ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 р. Справа № 520/2693/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) у справі №520/2693/26
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо не зарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік, як особи, яка є заброньованою та скасувати відмову у наданні відстроченні від призову на військову службу ОСОБА_1 ;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахувати ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік, як особу, яка є заброньованою.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 залишено без задоволення позов.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, просив скасувати останнє та прийняти та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.
В обґрунтування вимог скарги зазначає, що даними витягу з Резерв+ підтверджується перебування позивача на військовому обліку, а саме в статусі військовозобов`язаного.
Вказує, що військово-облікова спеціальність позивача не входить в перелік дефіцитних для Збройних Сил України військово-облікових спеціальностей та не є забороненою для бронювання.
Окрім того, посилається на те, що підприємство, в якому позивач проходить службу, визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу.
Наголошує, що після отримання документів від Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)" щодо бронювання позивача, відповідач мав його зарахувати на спеціальний військовий облік із внесенням відомостей про надану відстрочку в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проте останній не вчинив таких дій.
Вважає, що відмова ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині бронювання позивача, та, як наслідок, не взяття останнього на спеціальний військовий облік, є протиправною.
Учасники справи не подали відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач проходить службу в Державній установі «Покровська виправна колонія (№17)», на посаді молодшого інспектора відділу охорони.
Згідно військового квитка позивача серії НОМЕР_1 , останнього наказом Військової частини НОМЕР_2 №276 від 14.12.2021 зараховано до оперативного резерву першої черги.
24.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 надано позивачу посвідчення №ІЗ 00999 про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та воєнного часу на 12 місяців.
У подальшому, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшли документи від Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» щодо бронювання позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №45 "Про затвердження порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний стан".
ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, оскільки згідно даних військового квитка останнього, наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 14.12.2021 №276 він зарахований до оперативного резерву першої черги, що вбачається з листа відповідача від 29.01.2026 №2/бр.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік, як особи, яка є заброньованою та відмовою у наданні відстроченні від призову на військову службу, позивач звернувся з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій (бездіяльності) відповідача у спірних правовідносинах, а відтак необґрунтованості заявлених вимог ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку, який діє станом на дату розгляду даної справи).
Окрім того, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №65/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 14 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно з ч.9 ст.1 Закону України №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Згідно ч.1 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Судом встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , з якої звільнився 14.12.2021 (а.с.78).
Після звільнення з військової служби у запас, позивача зараховано на службу в оперативному резерві першої черги, що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.12.2021 №276, а також даними військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.54, 81).
На даний час позивач проходить службу в Державній установі «Покровська виправна колонія (№17)», на посаді молодшого інспектора відділу охорони.
На адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшли документи від Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» щодо бронювання позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №45 "Про затвердження порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний стан".
Відмовляючи у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, відповідач виходив з того, що бронюванню на період мобілізації та на період воєнного стану підлягають військовозобов`язані, а тому оскільки позивач зарахований до оперативного резерву першої черги, а відтак є резервістом, відсутні правові підстави для надання йому такої відстрочки (а.с.34).
Надаючи правову оцінку такій відмові, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1, 2 ст.35 Закону №2232-ХІІ визначено, що на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов`язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані, заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Відповідно до вимог ч.1 ст.26-2 Закону №2232-XII в особливий період на службу у військовому оперативному резерві в обов`язковому порядку зараховуються особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві.
Згідно з абз.5 ст.1 Закону №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз.5 п.12 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 №618/2012 (в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби) (далі по тексту - Положення №618/2012) в особливий період на службу у військовому оперативному резерві першої черги в обов`язковому порядку зараховуються військовослужбовці, звільнені зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров`я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам проходження служби у військовому резерві, - на посади відповідно до їх військових звань.
Згідно з п.3 Положення №618/2012 громадяни проходять службу у військовому резерві у добровільному порядку, а в особливий період військовослужбовці, які звільнені із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, - в обов`язковому порядку.
Відповідно до п.120-1 Положення №618/2012 під час особливого періоду військовослужбовці, які були звільнені із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в обов`язковому порядку зараховуються до військового оперативного резерву першої черги.
Отже, аналіз наведених норм законодавства свідчить про імперативний обов`язок щодо зарахування до військового оперативного резерву першої черги осіб, звільнених зі строкової військової служби під час особливого періоду.
Оскільки після звільнення зі строкової військової служби у запас позивач зарахований до військового оперативного резерву першої черги, зазначений факт свідчить про набуття ним статусу резервіста у розумінні законодавства про військовий обов`язок і військову службу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що питання правомірності зарахування позивача до оперативного резерву першої черги не охоплюється предметом цього спору та не підлягає дослідженню в межах спірних правовідносин.
З огляду на нормативне розмежування категорій військовозобов`язаних та резервістів, такий статус виключає одночасне віднесення особи до військовозобов`язаних.
Доводи апелянта щодо наявності у нього статусу військовозобов`язаного, з посиланням на базу даних Резерв+ (витяг із застосунку), колегія суддів відхиляє, як такі, що спростовують правильності висновків суду, оскільки відомості у зазначеному застосунку не є безумовним та визначальним доказом його правового статусу у спірних правовідносинах.
Водночас встановлений судом факт зарахування позивача до оперативного резерву першої черги, наказом Військової частини НОМЕР_2 №276 від 14.12.2021, свідчить про набуття ним статусу резервіста, який, відповідно до законодавства, є окремою категорією військового обліку та не ототожнюється зі статусом військовозобов`язаного.
Щодо наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлено Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту - Закон №3543-XII), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Відповідно до ст.24 Закону №3543-XII бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Положеннями п.2 ч.1 ст.25 Закону №3543-XII передбачено, що бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються (ч.3 ст.25 Закону №3543-XII).
Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що право на бронювання поширюється виключно на військовозобов`язаних осіб, тоді як резервісти не віднесені до суб`єктів, на яких поширюється відповідний правовий механізм.
Системний аналіз положень ч.1 ст.25 Закону №3543-XII у взаємозв`язку з ч.9 ст.1 Закону №2232-XII дає підстави для висновку, що законодавець чітко розмежовує правовий статус військовозобов`язаних та резервістів як різних категорій військового обліку громадян.
Відтак, станом на момент звернення Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» до відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з документами щодо бронювання позивача на період мобілізації та воєнного стану останній перебував саме у статусі резервіста, а не військовозобов`язаного, який може бути заброньований.
Посилання скаржника про те, що військово-облікова спеціальність позивача не входить в перелік дефіцитних для Збройних Сил України військово-облікових спеціальностей та не є забороненою для бронювання, а також те, що підприємство, в якому останній проходить службу, визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, не впливають на правильність висновків суду.
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності відмови ІНФОРМАЦІЯ_4 у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час та відсутності правових підстав для зарахування останнього на спеціальний військовий облік.
Колегія суддів зазначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
З огляду на положення ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат.
Відтак, вимоги скаржника про покладення судових витрат на відповідача, є необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі №520/2693/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова