Справа № 752/1082/16-ц
Провадження № 2/752/24/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18.06.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді - Мазура Ю.Ю.
при секретарі судового засідання - Бєляєвій К.Д.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог -2 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення меж земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И В :
У провадженні судді Голосіївського районного суду м. Києва Колдіної О.О. перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення меж земельної ділянки.
Згідно Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 1246 від 19.12.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку зі звільненням судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 .
У грудні 2023 дана цивільна справа надійшла в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазура Ю.Ю.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є власником 2/3 частин земельної ділянки площею 0,0585 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:79:191:0025). Цільовим призначенням земельної ділянки є обслуговування жилого будинку і господарських будівель. 1/3 частина земельної ділянки площею 0,0585 га, що розташована по АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 . На виконання рішення Київської міської ради від 21.10.1999 № 68-2/570 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» представником відділу приватизації КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» перенесено в натуру (на місцевість) межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 . ділянка ОСОБА_1 ([номер приховано]:79:191:0025) по межі А-Г межує з земельною ділянкою ([номер приховано]:79:191:0024), яка належить ОСОБА_5 і розташована по АДРЕСА_2 . Як вбачається з Плану меж земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0025, відображеного в Державному акті на право власності на земельну ділянку від 20.03.2004, до ОСОБА_5 власником сусідньої земельної ділянки був ОСОБА_7 . На скільки відомо ОСОБА_1 , площа його земельної ділянки складала близько 0,0500 га. З публічної кадастрової карти вбачається, що станом на теперішній час земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0024 має площу 0,0574 га, тобто її площа збільшилась. Позивач зауважує, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні її власністю, зокрема у користуванні земельною ділянкою зкадастровим номером [номер приховано]:79:191:0025, з загальною площею 0,0585 га, розташованої по АДРЕСА_1 . Зауважує, що відповідач зруйнувала частину паркану позивача, який відділів земельну ділянку позивача від суміжної земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_5 вимагає від ОСОБА_1 пересунути свій паркан. Такі дії відповідача перейшли у спроби заливати бетон для свого паркану на території ОСОБА_1 , впритул до гаража ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, позивач просить зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у володінні, користуванні земельною ділянкою, з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0025, загальною площею 0,0585 га, яка розташованої по АДРЕСА_1 , шляхом встановлення межі між земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:00248000000000:79:191:0025, яка розташованої по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0024, розташованої по АДРЕСА_2 .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2016 відкрито провадження по даній справі.
У лютому 2016 позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в яких просила усунути ОСОБА_1 перешкоди у володінні, користуванні земельною ділянкою, з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0025, загальною площею 0,0585 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , які чинить ОСОБА_5 ; встановити межу між земельною ділянкою з кадстровим номером [номер приховано]:79:191:0025, розташованої по АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0024, розташованої по АДРЕСА_2 .
У квітні 2016 відповідач подала до суду запереченя проти позову, в яких зазначила, що Актом від 11.06.2013 завсідчено виклик нею спеціаліста із земельних питань щодо поновлення в натурі меж її земельної ділянки для подальшого встановлення паркану. Із даного Акта вбачається, що межі земельної ділянки не вдалось перенести на місцевість, оскільки паркан позивача не дав змоги встановити межові знаки та й сама позивач була проти цього. Крім того, в Акті зазначено, що саме позивач самовільно захопила 11 см. землі відповідача. Згідно земельної документації відповідач намагалась встановити паркан по визначеній межі, при цьому не порушуючи законодавство щодо відстаней до сусідньої земельної ділянки та правил добросусідства. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2016 призначено по даній справі земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення меж земельної ділянки, до судового розгляду по суті.
У лютому 2019 відповідач подала заперечення проти позову, в яких зазначила, що просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У листопаді 2022 відповідач подала до суду письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила, що просить врахувати судову експертизу з питань землеустрою та земельно-технічну експертизу.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання не з?явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлено в установленому законом порядку.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог-2 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, третю особу-2, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що згідно Державного акту на право вланості на земельну ділянку від 20.03.2004, серії КВ № 147985, ОСОБА_1 , на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.1999 № 68-2/570, є власником 2/3 частин земельної ділянки площею 0,0585 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер [номер приховано]:79:191:0025).
Цільовим призначенням земельної ділянки є обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
1/3 частина земельної ділянки площею 0,0585 га, що розташована по АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 , що підтверджується договором дарування від 30.06.1998, серії ААО № 226143, посвідченим державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Шепелюк О.Г., зареєстрованого у реєстрі за № 7у-502.
На виконання рішення Київської міської ради від 21.10.1999 № 68-2/570 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» представником відділу приватизації КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» перенесено в натуру (на місцевість) межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 . ділянка ОСОБА_1 ([номер приховано]:79:191:0025) по межі А-Г межує з земельною ділянкою ([номер приховано]:79:191:0024), яка належить ОСОБА_5 і розташована по АДРЕСА_2 .
Як вбачається з Плану меж земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0025, відображеного в Державному акті на право власності на земельну ділянку від 20.03.2004, до ОСОБА_5 власником сусідньої земельної ділянки був ОСОБА_7 .
Згідно Акту здачі прийомки перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки переданої у приватну власність для обслуговування житлового будинку і господарських будівель від 30.10.2002 на виконання рішення Київської міської ради від 21.10.1999 № 68-2/570 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» представником відділу приватизації КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» Ярмолою В.М. в присутності землевласників ОСОБА_1 , ОСОБА_4 перенесено в натуру (на місцевість) межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Актом від 11.06.2013 підтверджено те, що відповідач викликала спеціаліста з земельних питань щодо поновлення в натурі меж земельної ділянки для подальшого встановлення паркану. Як вбачається з вказаного акту, межі земельної ділянки відповідача не вдалось перенести на місцевість, оскільки паркан позивача не дав змоги встановити межові знаки.
Крім того, з акту від 11.06.2013 вбачається, що межові знаки попадають за огорожу будинку по АДРЕСА_1 . Власники будинку не дали згоди на встановлення межових знаків. Кут будинку по АДРЕСА_1 на 11 см. Заходить на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом, було призначено судову експертизу з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи, за результатами проведення якої складено висновок експерта № 20022/16-41/5855/17-41/16041-16044/18-41 від 31.07.2018. Так, експертом було зроблено наступні висновки:
-Має місце порушення меж земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0025, оскільки фактичний порядок її користування є іншим від того, який допускається за правовстановлюючими документами (згідно меж, визначених документацією із землеутрою);
-Основні розбіжності мають місце у фасадній частині земельної ділянки (до 4,67 метра), а також з боків - з боку розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0024 та з боку розташування АДРЕСА_3 ;
-З боку розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0024 порушення меж варіює між 0,43 до 0,57 метра. З боку розташування АДРЕСА_3 порушення становить 0,63-0,84 метра;
-У зв`язку із зазначеним, фактичний порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0024 також не відповідає таким, що визначені правовстановлюючими документами, оскільки є меншими від останнього;
-Станом на момент проведення експертизи між земельними ділянками [номер приховано]:79:191:0025 та [номер приховано]:79:191:0024 існувала межа у вигляді паркану;
-За існуючими межами площа земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0025 становить 0,0657 га, а площа земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0024 становить 0,565 га.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Інститут земельних відносин добросусідства це нормативно встановлені обмеження щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами та доповненнями) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно правовстановлюючих документів, площа земельної ділянки, що належить позивачу з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0025 має становити 0,585 га, однак фактично згідно висновку експерта становить 0,0675 га.
Натомість, земельна ділянка, що належить відповідачу [номер приховано]:79:191:0024 згідно державного акту має площу 0,574 га. Однак, відповідно до висновку експерта становить 0,565 га.
Таким чином, з висновку експерта вбачається, що земельна ділянка, якою фактично володіє та користується позивач збільшилась в площі, в тому числі за рахунок земельної ділянки відповідача.
Суд звертає увагу, що позовні вимоги позивача щодо встановлення межі між земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0025, розташованої по АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0024, розташованої по АДРЕСА_2 , - не є конкретними, а саме не містить будь-яких прив`язок до місцевості, а відтак суд позбавлений можливості самостійно визначити межі земельних ділянок.
Щодо вимоги про усунення позивачу перешкоди у володінні, користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:79:191:0025, загальною площею 0,0585 га, які чинить відповідач не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
Крім того, згідно наданих позивачем документів, земельна ділянка [номер приховано]:79:191:0025, загальною площею 0,0585 га належить на праві власності двом співвласникам - позивачу ОСОБА_1 та треті особі ОСОБА_4 .
Як вбачається з матеріалів справи, в натурі земельна ділянка співвласникам не виділялась, а відтак межі часток кожного з співвласників не відображені в натурі. При цьому, третя особа, жодних вимог щодо усунення їй у користувані земельної ділянки до відповідача не заявляла. Відтак, неможливо встановити, кому саме з співвласників фактично належить яка частина даної земельної ділянки, з якою межує ділянка відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Аналізуючи обставини, встановлені у судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення меж земельної ділянки, - не підлягать задоволенню.
Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення меж земельної ділянки - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Текст рішення складений 24.07.2026.
Суддя: Ю.Ю. Мазур