КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
28 липня 2026 року Київ справа № 320/16087/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
- Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення у встановленому законом порядку розгляду заяви ОСОБА_1 на висновок військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою №2026-0212-1602-3946-0 від 12.02.26.
- Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на висновок військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 про ступінь придатності до військової служби, оформлений довідкою №2026-0212-1602-3946-0 від 12.02.26, з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням висновків суду.
17.07.2026 позивачем подано через підсистему "Електронний суд" заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована канцелярією суду 20.07.2026.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.07.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.
21.07.2026 (зареєстрована канцелярією суду 22.07.2026) від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.07.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.
26.07.2026 позивачем подано через підсистему "Електронний суд" заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована канцелярією суду 27.07.2026.
В заяві про забезпечення позову, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/16087/26.
- Зупинити дію постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності до військової служби, оформленої довідкою №2026-0212 1602-3946-0 від 12.02.2026 до набрання законної сили рішенням у цій справі.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі створює реальну загрозу порушення права позивача на ефективний судовий захист. На момент розгляду заяви постанова ВЛК є чинною, а позивачу вже вручено повістку, що свідчить про реальну можливість його призову до ухвалення рішення у справі. У разі призову право позивача на належний перегляд постанови ВЛК до мобілізації буде втрачено, а навіть у разі задоволення позову відновлення порушеного права стане неможливим або істотно ускладненим. Крім того, матеріали справи свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо законності постанови ВЛК, оскільки результати рентгенологічного дослідження та інші медичні документи підтверджують наявність у позивача захворювань, які відповідно до статті 64-а Розкладу хвороб можуть бути підставою для визнання його непридатним до військової служби. Водночас ЦВЛК не надала належної оцінки зазначеним медичним документам. За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, не вирішує спір по суті та спрямоване виключно на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.
Проаналізувавши матеріали справи, зваживши доводи позивача, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є інструментом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову при існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Слід зазначити, що сама можливість настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року по справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте вказане не соже бути єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що підставою для звернення позивача до суду є бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка полягає у нездійсненні у встановленому законом порядку розгляду заяви позивача щодо перегляду висновку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 про ступінь придатності до військової служби, оформленого довідкою № 2026-0212-1602-3946-0 від 12.02.2026.
Заявою про забезпечення позову позивач просить заборонити не учаснику справи - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 320/16087/26 за позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Та зупинити дію постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності до військової служби, оформленої довідкою №2026-0212 1602-3946-0 від 12.02.2026 до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Суд враховує наступне:
- рішенням ВЛК нижчого рівня, яке оскаржено позивачем до ЦВЛК, останього визнано придатним до служби у в/ч забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_5, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах) медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони;
- позивач в змісті позовних вимог просить зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву (скаргу) на висновок ВЛК нижчого рівня з урахування висновків суду, покликаючись на загальні приписи Положення № 402 проте, конкретно не зазначає, яке саме висновки має надати суд та яке рішення, на думку позивача має прийняти відповідач, повторно розглянувши заяву. Наведене по суті перешкоджає перевірити заяву на предмет співмірності та співвідношення із межами позову, оскільки повторне визнання позивача обмежено придатним, хоча і з урахуванням додатково наданих ним медичних документів, не виключає його мобілізацію;
- суд не наділений фаховими медичними знаннями, а відтак відсутні фактичні можливості та юридичній підстави для розгляду по суті доводів щодо спричинення проходженням служби шкоди здоров`ю позивача та настання інших непоправних наслідків, на противагу висновків військово - лікарської комісії.
Не погоджуючись з такими висновками викладеними за результатами розгляду попередніх заяв позивача про забезпечення позову, позивач покликається на висновок ДУ «Національний науковий центр імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України» від 21.10.2025, щодо наявності у нього захворювань, стверджуючи, що для розуміння його змісту не потрібно спеціальних медичних знань, оскільки він викладений чіткою та зрозумілою мовою, пропонуючи до того ж суду дослідити доданий до нього рентгензнімок.
Відхиляючи такі покликання позивача суд звертає увагу, що такий містить медичні терміни правильне розуміння яких вимагає наявності спеціальних медичних знань, а саме: протипоказання щодо "стресових навантажень" на опорно-руховий апарат.
Таким чином суд вважає недоведеним, що стресові навантаження про які йде мова у висновку, несумісні з будь-яким проходженням військової служби в в/ч забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_5, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах) медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони.
- суд не вважає мобілізацію незворотнім в правовому сенсі процесом і не погоджується з доводами заявника щодо неможливості без вжиття заходів забезпечення виконати рішення на користь позивача, хоча його вступ на військову службу може вимагати вчинення додаткових юридичних дій (збільшення позовних вимог, пред`явлення вимог до інших суб`єктів владних повноважень, збір додаткових доказів тощо).
- щодо посилання заявника на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі №320/28718/25, якою скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 про відмову у забезпеченні позову та застосовано захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти дії щодо призову особи на військову службу під час мобілізації, суд зазначає наступне. У зазначеній адміністративній справі предметом судового розгляду була протиправність дій та бездіяльності відповідачів щодо ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Саме наявність спору щодо права на відстрочку та реальна загроза призову до остаточного вирішення такого спору стали підставою для застосування заходів забезпечення позову.
Водночас предметом розгляду у цій справі є інші правовідносини, а саме оскарження бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо неналежного розгляду заяви про перегляд постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності до військової служби. Таким чином, обставини, предмет спору та правове регулювання у справі № 320/28718/25 відрізняються від обставин даної адміністративної справи. Зазначена постанова не містить висновків, які б безпосередньо свідчили про необхідність застосування аналогічного заходу забезпечення позову у справах щодо оскарження бездіяльності ВЛК або ЦВЛК.
За таких обставин посилання заявника на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі №320/28718/25 не є релевантним до спірних правовідносин та не може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у цій справі. Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.
Підсумовуючинаведене судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки заявником не доведено дійсну наявність обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС, для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 150, 151, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
2 Копію ухвали про забезпечення позову надіслати всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.