УХВАЛА
29 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/338/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА."
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 (головуючий суддя Васильєв Є. О., судді Істоміна О. А., Стойка О. В.)
за заявою Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА."
про розподіл судових витрат
у справі № 922/338/26
за позовом Громадської організації "Звичайні люди"
до Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА."
про витребування майна,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року Громадська організація "Звичайні люди" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА.", в якій просила суд витребувати з володіння та користування Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА." на користь Громадської організації "Звичайні люди" транспортні засоби разом з ключами від транспортних засобів та з усіма реєстраційними документами на них.
30.03.2026 рішенням Господарського суду Харківської області у задоволенні позову відмовлено повністю.
03.04.2026 Благодійна організація "Благодійний фонд "У:ПРАВА." звернулася до місцевого суду з заявою про розподіл судових витрат у справі, згідно якої просила суд стягнути з позивача на його користь 80 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/338/26.
13.04.2026 Громадська організація "Звичайні люди" подала до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просила суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений відповідачем, до 10 000 грн. В обґрунтування клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивач посилався на свій матеріальний стан з огляду на вид його діяльності та відсутність прибутку від його діяльності, критерій реальності адвокатських витрат, їх дійсність та необхідність, а також критерій розумності розміру таких витрат.
13.04.2026 додатковим рішенням Господарського суду Харківської області заяву відповідача про стягнення на його користь судових витрат задоволено частково стягнуто з Громадської організації "Звичайні люди" на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА." 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Часткове задоволення заяви відповідача про стягнення на його користь з позивача судових витрат суд першої інстанції мотивував критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності витрат, понесені відповідачем витрати на правничу допомогу розподілив шляхом покладення 50 000 грн цих витрат на позивача та 30 000 грн на відповідача.
30.06.2026 постановою Східного апеляційного господарського суду додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у справі № 922/338/26 скасовано в частині стягнення з Громадської організації "Звичайні люди" на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА." 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу і відмовлено у задоволенні заяви в частині стягнення 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а в іншій частині додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.04.2026 у цій справі залишено без змін.
22.07.2026 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі № 922/338/26.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі № 922/338/26 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є витребування майна вартістю 328 975,99 грн (як встановлено в оскаржуваній постанові), що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 922/338/25 є малозначною.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення посилається приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позовів до ста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судове рішення у справі з ціною позову до ста розмірів прожиткового такими, що підлягає касаційному оскарженню.
Підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень скаржник зазначив, що справа має для нього виключне (виняткове) значення з огляду на статус відповідача як благодійного фонду, а також з огляду на матеріальне становище відповідача, який не здійснює будь-якої прибуткової діяльності й залежить у формуванні необхідних для здійснюваної ним благодійної діяльності від доброчинних надходжень (пожертв) третіх осіб, що на його думку підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та може бути підставою для перегляду цієї справи в касаційному порядку.
Зазначені доводи скаржника не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з цієї підстави, оскільки саме власне твердження (без належного обґрунтування) скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо виняткового значення справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес", зокрема, слід розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність кримінальних справ і навіть висвітлення інформації щодо них у засобах масової інформації, на думку колегії суддів, також не є автоматичною підставою для відкриття касаційного провадження у такій справі.
Незгода з рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій.
Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.
Доводи скаржника зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА." на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 за заявою Благодійної організації "Благодійний фонд "У:ПРАВА." про розподіл судових витрат у справі № 922/338/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил