ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2026 року справа № 380/11281/26
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року із застосуванням фіксованої розрахункової величини 1762 грн при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням;
зобов`язати здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року за 2022р та 2023р із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;
зобов`язати здійснити перерахунок та виплату окладу за військовим званням; щомісячного грошового забезпечення; одноразових додаткових видів грошового забезпечення; вихідної допомоги при звільненні; компенсації за невикористані відпустки; компенсації додаткової відпустки учасника бойових дій; індексації; інших похідних виплат.
В обгрунтування позову зазначає, що застосування відповідачем фіксованої розрахункової величини 1762 грн у 2022-2023 роках суперечить чинному законодавству та сформованій судовій практиці. Внаслідок неправомірного визначення базових складових грошового забезпечення позивачу було занижено: щомісячне грошове забезпечення; додаткові виплати; компенсацію невикористаних відпусток; вихідну допомогу; інші похідні виплати.
Відповідач у відзиві вказав, що наявність у картці особового рахунку певних нарахувань за липень 2022 року сама по собі не доводить право позивача на грошове забезпечення за весь період із 01 липня 2022 року, оскільки картка відображає проведені фінансові операції, але не замінює наказів про зарахування до списків особового складу, призначення на посаду та вступ до виконання обов`язків. Позивач не наводить помісячного розрахунку різниці між фактично нарахованими та бажаними сумами. У позові не зазначено посадового окладу, фактично застосованого в кожному місяці, окладу, який позивач вважає належним, відповідного тарифного коефіцієнта, дати зміни посади, розміру щомісячної різниці та її впливу на кожну конкретну виплату. Саме по собі посилання на розміри прожиткового мінімуму на 01 січня 2022 та 01 січня 2023 року не дає можливості встановити точний обсяг можливого порушення без дослідження первинних фінансово-облікових документів, наказів про призначення на посади та тарифних розрядів позивача. Можливий перерахунок окладів за період із 2022 року по 19 травня 2023 року сам по собі не змінює місячного грошового забезпечення, яке застосовувалося на день звільнення у жовтні 2024 року, і не утворює правових підстав для автоматичного перерахунку одноразової допомоги при звільненні. Аналогічне стосується компенсацій за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, які обчислюються виходячи з грошового забезпечення, належного військовослужбовцю на день виключення зі списків особового складу, та кількості невикористаних днів, зазначеної в наказі. Позов не містить вимог щодо неправомірності визначення грошового забезпечення на дату звільнення, не оспорює кількості невикористаних днів відпусток і не містить розрахунку, який би доводив неправильність сум 52 246,22 грн та 11 610,27 грн. Тому причинно-наслідковий зв`язок між розрахунковою величиною, застосованою до 19 травня 2023 року, та компенсаціями, обчисленими при звільненні 31 жовтня 2024 року, позивачем не доведений. Необґрунтованою є й загальна вимога про перерахунок усіх одноразових додаткових видів грошового забезпечення. З карток особового рахунку та довідки про доходи вбачається, що значну частину одноразових нарахувань становила додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168. Зазначена винагорода в спірний період визначалася у фіксованому розмірі або пропорційно часу участі у відповідних заходах та не обчислювалася шляхом множення посадового окладу чи окладу за військовим званням на певний коефіцієнт. Тому зміна розрахункової величини посадового окладу не тягне автоматичного перерахунку додаткової винагороди за постановою №168. Так само відсутні підстави для автоматичного перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Рішення суду першої інстанції в іншій справі не має обов`язкового чи преюдиційного значення для вирішення цієї справи, оскільки фактичні обставини проходження служби, періоди нарахувань, посади, тарифні розряди та види виплат повинні бути встановлені судом безпосередньо у справі ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 08.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №317 від 31.10.2024 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Листом від 17.03.2026 року відповідач у відповідь на запит представника позивача повідомив, що відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлює, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і М. Враховуючи вищенаведене підстави для перерахунку та виплати грошового забезпечення відсутні.
Змістом спірних правовідносин є дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року із застосуванням фіксованої розрахункової величини 1762 грн при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною третьою цієї норми передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно із абзацом першим ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції чинній на день її прийняття; далі - Постанова № 704) визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови №704 у цьому зв`язку повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У подальшому постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) внесла зміни до Постанови №704.
Зокрема, п.4 викладено в новій редакції, який установлював розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Водночас, текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови №704 у зв`язку із прийняттям Постанови №103 не змінився, а тому, відповідно, виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28.10.2020 року № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови №704 у новій редакції: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. ».
В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови №704.
29.01.2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою у справі №826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, який вносив зміни в п.4 Постанови № 704.
Таким чином, з дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п.4 Постанови № 704, яка була чинною до внесення вказаних змін (розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14).
При цьому, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1774-VІІІ) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.
Суд зазначає, що у даній справі позивач оскаржує нарахування і виплати йому грошового забезпечення у зменшеному розмірі.
У постанові від 15.03.2023 року у справі №420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закони України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік" таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2022-2023 роки не містять.
Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року до 01.01.2020 року (набрання чинності Законом №294-IX) не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Враховуючи те, що з 01.01.2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахункової величини для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З урахуванням викладеного, можна прийти до наступних висновків:
- з 01.01.2020 року положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно із Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 року у справі №120/8603/21-а, від 16.11.2022 року у справі №120/648/22-а, від 04.01.2023 року у справі №640/17686/21, від 10.01.2023 року у справі №440/1185/21, від 15.03.2023 року у справі №420/6572/22.
Враховуючи встановлені обставини, а також правові висновки Верховного Суду з приводу застосування законодавства у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення позивача, у тому числі оклад за військовим званням; щомісячне грошове забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення; вихідна допомога при звільненні; компенсація за невикористані відпустки; компенсація додаткової відпустки як учасника бойових дій; інші похідні виплати, повинні були визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, а не на 01.01.2018 року.
Відтак, позовні вимоги у цій частині є підставними та обґрунтованими.
Щодо вимоги з приводу проведення перерахунку індексації грошового забезпечення.
Суд звертає увагу, що у разі проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення на виконання даного рішення суду, його розміри можуть суттєво змінитись, у результаті чого може змінитись і сума індексації грошового забезпечення.
Зазначені обставини вказують на те, що позовні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення є передчасними, оскільки не було здійснено перерахунку грошового забезпечення за новими посадовими окладами, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то судом враховано правові висновки Верховного Суду у постановах від 27.09.2023 справа №420/23176/21, від 31.01.2024 справа №320/6441/22, від 18.04.2024 справа №160/10789/22 та від 30.04.2024 справа №360/700/23, згідно яких нарахування та виплата грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню із сторін.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року із застосуванням фіксованої розрахункової величини 1762 грн. 00 коп. при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 01 липня 2022 року по 19 травня 2023 року, зокрема, оклад за військовим званням; щомісячне грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення; вихідну допомогу при звільненні; компенсацію за невикористані відпустки; компенсацію додаткової відпустки як учаснику бойових дій; інші похідні виплати, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року за 2022 та 2023 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мартинюк Віталій Ярославович