27.07.2026 Суддя Ритов Я. М.
Справа № 644/9248/26
Провадження № 2-а/644/80/26
УХВАЛА
27 липня 2026 року м. Харків
Індустріальний районний суд міста Харкова в складі судді Ритов Я.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду міста Харкова з адміністративною позовною заявою, яку було направлено до суду поштою 11.07.2026 року, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив скасувати постанову № F4384280 від 15.05.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 18.02.2005р. Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнали винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В порядку ст. 80 КАСУ витребувати в ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали адміністративного провадження по Постанові № F4384280 від 15.05.2026 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 18.02.2005р. Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19 та від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19. Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Положеннями ст. 289 КУпАП також визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Так, оскаржувана постанова була винесена 12 грудня 2024 року, тоді як позивач звернувся з даним адміністративним позовом 05 січня 2026 року, тобто позивач звернувся до суду з пропущенням десятиденого строку, встановленого законом на оскарження постанови.
Згідно ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, позивач просив поновити йому строк на звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови № F4384280 від 15.05.2026 року посилаючись на те, що оскаржувана постанова була винесена без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, а також без забезпечення реалізації його права на захист, передбачені ст. 268 КУпАП. Зазначив, що копія постанови йому не вручалась та не надсилалась поштовим зв?язком чи іншим способом, у зв?язку з чим він був фактично позбавлений можливості ознайомитися з її змістом, правовими підставами притягнення до адміністративної відповідальності та мотивами прийняття рішення. Про її існування він дізнався 02.02.2026 року, із застосунка «Резерв +».
Разом з цим, до матеріалів позову не долучено копію оскаржуваної постанови № F4384280 від 15.05.2026 року, а долучено протокол про адміністративне правопорушення № 274 - 1 від 15 травня 2026 року, в якому зазначено, про місце та час розгляду цього протоколу - 15 травня 2026 року, 15 година 30 хвилин і мається підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також зазначено, що йому була вручена повістка, копія якої долучена до протоколу, про що є відповідна відмітка.
Отже, позивач був обізнаний про існування адміністративного провадження відносно нього.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.
Аналіз викладених вище обставин неявки ОСОБА_1 на розгляд адміністративного протоколу, за умови, що його було належно повідомлено про розгляд відносно нього даної справи, може дати підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, та може свідчити про умисне уникнення від розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.
Враховуюче вищевикладене, судом встановлено, що позивач був обізнаний про існування відкритого відносно нього адміністративного провадження, 15 травня 2026 року, а до суду звернувся лише 15 липня 2026 року, тобто із пропуском встановленого законом строку. Суд знаходить вищевказані посилання щодо причин пропущеного строку звернення до суду позивача неповажними, оскільки судом встановлено, що позивач мав можливість дізнатися про існування оскаржуваної постанови в день її винесення, а тому його клопотання про поновлення строку на звернення до суду з підстав того, що він дізнався про постанову лише 02.02.2026 року (дата зазначена позивачем як у позовній заяві так і в клопотанні про поновлення строку) таким, що не підлягає задоволенню.
При цьому, доказів існування об`єктивно непереборних обставин, що позбавили чи істотно ускладнили позивачу можливість подати позов у визначений законом строк позивачем не надано.
Суд відзначає, що юридична необізнаність позивача щодо своїх прав не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2022 року в справі № 265/596/20.
Частиною 1 ст. 123 КАС України зазначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою із пропуском встановленого законом строку, підстави вказані позивачем у заяві, з яких були пропущені строки звернення до суду з позовом визнані судом неповажними, а отже суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення підлягає залишенню без руху.
Разом з цим, суд роз`яснює, що позивачу необхідно надати суду клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом із зазначенням інших причин пропуску такого строку.
При цьому суд звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.50) визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд.
Також позивачем не надано відомостей того, чи було ним отримано оскаржувану постанову, не викладно обставин за яких він дізнався про винесення щодо нього оскаржуваної постанови, тому що № F4384280 від 15.05.2026 року, який позивач зазначає як постанова не є постановою, яку він оскаржує, а є номером справи, про що зазначено у даних з ЄДРПВтР «Резерв +».
Згідно із ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо після отримання даної ухвали, позивачем не буде подано заяву у встановлений законом строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, дана позовна заява буде повернута позивачу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до ст. 169 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху із зазначенням недоліків заяви та наданням строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 161, 169 КАС України, суд -
ухвалив:
У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- залишити без руху.
Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Я.М. Ритов