Справа № 752/4801/26
Провадження № 2/752/8244/26
У Х В А Л А
Іменем України
29 липня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Слободянюк А.В.,
за участю секретаря Пулинець Л.Ю.,
представника позивача ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича про відвід головуючому судді Слободянюк А.В. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
до Голосіївського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
28 липня 2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - Конюшка Д.Б. надійшла заява про відвід головуючому у справі судді Слободянюк А.В.
На обґрунтування заяви посилається на те, що 10 червня 2026 року відбулось судове засідання, під час якого розглядались три клопотання сторони відповідача: про передачу справи за підсудністю, про залучення третьої особи та про зупинення розгляду цивільної справи. У задоволенні клопотань було відмовлено, після чого суд розглядав питання про можливість призначення справи до судового розгляду.
За результатами засідання підготовче судове засідання було закрите і призначене нове судове засідання на 27 липня 2026 року. При цьому, думка сторони відповідача стосовно того, чи наявні будь-які інші клопотання у сторони відповідача, які потребували вирішення на стадії підготовчого провадження, судом фактично не була з`ясована належним чином. Такі дії суду створили ситуацію, за якої сторона відповідача була позбавлена можливості повною мірою реалізувати свої процесуальні права, передбачені ЦПК України, зокрема право заявляти клопотання, які мають значення для правильного вирішення спору.
Закриття підготовчого провадження без повного з`ясування позиції сторони відповідача щодо наявності інших процесуальних питань, особливо з урахуванням того, що судом перед цим було відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження, об`єктивно може створювати у сторони враження передчасного формування судом процесуальної позиції щодо подальшого розгляду справи. При цьому заявник не ставить під сумнів дискреційні повноваження суду щодо вирішення процесуальних питань та не ототожнює незгоду із прийнятими процесуальними рішеннями з наявністю підстав для відводу судді. Разом з тим оцінці підлягає не окреме процесуальне рішення саме по собі, а сукупність процесуальних дій суду під час підготовчого провадження, яка з позиції об`єктивного спостерігача може викликати сумнів у безсторонності суду.
У судове засідання, призначене на 29 липня 2026 року, сторона відповідача та третьої особи не з`явились, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись у спосіб, встановлений у ст. 128 ЦПК України.
У клопотаннях, що надійшли до суду разом із заявою про відвід, представник відповідача просив проводити судове засідання без участі сторони відповідача.
У судовому засіданні представник позивача проти заявленого відводу заперечував, пояснював, що підстави для відводу є необґрунтованими. Відповідач та представник відповідача жодного разу у судові засідання не з`явились. Всі клопотання сторони відповідача, розглядались судом у їх відсутність, оскільки сторона відповідача просила проводити судовий розгляд без їх участі. На думку представника позивача, такими діями сторона позивача намагається затягнути розгляд справи.
Суд, вивчивши доводи заявленого відводу, заслухавши пояснення представника позивача, приходить до такого висновку.
Відповідно до частин 1-3, 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦПК України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року зазначено таке. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно із усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24 лютого 1993 року, Series A № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III).
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
При цьому, згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За умовами частин третьої, четвертої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.
У рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об`єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) зазначено: «стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов`язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.
Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.
Частиною першою статті 88 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Досліджуючи наведені критерії оцінки в межах даної справи суд зазначає, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року у справі № 800/592/17 та від 01 жовтня 2018 року по справі № 9901/673/18.
Доводи представника відповідача зводяться до незгоди з передчасним, на думку сторони відповідача, закриттям судом підготовчого провадження, під час якого було розглянуто низку клопотань сторони відповідача, які залишені судом без задоволення. Як посилається представник відповідача, суд фактично не з`ясував у сторони відповідача про наявність інших клопотань, які потребували вирішення на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, сторона відповідача мала ще намір звертатись із клопотанням про призначення у справі судової експертизи.
Отже, судом не встановлено жодної з наведених у ст. 36 ЦПК України підстав для задоволення заяви про відвід судді.
Водночас, ч. 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
На думку суду, підставою для відводу головуючому судді у цій справі є саме незгода сторони відповідача із ухваленням процесуального рішення щодо закриття підготовчого провадження у справі.
У той же час, пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом. А тому, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Обставини, на які посилається у своїй заяві представник відповідача щодо ведення судового процесу та ухвалення відповідних процесуальних рішень, є недостатніми для того, щоб піддати сумніву об`єктивність і неупередженість судді.
Інших доказів на підтвердження особистої упередженості судді Слободянюк А.В. у вирішенні спору в даній справі представником позивача не надано.
За вказаних обставин, перевіривши наведені представником відповідача підстави для відводу головуючого у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви сторони відповідача про відвід головуючого судді Слободянюк А.В., у зв`язку з чим у задоволення заяви про відвід слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 40, 258, 260, 353 ЦПК України, суд -
постановив:
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича про відвід головуючого судді Слободянюк А.В. - визнати необґрунтованою.
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича про відвід головуючому судді Слободянюк А.В. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).
Суддя А.В. Слободянюк