ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
29 липня 2026 р. Справа №160/22351/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Король Альони Юріївни в порядку письмового провадження у м. Дніпрі про забезпечення адміністративного позову у справі №160/22351/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
27.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідачі), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.07.2026 року № 5574 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини та всі види забезпечення, а також призначення на посаду та визнання таким, що приступив до виконання обов`язків;
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлену у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2026-0714-1925-3044-3 від 14.07.2026 року, за результатами проведеного 14.07.2026 року медичного огляду ОСОБА_1 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Разом з позовною заявою, 27.07.2026 представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 , її командиру та іншим уповноваженим (компетентним) службовим особам до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну місця проходження військової служби ОСОБА_1 , у тому числі видавати накази чи інші розпорядчі документи про його переведення до іншої військової частини, переміщення до іншого місця проходження військової служби, направлення до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби, вибуття зі складу військової частини НОМЕР_1 , направлення до району ведення бойових (спеціальних) дій або до іншого місця виконання бойових (службових) завдань, а також передачу до оперативного підпорядкування іншого військового формування чи військової частини;
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленої довідкою військово-лікарської комісії № 2026-0714-1925-3044-3 від 14.07.2026 року, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що спірні правовідносини безпосередньо пов`язані із проходженням позивачем військової служби саме у військовій частині НОМЕР_1 та правомірністю його зарахування до її особового складу. Заявлений захід забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу до набрання законної сили рішенням суду здійснювати переміщення, переведення чи направлення позивача до іншого місця проходження військової служби або до іншої військової частини безпосередньо пов`язаний із предметом спору, оскільки спрямований виключно на збереження існуючого фактичного та правового становища сторін до вирішення справи по суті. Такий захід не вирішує спір наперед, не підміняє собою судове рішення, а лише забезпечує реальну можливість виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення позову. Крім того, під час примусової мобілізації щодо позивача вже було застосовано фізичне насильство, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження, закриту черепно-мозкову травму, потребував лікування, а також був визнаний таким, що не може бути допущений до проходження базової загальновійськової підготовки у зв`язку зі станом здоров`я. Більше того, у разі направлення позивача до району ведення бойових дій існуватиме реальна загроза заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, що матиме незворотний характер.
Частиною першою ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини першої ст. 154 КАС України суд розглянув заяву представника позивача про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені докази, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Згідно Рекомендацій № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який було продовжено відповідними указами та який станом на час розгляду заяви про забезпечення позову триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до п. 10 ч 3 ст. 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до поіменного списку №2781 від 14.07.2026, та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дніпропетровська область) (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 14.07.2026 №5574 направлений до Військової частини НОМЕР_1 .
Разом з цим, представник позивача з метою забезпечення позовної заяви просить суд заборони Військовій частині НОМЕР_1 видавати накази чи інші розпорядчі документи щодо переміщення ОСОБА_1 .
Таким чином, аналізуючи заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про мобілізацію позивача є актом індивідуальної дії, який на момент звернення до суду вже вичерпав свою дію фактом його виконання, оскільки призов за мобілізацією позивача відбувся, і останній вже перебуває у статусі військовослужбовця.
Стосовно обраного позивачем засобу забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 видавати накази чи інші розпорядчі документи щодо переміщення ОСОБА_1 , суд зазначає, що згідно з матеріалами справи позивач наразі проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України, законодавством встановлено пряму заборону на забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану. Таким чином, якщо наказ виданий саме в умовах дії правового режиму воєнного стану та стосується порядку проходження військової служби, його зупинення судом призведе до прямого порушення вищевказаної імперативної норми процесуального права.
Щодо вимоги забезпечення позовної заяви шляхом зупинення дії постанови військово-лікарської комісії, суд зазначає наступне.
Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
Важливим є те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Наведений аналіз змісту вказаних норм та правових висновків вказує на те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору та не відповідає критеріям розумності й обґрунтованості.
Так, предметом оскарження в поданій до суду позивачем позовній заяві, зокрема є питання правомірності постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформленої у вигляді довідки військово-лікарської комісії №2026-0714-1925-3044-3 від 14.07.2026 щодо ОСОБА_1 .
Однак, у своїй заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити дію вказаної постанови військово-лікарської комісії, що є предметом розгляду у даній справі.
Аналізуючи зміст заяви про забезпечення позову у співвідношенні з предметом спору, суд доходить висновку, що запропонований заявником захід забезпечення за своєю правовою природою фактично є вирішенням справи по суті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Король Альони Юріївни про забезпечення адміністративного позову у справі №160/22351/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець