ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/29161/25
категорія 114000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації, Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира про зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони в інтересах держави в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації та Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської рад звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир щодо неукладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) за адресою: м.Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 9 та вул. Велика Бердичівська, 17;
- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир укласти із Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) за адресою: м. Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 9 та вул. Велика Бердичівська, 17.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 07.09.2021 № 716 до Переліку об`єктів культурної спадщини, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України включено «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) за адресою: м.Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 9, за категорією - місцевого значення, вид - пам`ятка архітектури. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна власником вищеперелічених будівель є Міністерство оборони України з 18.07.2016, що підтверджується інформаційною довідкою № 330408105. За інформацією КЕВ м. Житомир та Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладеною в листах від 12.11.2025 № 2822 та № 370/2/11245 від 24.11.2021 балансоутримувачем об`єкта культурної спадщини «Архієрейське подвір`я» є КЕВ м. Житомир, а тому саме останнє уповноважене на укладення охоронного договору в порядку ст. 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини». Разом з цим, охоронний договір ні власником пам`ятки, ні балансоутримувачем до цього часу не укладено, жодних реальний дій, спрямованих на його укладення не вчинено. Наведене свідчить про порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини та може призвести до псування та зміни зовнішнього вигляду пам`ятки, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби та втрати її матеріальної автентичності.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. КЕВ м. Житомир погоджується з тим, що укладання охоронного договору щодо пам`ятки архітектури є обов`язком користувача відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Водночас під час дії правового режиму воєнного стану об`єкт культурної спадщини «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) використовується органом військового управління, що зумовлює встановлення режимних обмежень доступу та заборону проведення обстежень, замірів і фотофіксації третіми особами, необхідних для виготовлення технічної документації згідно з постановою КМУ №1768. За таких обставин виконання зазначеного обов`язку є об`єктивно неможливим з причин, що не залежать від користувача (балансоутримувача) об`єкта, що узгоджується з положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану», принципами пропорційності та неможливості виконання зобов`язання з незалежних причин.
До суду надійшло клопотання відповідача про залучення Військової частини НОМЕР_1 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки військова частина є безпосереднім користувачем зазначених об`єктів.
Ухвалою суду клопотання представника відповідача задоволено. Залучено Військову частину НОМЕР_1 до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Представник третьої особи пояснень щодо позову до суду не подав.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Судом встановлено, що наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 07.09.2021 № 716 до Переліку об`єктів культурної спадщини, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України включено «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) за адресою: м.Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 9, за категорією - місцевого значення, вид - пам`ятка архітектури.
Відповідно до науково-проєктної документації «Історико - архітектурний опорний план з визначенням історичного ареалу м. Житомир» та «Зони охорони пам`яток архітектури м. Житомир», затвердженої наказом Міністерства культури України від 21.01.2016 № 18 «Про затвердження науково-проектної документації щодо визначення меж та режимів використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу м. Житомир», пам`яткою архітектури місцевого значення «Архієрейське подвір`я» визначено дві будівлі, їх території та охоронна зона.
Об`єктом культурної спадщини «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) є дві будівлі, які знаходиться за різними адресами визначеними відповідними рішеннями Житомирської міської ради, а саме: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 9 та вул. Велика Бердичівська, 17.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна власником вищеперелічених будівель є Міністерство оборони України з 18.07.2016, що підтверджується інформаційною довідкою № 330408105.
За інформацією КЕВ м. Житомир та Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення Командування Сил логістики Збройних Сил України, викладеною в листах від 12.11.2025 № 2822 та № 370/2/11245 від 24.11.2021 балансоутримувачем об`єкта культурної спадщини «Архієрейське подвір`я» є КЕВ м. Житомир.
Житомирською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону 14.11.2025 скеровано лист №62-6699вих25 на адресу Житомирської обласної військової адміністрації та Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради та повідомлено про виявлені порушення вимог законодавства та наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру за фактом неукладення КЕВ м. Житомира з уповноваженим органом - Департаментом містобудування та земельних ресурсів Житомирської міської ради/ Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації охоронного договору щодо пам`ятки архітектури місцевого значення «Архієрейське подвір`я».
У відповіді Виконавчого комітету Житомирської міської ради ( лист за номером 12/5251 від 14.11.2025) зазначено, що Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради на об`єкт культурної спадщини «Архієрейське подвір`я» охоронного договору не укладено.Крім того, з відповіді Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (лист за вих. № 2289-1-22/0425 від 19.11.2025) вбачається, що заходів щодо звернення до суду з позовом для усунення порушень не вживалося та Управління як орган охорони культурної спадщини Житомирської обласної державної адміністрації не заперечує щодо здійснення прокуратурою представництва законних інтересів держави в суді.
Відтак, Житомирська спеціалізована прокуратура у сфері оборони звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985, стороною якої є Україна, для цілей цієї Конвенції вираз архітектурна спадщина включає, зокрема, усі будівлі та споруди, що маюсь непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.
Згідно зі ст. ст. 3, 4 цієї Конвенції кожна Сторона зобов`язується, крім іншого, вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць; запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини.
Крім того, за ст. 9 Конвенції кожна сторона зобов`язується забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини. У відповідних випадках він може зобов`язати правопорушника реставрувати об`єкт спадщини, що охороняється, до його первісного вигляду.
Згідно ч. 3 ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Такий договір є першочерговим документом, що встановлює гаранти збереження індивідуально визначеного об`єкту культурної спадщини, що враховує його цінність, особливості та стан.
Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет - об`єкт культурної спадщини, правовий режим якого відрізняється від інших матеріальних об`єктів.
Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб`єктний склад.
Так, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) та власника (власників) об`єкту культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини.
Укладання такого договору відбувається замість видання органом охорони культурної спадщини індивідуального акта, яким покладається на власника (власників) зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.
Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Законом України «Про охорону культурної спадщини» передбачається обов`язкове укладення власником пам`ятки чи її частини охоронного договору з відповідним органом культурної спадщини вже після переходу права власності.
Отже, враховуючи свою правову природу, зміст, суб`єктний склад та мету, охоронний договір, що укладається на підставі ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», є адміністративним, а не господарським договором.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18, де суд вказав, що однією із ознак, що дають змогу відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладення. З огляду на те, що сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, метою адміністративного договору є реалізація конкретних державних функцій, виражених у встановлених у законодавстві повноваженнях того чи іншого органу. Мета цивільно-правового договору - це задоволення потреб суб`єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних майнових і немайнових благ, об`єктів цивільного обороту.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі Порядок № 1768) власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання об`єкту культурної спадщини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Судом встановлено, що наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 07.09.2021 № 716 до Переліку об`єктів культурної спадщини, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України включено «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) за адресою: м.Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 9, за категорією - місцевого значення, вид - пам`ятка архітектури.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна власником вищеперелічених будівель є Міністерство оборони України з 18.07.2016.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Вимогами ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що Збройні Сили України це військова державна структура, яка організаційно складається з військових об`єднань, з`єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби ЗС України, затверджених Законом України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби ЗС України» від 24.03.1999 надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
З метою реалізації повноважень, визначених ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України», у сфері квартирно-експлуатаційного забезпечення військ, Міністром оборони України видано наказ № 448 від 03.07.2013 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» (надалі Положення). Пунктом 2.1 Положення визначено, що квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України, до яких відносяться, зокрема, квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ)).
За інформацією КЕВ м. Житомир та Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладеною в листах від 12.11.2025 № 2822 та № 370/2/11245 від 24.11.2021 балансоутримувачем об`єкта культурної спадщини «Архієрейське подвір`я» є КЕВ м. Житомир.
Однак, такий договір відповідача не укладено.
Суд зауважує, що обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника щодо об`єкту культурної спадщини, а не на орган охорони культурної спадщини і саме від власника повинна виходити ініціатива укладення охоронного договору.
Такий висновок підтверджується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 та від 25.05.2021 у справі № 640/4482/20, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 у справі № 826/10265/14.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16 вказав, що п. 5 Порядку № 1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Згідно з п. 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.
Отже вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що юридичні або фізичні особи, які є власниками об`єктів культурної спадщини чи їх частин, зобов`язані укласти з відповіднім органом охорони культурної спадщини охоронний договір саме встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що відсутність укладеного охоронного договору фактично позбавляє пам`ятку архітектури місцевого значення «Архієрейське подвір`я» передбачених законодавством гарантій її захисту, а відповідач ухиляється від його укладення, наявні підстави для зобов`язання відповідачів укласти такий договір у судовому порядку.
Висновки суду в цій справі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.12.2019 у справі № 806/1536/18,згідно яких укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Також, не заслуговують на увагу в даному випадку доводи відповідача щодо дії правового режиму воєнного стану, оскільки обов`язок щодо укладення охоронного договору виник у відповідача з 07.09.2021, коли наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 07.09.2021 № 716 до Переліку об`єктів культурної спадщини, які занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України включено «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) за адресою: м.Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 9, за категорією - місцевого значення, вид - пам`ятка архітектури, тобто до введення в Україні дії режиму воєнного стану.
Суд зазначає, що введення воєнного стану навпаки змушує ретельніше відносити до пам`яток культури, оскільки з моменту початку повномасштабної війни знищено численну кількість пам`яток. Відтак існує необхідність збереження наявних пам`яток культури задля збереження автентичність і етнокультурну нації.
Задовольняючи позов у цій справі, суд зазначає, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, належним та ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, який буде спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання Конституції України та нормативних актів у сфері охорони культурної спадщини, у даному випадку, є зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир укласти із Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) за адресою: м. Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 9 та вул. Велика Бердичівська, 17.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки докази про такі судові витрати суду не надано, то підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (вул. Дмитра Донцова, 20,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: [номер приховано]) в інтересах держави в особі Управління культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації (вул. Мала Бердичівська, 25,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44668226), Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської рад (вул. Покровська, 6,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02498429) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира (вул. Дмитра Донцова, 20,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08492505) про зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира щодо неукладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) за адресою: м.Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 9 та вул. Велика Бердичівська, 17.
Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир укласти із Управлінням культури та туризму Житомирської обласної державної адміністрації на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768, охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення «Архієрейське подвір`я» (охоронний номер 4414-Жт) за адресою: м. Житомир, майдан імені С.П. Корольова, 9 та вул. Велика Бердичівська, 17.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
29.07.26