ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2227/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування акту
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати Акт обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 № 12447 від 02.12.2025 року в частині висновку пункту 10 про наявність осіб, зобов`язаних та здатних здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. № 924 від 09.11.2025 року з урахуванням усіх наявних доказів та висновку суду.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваний Акт є протиправним, оскільки містить взаємовиключні висновки. Так, зокрема, наголошував на тому, що у пункті 9 акта комісією встановлено, що сестра позивача за станом здоров`я не може здійснювати постійний сторонній догляд та має на утриманні трьох малолітніх дітей, тоді як у пункті 10 зазначеного акту без належного обґрунтування зроблено висновок про наявність осіб, здатних здійснювати такий догляд.
Позивач вважає, що відповідач не врахував усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, зокрема медичні документи щодо сестри позивача, її сімейний стан, а також відсутність інших осіб, які фактично можуть здійснювати постійний догляд за батьком.
Також позивач зазначає, що, відповідно до правової позиції Верховного Суду в аналогічній категорії справ, відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення підлягає оцінці з огляду на їхню реальну можливість здійснювати постійний догляд, а не лише на формальну наявність таких осіб.
З огляду на викладене позивач просить визнати оскаржуваний акт у спірній частині протиправним і скасувати його, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути подану ним заяву з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач правом визначеним у статті 162 КАС України на подання відзиву на адміністративний позов - не скористався, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , є військовослужбовцем Збройних Сил України, солдатом військової частини НОМЕР_1 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 04.11.2025 року.
Позивач звернувся із заявою про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 15.04.2024 року № 800364.
Відповідно до висновків ЛКК КНП "Міська поліклініка №2 " від 29.12.2025 ОСОБА_2 не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду безстроково.
За результатами обстеження сімейного стану позивача комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 складено Акт №12447 від 02.12.2025.
Зі змісту якого встановлено, що за заявою позивача комісією 19.11.2025 року проведено обстеження сімейного стану позивача та встановлено, що особою першого ступеня споріднення є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за станом здоров`я не може здійснювати постійний сторонній догляд та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей 2017 р.н., 2020 р.н., 2025 р.н. (п.9).
В пункті 10 зазначеного акту комісія дійшла висновку, про наявність інших осіб, які зобов`язанні здійснювати постійний догляд.
Судом також встановлено, що згідно висновку ЛКК № 1899 від 14.11.2025 року виданого КНП "Міська поліклініка № 2" ОСОБА_3 , за станом здоров`я не може надавати постійний сторонній догляд.
Крім того, ОСОБА_3 є матір`ю трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження.
Не погодившись із висновком, викладеним у пункті 10 акта, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Положеннями п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Підстави звільнення з військової служби, передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, залежать від виду військової служби.
За змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення № 1153/2008; у редакції на час виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За змістом спірних обставин у цій справі, позивач подав до відповідача рапорт про звільнення з військової служби у запас відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з потребою здійснювати догляд за батьком , який є особою з інвалідністю IІ групи.
Обов`язковими умовами для отримання позивачем права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у спірному випадку є: наявність члена сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи; відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Суд зауважує, що обов`язковою умовою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами є відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
У вимірі спірних правовідносин суд враховує висновки викладені у постанові від 27.02.2025 Верховного Суду у справі № 380/16966/24.
Так, Верховний Суд в постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 виснував: "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 520/14746/25 вказав, що відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальної можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.
Тож, сама по собі юридична наявність особи другого ступеня споріднення у розумінні Закону про військову службу не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби. Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи необхідно перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.
Згідно вимог Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 170, затверджена наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 (станом на час виникнення спірних правовідносин), встановлено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Так, відповідно до пп. 26 п. 5 Додатку 19 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;
Згодом, згідно з Наказом Міністерства оборони № 274 від 28.04.2025 Розділ XIV зазначеної Інструкції № 170 доповнено пунктом 14.30 такого змісту.
Під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.
Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.
Комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у такому складі:
голова комісії - заступник керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
члени комісії - представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (не менше трьох осіб).
Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:
вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;
відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;
перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;
використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;
за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.
Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.
У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.
За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.
Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Отже, законодавством передбачено обов`язок територіального центру комплектування та соціальної підтримки обстежити сімейний стан військовослужбовця, за результатами якого видати відповідний акт з інформацією про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особами, що його потребують.
Судом встановлено, що на підставі заяви позивача від 09.11.2025 року, комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 19.11.2025 року проведено обстеження сімейного стану військовослужбовця та складено акт №12447 від 02.12.2025, згідно пункту 9 зазначено акта встановлено, що сестра позивача ОСОБА_3 за станом здоров`я не може здійснювати постійний сторонній догляд. що власне підтверджується наявним в справі висновком ЛЛК та має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Водночас у пункті 10 цього ж акта зроблено висновок про наявність інших осіб, які зобов`язані здійснювати постійний догляд.
Суд вважає, що такий висновок є внутрішньо суперечливим, оскільки не узгоджується із фактичними обставинами, встановленими самою комісією. При цьому відповідачем не наведено жодних мотивів, з яких особу, щодо якої встановлено об`єктивну неможливість здійснення постійного догляду, віднесено до осіб, здатних виконувати такий обов`язок.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії за станом здоров`я не може здійснювати постійний сторонній догляд. Крім того, вона є матір`ю трьох неповнолітніх дітей, що також підлягало врахуванню відповідачем під час оцінки її фактичної можливості здійснювати такий догляд.
Суд звертає увагу, що позивач надав відповідачеві наявні в нього документи, в тому числі документи, що підтверджують неможливість інших членів сім`ї здійснювати догляд за особою з інвалідністю ІІ групи. При цьому, відповідач не вживав належних заходів для перевірки сімейного стану військовослужбовця. Відтак, саме по собі існування особи першого чи другого ступеня споріднення не є достатньою підставою для висновку про можливість здійснення нею постійного догляду, якщо матеріалами справи підтверджено наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють виконання такого обов`язку.
Отже, оскільки відповідач не врахував наявні у справі медичні документи, сімейний стан сестри позивача та дійшов висновку, який суперечить встановленим ним самим фактичним обставинам, суд дійшов висновку, що оскаржуваний акт у частині висновку пункту 10 не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування акта обстеження сімейного стану №12447 від 02.12.2025 у частині висновку пункту 10 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Застосовуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, у постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 520/14746/25, суд вважає, що задля об`єктивного установлення питання відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, та визначення позивача єдиною особою, яка може забезпечити такий догляд, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача вх. № 924 від 09.11.2025 року, провівши перевірку щодо сімейного стану військовослужбовця відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 170, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 (зі змінами), та прийняти рішення за наслідками розгляду рапорту, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади, є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією "Jura novit curia" ("Суд знає закони"). Велика Палата Верховного Суду, зокрема зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17), а також, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
Тому, обираючи спосіб захисту, суд ураховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Акт обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 02.12.2025 року в частині висновку пункту 10 про наявність осіб, зобов`язаних та здатних здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .
3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 вх. № 924 від 09.11.2025 року з урахуванням усіх наявних доказів та висновків зазначених в мотивувальній частині рішення.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2
судовий збір в сумі 1331,20 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя І.В. Маренич