказане клопотання мотивовано тим, що ТОВ «ФК «Фактор Груп» не є стороною Кредитного договору № VL844 від 11.06.2008 та Договору іпотеки б/н від 11.06.2008 і не є правонаступником жодної зі сторін цих правочинів, а відтак не наділене правом вимагати надання їх примірників; інформація щодо клієнта банку, його рахунків, операцій та укладених з банком договорів становить банківську таємницю. За приписами статей 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» така інформація розкривається у визначеному законом порядку, зокрема на вимогу суду, і не може бути надана банком на запит третьої особи, яка не є клієнтом банку та не має його згоди на розкриття; - позивач, який володіє цими документами як сторона правочинів, до матеріалів справи їх не долучив, а тому їх отримання через ознайомлення з матеріалами справи також є неможливим. Крім того, з метою самостійного отримання зазначених доказів ТОВ «ФК «Фактор Груп» звернулося до АТ КБ «ПриватБанк» з письмовим запитом. Докази надсилання запиту додаються. Станом на дату подання цього клопотання відповідь на запит не надано / надано відповідь про неможливість надання витребуваних документів. Таким чином, отримання витребуваних доказів у позасудовому порядку є для ТОВ «ФК «Фактор Груп» об`єктивно неможливим, а тому на думку, заявника їх витребування судом є єдиним доступним способом їх отримання
Частинами 1-3 статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Судом враховано, що згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Дослідивши мотиви вказаного клопотання, суд вважає за доцільне задовольнити вказане клопотання.
Крім того, в судовому засіданні 27.07.2026, оцінюючи доводи сторін, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на докази, які було подано сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, та необхідністю витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку щодо доцільності постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. При цьому, суд виходить з наступного.
Приписами частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 6 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частин 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки).
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Проте, з огляду на правила вирішення спору у порядку спрощеного позовного провадження, повне та всебічне з`ясування всіх обставин справи, які входять у предмет доказування в даному спорі, справедливе вирішення спору не вбачається судом за можливе без проведення підготовчого провадження.
Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, враховуючи приписи статті 247 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відсутність заперечень збоку учасників справи, суд дійшов висновку щодо необхідності призначення справи №910/12313/24 (910/2224/26) до розгляду за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 74, 81, 120-121, 145, 234-235, 247, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Здійснювати розгляд справи № №910/12313/24 (910/2224/26) за правилами загального позовного провадження.
2. Підготовче засідання призначити на 28.09.26 о 12:05 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 3 .
3. Викликати учасників справи у судове засідання.
4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Євро-Буд» в задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
5. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" про витребування доказів.
6. Витребувати у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570; 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д):
- належним чином засвідчена копія Договору іпотеки б/н від 11.06.2008, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПП «Вектор» (предмет іпотеки - нежилі приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Полярна, 8а; номер запису про іпотеку 22579340 від 11.06.2008 18:05:31; номер запису про обтяження 22579424 від 11.06.2008 17:53:06), з усіма додатками, додатковими договорами (угодами) та змінами до нього;
- належним чином засвідчена копія Кредитного договору № VL844 від 11.06.2008, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПП «Вектор», з усіма додатками, додатковими договорами (угодами) та змінами до нього.
8. Встановити Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» строк для надання витребуваної інформації та документів до 21.09.2026 (включно).
9. Запропонувати учасникам провадження у строк до 21.09.2026 надати суду письмові пояснення щодо позову, складені з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України.
10. Повторно витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М. (03190, м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 52, прим. 421):
- належним чином засвідчені копії документів, що подавались для реєстрації (дата, час державної реєстрації: 28.09.2017 18:47:41; державний реєстратор: приватний нотаріус Журавльова Лариса Михайлівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; підстава виникнення іпотеки договір іпотеки, нежилих приміщень, серія та номер 2057, виданий 28.09.2017, видавник Журавльова Л.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; іпотекодавець Приватне підприємство "Вектор", код ЄДРПОУ 31520838, адреса: Україна, 03035, м. Київ, вул. Урицького, 41; іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп", код ЄДРПОУ 40911449, адреса: Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 129); документів, що є підставою для здійснення вищезазначеної реєстраційної дії;
- належним чином засвідчені копії документів, що є підставою для здійснення вищезазначеної реєстраційної дії;
- належним чином засвідчені копії документів, які отримано від ТОВ "Нью Спейс" (код ЄДРПОУ 37064248) для оформлення права власності на нежитлові приміщення за адресою м. Київ, вул. Полярна, буд. 8а на підставі задоволення вимог іпотеко держателя (номер відомостей про речове право 25179603).
11. Повторно витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотари О.І. (01042, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, офіс 51):
- належним чином засвідчені копії документів, що подавались для реєстрації припинення іпотеки (дата, час державної реєстрації: 26.09.2017 10:28:03; підстава: рішення суду, серія та номер: 757/18023/16-ц, виданий 27.03.2017, видавник: Печерський районний суд м. Києва; відомості внесено до реєстру: 28.09.2017 16:46:57, приватний нотаріус Нотари Олег Іванович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, індексний номер рішення: 37326393), в тому числі копію рішення Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2017 у справі №757/18023/16-ц).
12. Попередити АТ Комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльову Л.М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Нотару О.І., що у разі невиконання вимог даної ухвали, судом на підставі ч. 2 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у виді штрафу у сумі до п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
13. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та:
- в частині відмови про скасування заходів забезпечення позову (п. 4 резолютивної частини ухвали) може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України;
- в іншій частині оскарженню не підлягає окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено 29.07.2026
Суддя А.В. Яковенко