УХВАЛА
29 липня 2026 р. Справа № 520/7391/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,
розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору у справі за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 по справі № 520/7391/26
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
На рішення суду Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 апеляційна скарга залишена без руху з підстав несплати судового збору та надано строк для усунення недоліків скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали
23.07.2026 Військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про відстрочення від сплати судового збору, обґрунтоване відсутністю коштів для його сплати, в підтвердження чого надано лист від 04.11.2024.
Дослідивши заяву, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Разом з тим, у розумінні ст.133 КАС України єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану особи, яка, у свою чергу, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. В іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі", вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Колегія суддів зазначає, що надані апелянтом докази підтверджують відсутність коштів для сплати судового збору та вжиття заходів для їх отримання за 04.11.2024, тоді як апеляційна скарга залишена без руху 23.07.2026 та клопотання про відстрочення сплати судового збору - 23.07.2026.
Натомість, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України після отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Крім того, фактично неможливість сплати судового збору відповідач пов`язує не з незадовільним майновим станом у розумінні ст. 133 КАС України, ст.8 Закону України "Про судовий збір", а з особливостями фінансування апелянта як бюджетної установи.
Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Відсутність фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов`язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також відповідає висновкам Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01).
За приписами ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Умови, за яких суд може, відстрочити, розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення застосовується, обумовлені ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Частиною 2 цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на органи державної влади, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи органу державної влади), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення чи звільнення та/або розстрочення сплати судового збору ; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків, суд враховує положення п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов`язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору.
Таким чином, дослідивши заяву про відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки вказані скаржником обставини не є поважною підставою для відстрочення чи звільнення від його сплати та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Керуючись ст.ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги по справі № 520/7391/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Русанова В.Б.
Судді Бегунц А.О. П`янова Я.В.