УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 308/13966/25
провадження № 61-9794ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 грудня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Позов мотивовано тим, що постановою інспектора поліції його було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Надалі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду зазначену постанову визнано протиправною, скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Посилаючись на те, що внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності він зазнав моральних страждань, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 08 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовив.
Закарпатський апеляційний суд постановою від 23 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 грудня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив частково.
Стягнув із Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
21 липня 2026 року Головне управління Національної поліції в Закарпатській області через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2026 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, оскільки касаційне провадження здійснюється після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд є екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежуються вирішенням питань права, а також на більший ступінь формальності касаційної процедури.
ЦПК України визначає баланс між гарантіями права на справедливий судовий розгляд, зокрема правом на розгляд справи судом, встановленим законом, передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та принципом остаточності судових рішень res judicata. У такий спосіб фактично закріплено модель обмеженої касації, що реалізується шляхом застосування процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених цією нормою.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, спрямоване на забезпечення остаточності судових рішень, стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 розділу III цього Кодексу; 5) у яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд касаційної інстанції вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом спору у цій справі є вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.
Зазначена вимога є майновою, оскільки визначена у грошовому вираженні, а тому відповідно до статей 175, 176 ЦПК України враховується при визначенні ціни позову.
Ціна позову становить 50 000,00 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн).
Отже, судові рішення у цій справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, якщо відсутні виняткові підстави, передбачені цією нормою.
У касаційній скарзі заявник посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Разом із тим наведені доводи не дають підстав для висновку про наявність виняткової підстави, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Із змісту касаційної скарги вбачається, що заявник фактично не порушує перед Верховним Судом питання права, вирішення якого виходило б за межі конкретного спору та мало б фундаментальне значення для забезпечення єдності судової практики. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, оцінки встановлених судами обставин та застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду до конкретних фактичних обставин цієї справи.
Саме собою посилання на необхідність забезпечення єдності судової практики або на окремі постанови Верховного Суду не свідчить про наявність питання права, яке має фундаментальне значення. Заявник фактично просить Верховний Суд повторно оцінити докази та надати іншу правову оцінку встановленим судами фактичним обставинам, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України застосовується лише тоді, коли вирішення поставленого заявником питання виходить за межі конкретної справи, має значення для широкого кола аналогічних правовідносин та спрямоване на усунення неоднакового застосування норм права, а не на повторний перегляд установлених судами обставин.
У цій справі заявник не навів переконливих доводів про існування такої виключної правової проблеми.
Суд зазначає, що випадки, визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, є винятками із загального правила про непідсудність касаційному перегляду судових рішень у справах цієї категорії. Тому необхідність відкриття касаційного провадження потребує належного та переконливого обґрунтування існування саме таких виняткових обставин.
Сама лише незгода сторони з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів, встановлення фактичних обставин справи чи застосування норм матеріального права не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі, судові рішення в якій відповідно до процесуального закону не підлягають касаційному оскарженню.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої умови прийнятності касаційної скарги можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви, а з огляду на особливий статус суду касаційної інстанції касаційні процедури можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій (рішення у справах «Levages Prestations Services v. France» («Леваж Престасьон Сервіс проти Франції»), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» («Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»)).
Європейський суд з прав людини у пункті 122 рішення від 05 квітня 2018 року у справі «Zubac v. Croatia» («Зубац проти Хорватії») зазначив, що якщо національне законодавство наділяє Верховний Суд повноваженнями здійснювати відбір справ для касаційного перегляду, цей суд не повинен бути пов`язаний можливими помилками судів нижчих інстанцій при визначенні доступу до касаційного перегляду, оскільки інший підхід міг би істотно перешкодити виконанню ним своєї особливої функції.
Верховний Суд також враховує, що застосування процесуального фільтра, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, є передбачуваним для учасників цивільного процесу, відповідає принципу правової визначеності та узгоджується із завданням касаційного провадження, яке полягає у забезпеченні однакового застосування норм права, а не у повторній перевірці правильності встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі, ціна позову в якій не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а наведені у касаційній скарзі доводи не підтверджують наявності виняткових підстав, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 грудня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.
Копію цієї ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко