Справа № 489/4408/26
Номер провадження 2/489/2668/26
Ухвала
29 липня 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Микульшиної Г.А., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про надання подружжю строку для примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
встановив:
У травні 2026 року позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Недибалюк О.Г. звернулась до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що подружні відносини між нею та відповідачем ОСОБА_1 фактично припинені через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів, на сімейні відносини та обов`язки з ведення спільного господарства, вирішення побутових проблем. Позивач вважає, що збереження сім`ї неможливе. Від спільного проживання сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Микульшиною Г.А. та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, розгляд справи призначено на 09.07.2026.
06.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 через Електронний суд надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та подачі відзиву, шляхом відправлення їх на електронну пошту, оскільки відповідач фактично проживає в Канаді та не отримав матеріали позову.
При цьому 07.07.2026 представник позивача направив суду заяву про підтримання позовних вимог.
Ухвалою суду від 09.07.2026 клопотання відповідача задоволено, постановлено: повторно направити відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та копію матеріалів позовної заяви; розгляд справи продовжити здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку, необхідного для надання відповідачем відзиву, встановленого ухвалою про відкриття провадження у справі; відкладено розгляд справи відкласти до 29.07.2026.
20.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що розірвання шлюбу між сторонами суперечить інтересам сім`ї та їх сина. Відповідач вважає, що ніколи не припиняв з позивачем сімейних відносин, а рішення про його виїзд за кордон до Канади було прийнято для забезпечення потреб сім`ї та він не згоден з доводами позивача щодо того, що сторони не ведуть спільного господарства. Оскільки ОСОБА_1 забезпечував та продовжує матеріально забезпечувати сім`ю, надавши до відзиву докази направлення позивачу грошових коштів щомісяця. Також просив врахувати, що його трудовий контракт у Канаді закінчується і у жовтні 2026 року він планує повернутися до України.
23.07.2026 позивач направила суду заяву, згідно якої просить не стягувати з відповідача судові витрати за розгляд справи та після розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
27.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про надання строку на примирення подружжя тривалістю шість місяців. Необхідність надання строку на примирення ОСОБА_1 обґрунтовує аналогічними доводами, викладеними у відзиві та наголошує, що на його глибоке переконання рішення про розірвання шлюбу прийнято позивачем поспішно та емоційно, що він готовий звернутися до сімейного психолога та медіатора, якщо це приятиме їх примиренню. Відповідач впевнений, що шлюб та сім`ю можна зберегти, особливо враховуючи наявність у сторін спільної дитини.
28.07.2026 від представника позивача - адвоката Недибалюк О.Г. надійшла заяви, згідно якої остання категорично заперечує проти задоволення клопотання відповідача про надання сторонам строку для примирення подружжя, оскільки це суперечить волі позивачки та не відповідає її інтересам. Мотиви, які спонукали позивача звернутись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, є виваженими, обґрунтованими, рішення про розірвання шлюбу є остаточним, усвідомленим. Позивач наголошує, що подальше збереження шлюбу з відповідачем суперечить її інтересам, а задоволення клопотання призведе до затягування розгляду справи. Будь-які подружні відносини між ними припинені, примирення сторін неможливе. Посилання позивача на інтереси майже повнолітньої дитини також не можуть бути самостійною підставою для збереження шлюбу всупереч волі позивача.
Суд, дослідивши доводи відповідача та представника позивача, дійшов наступного.
Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, у тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 СК України).
Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом установлено, що сторони тривалий час не проживають разом, не підтримують шлюбні відносини, зокрема відповідач працює у Канаді за контрактом.
Варто зазначити, що надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду, що підтверджується постановою Верховного Суду від 25.03.2026 у справі № 444/4951/24 зазначено, що суд не може примушувати особу до збереження шлюбу проти її волі, а надання оцінки почуттям та емоційному стану одного з подружжя при розгляді справи про розірвання шлюбу не належить до повноважень суду.
До того ж варто зазначити, що справа в провадженні судді перебуває з 20.05.2026, станом на сьогоднішній день сторонам примиритись не вдалось і позиція позивача про необхідність розірвання шлюбу є незмінною (тричі писала заяви про підтримання позовних вимог та просила повернути їй дошлюбне прізвище).
Враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги доводи сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про надання сторонам строку на примирення сторін.
Керуючись ст.111 СК України, ст. 260 ЦПК України суд -
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання подружжю строку для примирення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 29.07.2026.
Суддя Г.А. Микульшина