Справа № 953/8659/26
н/п 2/953/4830/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Шаренко С.Л.,
за участю секретаря Мартиненко Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Реснянської Інни Сергіївни до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
установив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Реснянська І.С. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , у якому просить стягувати з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі частини з усіх видів щомісячного заробітку (доходу), у зв`язку із продовженням позивачем навчання, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для працездатної особи, починаючи з дня подання позову та до закінчення терміну навчання, але не більше ніж до досягнення позивачем 23-х років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Шлюб між батьками позивача, було розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2016 р. у справі №640/874/16-ц. зазначає, що позивач є студентом, денної форми навчання Вищої школи інформатики та менеджменту з місцем знаходження в АДРЕСА_1 , не має самостійного заробітку та тим самим потребує матеріальної допомоги та повністю знаходиться на повному утриманні матері - ОСОБА_3 . Зазначає, що відповідач матеріальної допомоги не надає.
Крім того зазначає, що згідно рішення командира військової частини НОМЕР_1 , за наслідками службового розслідування по факту зникнення безвісті старшого солдата ОСОБА_2 за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій розпочатого 22.04.2026 р. по 26.04.2026 р., старший солдат ОСОБА_2 вважається зниклим безвісті за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій 10.04.2026 р. під час безпосередньої участі у бойових діях під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. Відповідач з 10.04.2026 р. набув статус особи, яка безвісти зникла за особливих обставин, однак, такий статус не зменшує обсяг його цивільної правоздатності, зокрема, не позбавляє його обов`язку, передбаченого ст. 199 СК України, утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. Отже, за відповідачем за місцем військової служби у військові частині НОМЕР_1 зберігаються основні та додаткові виплати видів грошового забезпечення, які є доходом відповідача, та з яких можуть відраховуватись аліменти. У зв`язку з чим, позивач звертається з вказаною позовною заявою до суду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся судом належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся за останнім відомим місцем перебування. З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач ОСОБА_2 за наслідками службового розслідування вважається зниклим безвісти за особливих обставин внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій 10.04.2026 року.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про день та час судового засідання повідомлялась належним чином.
Враховуючи, що всі учасники справи повідомлені судом належним чином, клопотань або заяв про відкладення судового засідання до суду не подавали, враховуючи, що відповідач, згідно з матеріалами справи вважається безвісти зниклим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача та за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 16.01.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №3 Харківського міського управління юстиції, актовий запис №247.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 800 гривень щомісячно, починаючи з 05.02.2016 року та до досягнення ОСОБА_1 повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач досяг повноліття, у зв`язку з чим стягнення аліментів на його утримання за рішенням суду від 14.03.2016 року припинилося.
Зі змісту довідки №Zas/DD03/1323/2026 від 16.04.2026, виданої Вищою школою інформатики та менеджменту з місцезнаходженням в місті Жевуші, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є студентом Університету прикладної інформатики Вищої школи інформатики та менеджменту в м. Жевуш, початок навчання - 01.10.2025 року, студент має закінчити навчання - 31.03.2029 року.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Згідно ст. 180, ч. 1-2 ст.181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст.198 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 у справі №644/3610/16 дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 у справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Крім того, законодавство, яке регулює питання стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, встановлює вичерпний перелік підстав, які суди повинні враховувати вирішуючи таку позовну вимогу. До такої підстави, зокрема належить стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Позивачем доведено, що він після досягнення повноліття продовжує навчання, і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, відповідач у справі, який є його батьком, може надавати таку допомогу.
Вказане свідчить про наявність правових підстав, визначених у ст. 199 СК України, до стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, до досягнення двадцяти трьох років.
Отже, враховуючи викладене вище, а також засади розумності, справедливості та рівності обов`язків батьків щодо утримання дітей, суд вважає заявлений розмір аліментів - одну четверту частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно - обґрунтованим, необхідним і співмірним.
Призначивши аліменти, суд вважає необхідним роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача у розмірі 887, 51 гр., інша частина компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 206, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 141, 180, 181, 182, 198, 199, 200 СК України, суд,-
ухвалив:
Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Реснянської Інни Сергіївни до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання як повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи, починаючи з 29 червня 2026 року і до закінчення терміну навчання ОСОБА_1 , але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за умови продовження навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 887 гр. 51 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання - АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання - АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання - АДРЕСА_3 .
Суддя С.Л. Шаренко