ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6165/26 Справа № 183/8623/25 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2026року, головуючий у суді першої інстанції Парфьонов Д.О.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпня 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, який уточнив 05 листопада 2025року та остаточно вимагав стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму пенсії, яка увійшла у спадщину, в розмірі 1 388 885,49грн.
Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка отримувала пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. 12 лютого 2025року за заявою позивача, який є онуком померлої, приватним нотаріусом Занько Е.П. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 19 липня 2025року приватним нотаріусом видано свідоцтво на право на спадщину за заповітом на недоотриману у зв`язку зі смертю пенсію померлої ОСОБА_2 , розмір якої визначено відповідно до листа відповідача від 26 лютого 2025року №1200-0304-8/4962, що становить 645 639,57грн, за період 3 роки до дня смерті. З метою з`ясування заборгованості за увесь період позивачем направлено заяву на адресу відповідача та отримано відповідь, що ОСОБА_2 не отримувала пенсію з 01 березня 2016року і за отриманням не зверталась, тому з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025року №299 та статтю 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач вважав, що будь-яка заборгованість відсутня. Позивач з такими діями відповідача не погоджується та вважає, що вони не відповідають вимогам законодавства. Наполягав, що недоотримана сума пенсії за період з 01 березня 2016року по день смерті спадкодавця, що увійшла до складу спадщини, становить 1 388 885,49грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2026року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплатити спадкоємцю за заповітом - ОСОБА_1 , суми пенсії за період з 01 березня 2016року до 23 лютого 2022року включно, належні спадкодавцю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, належної померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виплачену згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19 липня 2025року, виданим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заньком Едуардом Петровичем, зареєстрованим в реєстрі за № 656, у розмірі 645 639,57грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що спадкоємець має право на всю суму недоотриманої спадкодавцем пенсії, оскільки сума недоотриманої за життя пенсіонером пенсії входить до складу спадщини без будь-яких часових обмежень.
Суд зазначав, що наданими доказами підтверджується те, що сума в розмірі 645 639,57грн увійшла до складу спадщини та є сумою нарахованої та невиплаченої спадкодавцю пенсії за період з 24 лютого 2022року до 31 січня 2025року.
Водночас, суд також виходив з того, що у частині не нарахованої та не виплаченої пенсії спадкодавця за період з 01 березня 2016року до 23 лютого 2022року включно перевірити розмір недоотриманої пенсії та самостійно визначити цей розмір суд позбавлений можливості, оскільки без даних щодо розміру нарахувань та складових пенсії наданий позивачем розрахунок має характер припущень, та крім того, відповідачем не надано даних про розміри пенсії та надбавок до неї з урахуванням трудового стажу, індивідуальної індексації, надбавок, врахованих при призначенні пенсії пенсіонеру у період з 01 березня 2016року до 01 жовтня 2017року (особливі заслуги перед Україною померлого годувальника, діти війни, понаднормовий стаж). У зв`язку з цим вимога про стягнення з відповідача 743 245,92грн недоотриманої суми пенсії не є належною у цих правовідносинах з урахуванням відсутності підтвердження розмірів пенсії, та з урахуванням змісту порушеного права, за захистом якого звернувся позивач, ефективним способом захисту порушеного спадкового права позивача буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплату позивачу суми пенсії спадкодавця за період з 01 березня 2016року до 23 лютого 2022року, належну спадкодавцеві ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виснував, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачеві пенсійні виплати ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016року до 23 лютого 2022року, на які та мала право за життя, але не отримувала через не нарахування цих пенсійних виплат Пенсійним фондом, а також на стягнення з відповідача 645 639,57грн не виплачених відповідачем та на які позивач має право згідно з виданим нотаріусом свідоцтвом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
03 квітня 2026року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2026року.
В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за життя, з 01 березня 2016року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 з документами щодо поновлення виплати пенсії не зверталась та виявляючи байдужість до своїх прав не оскаржила до суду дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про припинення нарахування та виплату пенсії з 01 березня 2016року. Зазначав, що припиняючи з 01 березня 2016року нарахування та виплату пенсії відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений законодавством, а пенсійні виплати за певний період не отримані з власної вини пенсіонера.
Також заявник стверджував про те, що суд не врахував, що відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
06 квітня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу №183/8623/25; та 13 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 квітня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
14 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1540год 28 липня 2026року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Ухваленим 31 січня 2025року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська рішенням у справі № 201/1096/25 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа - Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, Луганського району, Україна, громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жіночої статі, уродженки м. Уяр Красноярського краю, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , у віці 93 років, причина смерті: інфаркт головного мозку внаслідок неуточненої закупорки або стенозу мозкових артерій. Вказаним рішенням суду, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 .
Обставини, встановлені судом у рішенні по справі № 201/1096/25 щодо родинного зв`язку заявника та померлої підтверджуються наданими позивачем копією свідоцтва про народження № НОМЕР_1 /а.с.10/; копією свідоцтва про народження № НОМЕР_2 /а.с.11/; копією свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_3 /а.с.12/.
11 лютого 2025 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 /а.с.13/.
У лютому 2025року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області проведено виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 /а.с.56/.
12 лютого 2025року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заньком Е.П. заведено спадкову справу №10/2025 (номер у спадковому реєстрі 73645176) до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 /витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 19 липня 2025року а.с.9/.
17 лютого 2025року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заньком Е.П. до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області направлено запис про надання відомостей про суми неодержаної померлою ОСОБА_2 пенсії /зв. бік а.с.54/.
26 лютого 2025року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області надано відповідь на запит нотаріуса, в якій зазначено, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 становить 645 639,57грн /зв. бік а.с.54/.
З наданих відповідачем витягів з Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України встановлено, що при розрахунку розміру невиплаченої ОСОБА_2 пенсії відповідачем розрахунок проведено з урахуванням трьох років до дати запиту нотаріуса про розмір недоотриманої пенсії, за період з 24 лютого 2022року до 31 січня 2025року /зв. бік а.с.55-56/. Вказані обставини також визнавались сторонами в заявах по суті справи.
19 липня 2025року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Заньком Е.П. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №656, яким засвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Лисенко О.О. 03 вересня 2010року, зареєстрованого в реєстрі за №1004, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 є її онук - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із суми недоотриманої у зв`язку зі смертю пенсії у розмірі 645 639,57грн, яка належала спадкодавцю, що підтверджується листом від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 лютого 2025року № 1200-0403-8/4962 /а.с.8/.
21 липня 2025року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою за № 12531 про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , до якої долучав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Проте, 22 серпня 2025року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення про відмову у виплаті недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , посилаючись на те, що виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено з 01 березня 2016року відповідно до пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058 на підставі інформації, яка потребує фізичної ідентифікації пенсіонера. За життя померла ОСОБА_2 з 01 березня 2016року не виявила бажання поновити виплату пенсії, з заявою про поновлення виплати пенсії не зверталась, повідомлення про неодержання пенсій від органів пенсійного забезпечення рф не надавала, тому пенсійні виплати з 01 березня 2016року не нараховувались та виплата пенсії не здійснювалась. Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України та не надала заяву про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф, відсутні підстави для виплати недоотриманої пенсії /а.с.70/.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11 серпня 2025року на звернення ОСОБА_1 повідомлено, що виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення рф (пункт 10 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025року № 299 (далі - Постанова № 299). Лист від 26 лютого 2025року № 1200-0403-8/4962 щодо недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 був наданий управлінням до набрання чинності (20 березня 2025 року) Постанови 299. ОСОБА_2 на момент смерті перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області, як внутрішньо переміщена особа. За життя померла, ОСОБА_2 з 01 березня 2016 року не виявила бажання поновити виплату пенсії, з заявою про поновлення виплати пенсії не зверталась, повідомлення про неодержання пенсій від органів пенсійного забезпечення російської федерації не надавала, тому пенсійні виплати з 01 березня 2016 року не нараховувалися та виплата пенсії не здійснювалась /а.с.14/.
З довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_5 за період з 01 січня 2016року по січень 2025року встановлено, що в січні та лютому 2016 року призначено та фактично виплачено ОСОБА_2 пенсію в сумі по 4106,79грн за кожний з цих місяців, а починаючи з березня 2016року нараховані, призначені та фактично виплачені суми пенсій містять значення 0грн /зв. бік а.с.53-54/.
За змістом відомостей з Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України у період з 01 жовтня 2017року по 01 лютого 2025року вбачається неодноразове підвищення пенсії з відповідними надбавками (доплатами за понаднормовий стаж, підвищення дітям війни, за особливі заслуги перед Україною померлого годувальника). Відомостей про розміри пенсії за період з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2017року не надано /а.с.43-53/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що спадкодавець у період часу з 01 березня 2016року по день смерті пенсійні виплати не отримувала через їх не нарахування Пенсійним фондом України, проте мала право на отримання пенсії в зазначений період, водночас позивач є спадкоємцем за заповітом, який у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а отже успадкував належні спадкоємцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Як правову підставу для часткового задоволення позову суд першої інстанції виснував, що в розумінні положень статті 1227 ЦК України виплати пенсії вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання у порядку спадкування за заповітом не отриманої з тих чи інших причин спадкодавцем пенсії.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи має позивач право на спадкове майно у вигляді призначеної, але не нарахованої чи не виплаченої пенсії спадкодавця.
Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003року сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на пенсію). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Так, судом достовірно встановлено, що позивач, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, прийняла спадщину після смерті баби.
З наданої відповідачем інформації встановлено, що з 01 березня 2016року виплату пенсії ОСОБА_2 призупинено та з цього часу до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсія ОСОБА_2 не виплачувалась взагалі.
19 липня 2025року ОСОБА_1 нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №656 на майно померлої ОСОБА_2 яка складається із суми недоотриманої у зв`язку зі смертю пенсії у розмірі 645 639,57грн, яка належала спадкодавцю, що підтверджується листом від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 лютого 2025року № 1200-0403-8/4962 (за період з 24 лютого 2022року до 31 січня 2025року).
Проте, недоотримана пенсія ОСОБА_2 по свідоцтву про право на спадщину за заповітом виплачена так і не була.
В апеляційній скарзі скаржник посилався на те, що лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 26 лютого 2025року № 1200-0403-8/4962 щодо суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 у розмірі 645 639,57грн був наданий управлінням ще до набрання чинності 20 березня 2025 року Постанови №299, якою встановлено що виплата пенсії проводиться лише за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф, а оскільки ОСОБА_2 за життя заяву про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф не надавала, то відсутні і підстави для виплати спадкоємцю недоотриманої пенсії спадкодавця.
Проте, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, смерть ОСОБА_2 настала ще до набрання чинності постановою №299, а тому норми цієї постанови не можуть бути підставою для відмови у виплаті недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 .
Підстав для зменшення зазначеної у свідоцтві про право на спадщину за заповітом суми недоотриманої пенсії, під час розгляду справи не встановлено.
Крім того, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що відповідач також зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу пенсійні виплати ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016року до 23 лютого 2022року, на які остання мала право за життя, але не отримувала через не нарахування цих пенсійних виплат Пенсійним фондом.
Посилання апеляційної скарги на те, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, є безпідставними, оскільки суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а є коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв`язку з необхідністю захисту прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу пенсійні виплати ОСОБА_2 за період з 01 березня 2016року до 23 лютого 2022року, на які та мала право за життя, але не отримувала через не нарахування цих пенсійних виплат Пенсійним фондом, а також на стягнення з відповідача 645 639,57грн, не виплачених відповідачем та на які позивач має право згідно з виданим нотаріусом свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке є дійсним.
Твердження апеляційної скарги про те, що та пенсія, яка ОСОБА_2 не нараховувалась, не може увійти до складу спадщини є помилковим та спростовується інформацією з Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України. Згідно з наданою довідкою сума призначеної та фактично виплаченої пенсії за період з березня 2016року містить значення 0,00грн, у той же час як після проведення перерахунків матеріали електронної справи містять відомості щодо призначення пенсії у відповідних розмірах за цей період. Враховуючи протиріччя у вказаних відомостях, суд першої інстанції правильно вважав, що зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити нарахування та виплату спадкоємцю за заповітом ОСОБА_1 , суми пенсії за період з 01 березня 2016року до 23 лютого 2022року включно, належних спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде ефективним способом захисту порушеного права позивача на спадкування належних спадкоємцю сум пенсії.
Доводи апеляційної скарги про те, що спадкодавець не виявила бажання поновити виплату пенсії та з заявою про поновлення виплати пенсії не зверталася, а тому пенсійні виплати за певний період не отримані саме з вини пенсіонера, є безпідставними, оскільки вказане не може бути підставою для позбавлення спадкоємця права на спадкування пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останньою за життя. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення.
Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2026року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 липня 2026року.
Судді: