ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
29 липня 2026 р. Справа №160/21205/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №160/21205/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
УСТАНОВИВ:
20.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 66-20/1 від 20.01.2026 року «Про прийняття у власність Дніпровської міської територіальної громади частини будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 ».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
28.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:
- заборонити Виконавчому комітету Дніпровської міської ради, Дніпровській міській раді, їх структурним підрозділам, посадовим та службовим особам до набрання законної сили рішенням суду у даній справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №66-20/1 від 20.01.2026 «Про прийняття у власність Дніпровської міської територіальної громади частини будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 », у тому числі щодо оформлення права комунальної власності, передачі майна на баланс, визначення балансоутримувача, управителя чи вчинення інших дій, пов`язаних із реалізацією зазначеного рішення.
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам як спеціальним суб`єктам державної реєстрації прав, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, а також будь-яким іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації права комунальної власності, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або проведення будь-яких інших реєстраційних дій стосовно частини будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржене рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 66-20/1 від 20.01.2026 «Про прийняття у власність Дніпровської міської територіальної громади частини будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 » прийнято за наявності багаторічних невирішених судових спорів щодо правового режиму та належності права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, без належного дослідження усіх істотних обставин, із перевищенням повноважень органу місцевого самоврядування та всупереч принципам законності, правової визначеності й належного урядування. Крім того, прийняття зазначеного рішення вже призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, оскільки створило для нього реальні майнові наслідки у вигляді пред`явлення вимог про повернення грошових коштів покупцями житлових приміщень.
Позивач зазначає, що на час розгляду даної справи існує реальна загроза виконання оскарженого рішення, зокрема, шляхом оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на спірне майно, що істотно ускладнить або навіть унеможливить ефективний захист порушених прав позивача та виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення адміністративного позову. Саме тому виникла необхідність у вжитті заходів забезпечення позову відповідно до положень ст.ст. 150 - 154 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв`язку з означеним, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Дослідивши заявлене позивачем клопотання та доводи, наведені в ньому, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 154 КАС України, аява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених норм КАС України вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Поряд з цим, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства", під час розгляду адміністративних справ, за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд має навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Вжиття заходів забезпечення позову належить до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема, в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в адміністративній справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Отже, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, яке він реалізує залежно від обставин справи. Крім того, спосіб у який вживаються заходи забезпечення адміністративного позову не може бути причиною порушення чи звуження прав інших осіб.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
У разі забезпечення позову суд фактично надасть правову оцінку правомірності рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 66-20/1 від 20.01.2026 «Про прийняття у власність Дніпровської міської територіальної громади частини будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 ».
На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
До того ж, забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях, які не підтверджені доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд, згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
Суд має переконатися в тому, чи існує реальна загроза невиконання, чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час постановлення даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та передчасною, у зв`язку з чим, остання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/21205/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 29.07.2026.
Суддя О.В. Царікова