ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 липня 2026 року м. Дніпро справа № 340/946/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року (суддя Петренко О.С.) в справі № 340/946/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 23 січня 2026 року №372 (з основної діяльності), відповідно до якого його визнано таким, що не повернувся по теперішній час до розташування військової частини НОМЕР_1 , тобто самовільно залишив місце несення служби.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зазначає, що службове розслідування, що проведене у військовій частині НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення частини, проведено не всебічно, не повно та не об`єктивно, а встановлені в ході службового розслідування обставини не відповідають дійсним обставинам.
Комісія обмежилася лише формальною фіксацією відсутності ОСОБА_1 на шикуванні, не перевіривши державні реєстри медичних документів або не зробивши запит до Гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 , що свідчить про упередженість та неповноту розслідування.
Результати службового розслідування є такими, що ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, а притягнення його до кримінальної відповідальності є юридично неможливим та протиправним.
Неповне та однобічне проведення службового розслідування, без урахування стану здоров`я та об`єктивних причин вибуття його, свідчить про його упереджений, формальний характер, а також про порушення вимог законності, об`єктивності та неупередженості, передбачених Положенням про порядок проведення службових розслідувань у Збройних Силах України.
Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2026 року №372 (з основної діяльності) є протиправним, оскільки:
виданий без належного встановлення фактичних обставин справи, під час службового розслідування не з`ясовано та не перевірено факт проходження ОСОБА_1 військово-лікарської експертизи у період його відсутності у військовій частині НОМЕР_1 ;
не враховано наявність об`єктивних та документально підтверджених причин відсутності, адже перебування позивача поза межами частини зумовлене проходженням ВЛК, що підтверджується довідкою ВЛК №2025- 1106-1140 від 06.11.2025;
відсутня ознака «самовільності» у діях ОСОБА_1 ;
порушено принципи повноти, всебічності та об`єктивності службового розслідування;
висновки розслідування не відповідають реальним обставинам, а ґрунтуються виключно на формальній фіксації відсутності військовослужбовця без аналізу правових підстав такої відсутності;
порушено права військовослужбовця на об`єктивний розгляд обставин та належну правову оцінку його дій, що суперечить вимогам законності та справедливості.
Зауважує, що видане ІНФОРМАЦІЯ_1 направлення №1965/1212 від 09.09.2025 було для нього законним наказом до виконання, який не потребував додаткового підтвердження чи дозволу з боку командира військової частини НОМЕР_1 .
У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
28.08.2025 відповідно до відпускного квитка від 21.08.2025 №2895 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.08.2025 №239, солдат ОСОБА_1 , який на той час перебував на посаді оператора-радіотелефоніста 4 відділення командно-штабних машин НОМЕР_3 радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , вибув у щорічну відпустку з місця дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .
Відповідно повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.09.2025 №1965/1212, солдат ОСОБА_1 , який на той час перебував на посаді оператора-радіотелефоніста 4 відділення командно-штабних машин НОМЕР_3 радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , отримав направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 09.09.2025 №2629 на проходження військово-лікарської комісії в медичному закладі військовій частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.09.2025 №255, солдат ОСОБА_1 , під час щорічної відпустки, 10.09.2025 вибув на медичний огляд військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ;
06.11.2025 солдат ОСОБА_1 отримав довідку військово-лікарської комісії Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №2025-1106-1140 від 06.11.2025.
В зв`язку з неприбуттям позивача до військової частини після закінчення відпустки ініційовано проведення службового розслідування.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.11.2025 №2436 "Про призначення службового розслідування за фактом безпідставної відсутності на службі солдата ОСОБА_1 " було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов відсутності на службі без поважних причин в період з 28.09.2025 по 05.11.2025 та 07.11.2025 солдата ОСОБА_1 , радіотелефоніста радіовідділення (Harris RF-7800H-TM (150W)) радіовзводу роти зв`язку командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 .
Під час проведення службового розслідування, а саме, 23.12.2025 було направлено запит на військову частину НОМЕР_2 №857/11177 від 23.12.2025 про надання відповідних документів та підтвердження періоду проходження військово-лікарської комісії солдатом ОСОБА_1 .
25.12.2025 була отримана відповідь від військової частини НОМЕР_2 №587/4561 від 25.12.2025, з якої стало відомо, що солдат ОСОБА_1 був зареєстрований для проходження військово-лікарської комісії 10.09.2025. Здав документи на розгляд військово-лікарської комісії 27.10.2025. Отримав довідку військово-лікарської комісії №2025-1106-1140 від 06.11.2025 на руки 06.11.2025.
Відповідно до пояснень позивача, надісланих відповідей та медичних документів з військової частини НОМЕР_2 , було встановлено, що солдат ОСОБА_1 після завершення проходження обстежень та здачі документів до військово-лікарської комісії 28.10.2025, не прибув до місця служби, а залишався у місті Кропивницькому, очікуючи результатів розгляду своєї справи комісією до 06.11.2025.
Відповідно до проведеного службового розслідування встановлено, що позивач перебував поза військової частиною НОМЕР_1 протягом 11 діб (з 28.10.2025 по 07.11.2025), не маючи на це відповідного дозволу чи документального підтвердження.
За наслідками проведеного службового розслідування було прийнято наказ №372 від 23.01.2026 року про завершення службового розслідування та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Суд першої інстанції вказав, що за своєю суттю самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез`явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або лікування є порушенням військової дисципліни.
При цьому самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез`явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.
Відсутність у командира відомостей (доказів) про причини залишення чи нез`явлення військовослужбовця зобов`язує командира доповісти про такий факт своє командування та повідомити відповідний орган досудового розслідування.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не мав правових підстав залишатися поза місцем служби після 27.10.2025, оскільки на той момент усі необхідні обстеження він завершив, документи для розгляду військово-лікарської комісії здав, а подальше очікування результату не вимагало його особистої присутності у місті проходження комісії, а факт незаконної відсутності на службі підтверджуються матеріалами службового розслідування, достовірність висновків якого під час розгляду справи не спростовано.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на дату видання командиром військової частини НОМЕР_1 спірного наказу від 23.01.2026 №372 у відповідача були відсутні відомості щодо наявності законних підстав перебування позивача поза межами військової частини, у зв`язку з чим цим правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у виді «догани».
Суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 28 серпня 2025 року вибув у щорічну відпустку з місця дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджено відпускним квитком від 21 серпня 2025 року №2895 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 серпня 2025 року №239.
ІНФОРМАЦІЯ_4 видано ОСОБА_1 направлення від 09 вересня 2025 року №2629 на проходження військово-лікарської комісії в медичному закладі військовій частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 вересня 2025 року №255 ОСОБА_1 під час щорічної відпустки 10 вересня 2025 року вибув на медичний огляд військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .
Відповідно до наказу військової частини НОМЕР_1 від 08 листопада 2025 року №312 вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з щорічної відпустки за 2025 рік в місце дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 солдата ОСОБА_1 ; вважати таким, що безпідставно відсутній на службі з 28 вересня 2025 року по 05 листопада 2025 року, 07 листопада 2025 року - 40 діб.
Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №2025-1106-1140 від 06 листопада 2025 року проведено медичний огляд ОСОБА_1 гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_2 саме 06 листопада 2025 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27 листопада 2025 року №2436 призначено службове розслідування за фактом безпідставної відсутності на службі солдата ОСОБА_1 з метою уточнення причин і умов відсутності на службі без поважних причин в період з 28 вересня 2025 року по 05 листопада 2025 року та 07 листопада 2025 року.
Службовим розслідуванням установлено, що солдат ОСОБА_1 після завершення проходження обстежень та здачі документів до військово-лікарської комісії 28 жовтня 2025 року не прибув до місця служби, а залишався у місті Кропивницькому, перебував поза військової частиною НОМЕР_1 протягом 11 діб (з 28.10.2025 по 07.11.2025), не маючи на це відповідного дозволу чи документального підтвердження.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 372 від 23 січня 2026 року за порушення статей 11, 12, 16, 128, 262 Статуту внутрішньої служби, статей 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючись пунктом «б» статті 48 та статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - догана (пункт 2).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 наказано не виплачувати грошове забезпечення за період з 28 жовтня 2025 року по 07 листопада 2025 року включно (п. 4.2).
Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу ХVІ Порядку №260 позбавлено ОСОБА_1 преміювання у повному обсязі за жовтень та листопад 2025 року (пункту 4.3).
Відповідно до пункту 15 розділу ХХХІV Порядку №260 наказано не виплачувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168, за жовтень та листопад 2015 року.
Відповідно до пункту 4 розділу ХVІ Порядку №260 ОСОБА_1 за накладене дисциплінарне стягнення виплатити премію за січень 2026 року у розмірі 90% (пункт 4.5).
Спірним в цій справі є питання правомірності накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 2 якого встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, яким також регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Статтею 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначає, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
Частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Абзацом першим статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Тобто дисциплінарним правопорушенням визнається як невиконання чи неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, так й порушення військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
За положеннями статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.
Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Таким чином, притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності можливе у разі доведеності вини військовослужбовця.
Виходячи з висновку акту службового розслідування, підставою накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани стало порушення позивачем статті 11, 12, 16, 128, 262 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, що виявилось не прибуття до місця служби солдатом ОСОБА_1 після завершення проходження обстежень та здачі документів до військово-лікарської комісії 28 жовтня 2025 року, залишення у місті Кропивницькому, перебування поза військової частиною НОМЕР_1 протягом 11 діб (з 28.10.2025 по 07.11.2025) за відсутності на це відповідного дозволу чи документального підтвердження.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби).
Статтями 5 - 8 Статуту внутрішньої служби встановлено, що внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири. У разі розташування в одному приміщенні кількох підрозділів, командири яких не мають спільного безпосереднього начальника, керівництво внутрішньою службою наказом командира військової частини покладається на командира одного з цих підрозділів. Безпосереднім організатором внутрішньої служби у військовій частині є начальник штабу, а в роті - головний сержант роти.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту внутрішньої служби).
За положеннями статті 128 Статуту внутрішньої служби солдат, зокрема, зобов`язаний додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків.
Статтею 262 Статуту внутрішньої служби передбачено, що начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
В особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В особливий період військовослужбовці, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи визнані непридатними до військової служби, направляються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України. Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також для оформлення звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
За установленими обставинами справи позивач, перебуваючи у щорічній відпустці, отримав направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) від 09 вересня 2025 року №2629 на проходження військово-лікарської комісії в медичному закладі військовій частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), про що військовій частині НОМЕР_1 направлено повідомлення від 09 вересня 2025 року №1965/121.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 вересня 2025 року №255 солдат ОСОБА_1 під час щорічної відпустки 10 вересня 2025 року вибув на медичний огляд військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 .
В акті службового розслідування вказано, що 06 листопада 2025 року солдат ОСОБА_1 отримав довідку військово-лікарської комісії Гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №2025-1106-1140 від 06.11.2025. Відповідно до пояснень позивача, надісланих відповідей та медичних документів з військової частини НОМЕР_2 , встановлено, що солдат ОСОБА_1 після завершення проходження обстежень та здачі документів до військово-лікарської комісії 28.10.2025 не прибув до місця служби, а залишався у місті Кропивницькому, очікуючи результатів розгляду своєї справи комісією до 06.11.2025.
Суд першої інстанції вважав, що позивач не мав правових підстав залишатися поза місцем служби після 27.10.2025, оскільки на той момент усі необхідні обстеження він завершив, документи для розгляду військово-лікарської комісії здав, а подальше очікування результату не вимагало його особистої присутності у місті проходження комісії, а також що факт незаконної відсутності на службі підтверджуються матеріалами службового розслідування, достовірність висновків якого під час розгляду справи не спростовано.
Разом з тим, наведені висновки службового розслідування та суду першої інстанції суд не може визнати обґрунтованими.
По-перше, суд зауважує, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 вересня 2025 року №255, відповідно до якого ОСОБА_1 під час щорічної відпустки 10 вересня 2025 року вибув на медичний огляд військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , містить лише дату вибуття на медичний огляд, проте не містить кінцевої дати медичного огляду, тобто наказом не установлено дату закінчення медичного огляду та, відповідно, дату, коли позивач мав прибути до військової частини.
По-друге, довідка гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №2025-1106-1140 від 06 листопада 2025 року містить інформацію про проведення медичного огляду ОСОБА_1 гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_2 саме 06 листопада 2025 року, тобто 06 листопада 2025 року гарнізонною ВЛК проводився медичний огляд позивача, а не тільки видана довідка ВЛК, про що зазначено у висновку службового розслідування, що й власно стало підставою для висновку про нез`явлення позивача до військової частини.
При цьому суд зауважує, що позивачем дотримано приписи статті 262 Статуту внутрішньої служби в тій частині, що в день завершення проходження ВЛК 06 листопада 2026 року військовослужбовцю видані відповідні документи і він самостійно направився до військової частини, з якої прибув.
Відповідно, висновок суду першої інстанції, який підтримав позицію відповідача, про доведеність факту незаконної відсутності на службі позивача, є помилковим.
Матеріалами службового розслідування не доведено факт незаконної відсутності позивача на службі, а висновок про завершення позивачем 27 жовтня 2025 року усіх необхідних обстежень та про те, що подальше очікування результату не вимагало його особистої присутності у місті проходження комісії, є непідтверджений жодними доказами, та спростовується довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №2025-1106-1140 від 06 листопада 2025 року щодо проведення медичного огляду ОСОБА_1 гарнізонною ВЛК військової частини НОМЕР_2 саме 06 листопада 2025 року, що свідчить про те, що 06 листопада 2025 року позивач ще перебував у розпорядженні гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 .
Відтак, суд доходить до висновку про недоведеність факту порушення позивачем службової дисципліни, незаконності відсутності на службі, що обумовлює висновок про протиправність наказу від 23 січня 2026 року №372 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції неправильного застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється, позаяк позивач звільнений від сплати судового збору.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року в справі № 340/946/26 задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року в справі № 340/946/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.
Ухвалити у справі № 340/946/26 нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 29 липня 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов