ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року
м. Харків
справа № 953/9420/23
провадження № 22-ц/818/2964/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Яцини В.Б., Люшні А.І.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з теплопостачання та гарячу воду, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року, постановлене суддею Колесник С.А.,
в с т а н о в и в:
У грудні 2025 представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Коротенко О.І. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з КП "Харківські теплові мережі" на користь ОСОБА_3 понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати, які складаються станом на час подання відзиву на позов на професійну правничу допомогу, надсилання поштової кореспонденції та сплати судового збору в розмірі 13 715 грн. 48 коп.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Коротенка Олега Івановича про відшкодування витрат на правничу допомогу - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , в особі представника Коротенка Олега Івановича просить скасувати додаткове рішення, заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Зазначає, що суд першої інстанції додатковим рішенням фактично відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу з КП «Харківські теплові мережі», незважаючи на скасування заочного рішення щодо Відповідачки; відмову позивача від позову до Відповідачки та виключення її з числа боржників; доведеність фактичної оплати послуг адвоката та підтвердженість витрат договором, актом і квитанцією; необхідність понесення витрат для відновлення порушених прав та причинний зв`язок витрат із неправомірним притягненням до процесу. Вказує, що процесуальні дії представника відповідачки Байдак В.В. щодо скасування заочного рішення у справі, закриття виконавчого провадження та у його участь у розгляді цієї справи по суті, були належними, стосувалися розгляду цієї справи та примусового виконання заочного судового рішення у цій справі, а Позивач мав можливість і повинен був у зазначених обставинах діяти добросовісно, самостійно вжити заходів щодо скасування заочного судового рішення та закриття виконавчого провадження за цим судовим рішенням, від виконання своїх процесуальних обов`язків усунувся, у зв`язку із чим звернення за правовою допомогою до адвоката у цій справі було виправданим і необхідним для відновлення порушених прав ОСОБА_3 . При зверненні до суду із позовом Позивач мав можливість актуалізувати дані щодо кола відповідачів, оскільки відомості щодо нерухомого майна є відкритими в Україні, могли бути отримані Позивачем на платній основі шляхом звернення до Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто здійснити належні дії щодо виконання своїх процесуальних обов`язків. Звернувшись до суду із застарілими (не актуалізованими) відомостями, що безпосередньо стосуються предмету спору, Позивач діяв несумлінно та необачливо, фактично ввів суд першої інстанції в оману щодо предмету спору, що призвело до ухвалення незаконного заочного судового рішення та призвело до незаконного стягнення з Відповідачки грошових коштів. Суд першої інстанції не надав зазначеним обставинам справи ознак необґрунтованих дій Позивача (недобросовісності, необачливості та причинний зв`язок між його поведінкою і витратами Відповідачки). Сторона Відповідача вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи - дії Позивача є необгрунтованими, а Відповідачем доведено недобросовісність позивача, необґрунтованість позову, невжиття Позивачем своєчасних та належних дій щодо усунення порушення прав та законних інтересів Відповідачки у зв`зку із розглядом цієї справи, причинний зв`язок між поведінкою Позивача і витратами, понесеними Відповідачем.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Коротенка Олега Івановича про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що судом не встановлено, що при зверненні до суду з цим позовом та під час його розгляду представник позивача вчиняла будь-які недобросовісні дії, чи мала протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача ОСОБА_3 .
Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
Судовим розглядом встановлено, що представник позивача КП «Харківські теплові мережі» Вірютіна О.В. звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідно до якого просила стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за теплопостачання та гарячу воду у сумі 64 145,78 грн. та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалася на те, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІ від 09.11.2017 року та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Проте, обов`язку щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги відповідачі не здійснювали, що призвело до утворення заборгованості за період з 01.12.2008 по 31.01.2022 в розмірі 64 145 грн. 78 коп.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2023 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01.12.2008 по 31.01.2022 у розмірі 64 145 грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн. 00 коп., з кожного по 894,67 грн.
12.11.2025 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Коротенка О.І. про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.11.2025 року по цивільній справі № 953/9420/23.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28.11.2025 поновлено представнику відповідача ОСОБА_3 - адвокату Коротенку О.І. строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Харкова від 29.11.2023 у цивільній справі №953/9420/20, провадження №2/953/4643/23. Заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Коротенка Олега Івановича про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2025 року призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
18.12.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначив, що у зв`язку з наданням правовстановлюючих документів відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла необхідність виключити їх із кола Відповідачів, так як квартира АДРЕСА_2 комунальна та за вказаною адресою рахується декілька особових рахунків. У відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інші особові рахунки, які на дату розгляду справи вже належним чином переоформлені. Отже виникла необхідність уточнення позовних вимог. На підставі викладеного просила: позовні вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без розгляду. В іншій частині позовні вимоги залишено без змін, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та гарячу воду за період з 01.12.2008 по 31.01.2022 у розмірі 64 145 гривень 78 копійки та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 25.12.2025 позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду. В іншій частині позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 - продовжено судовий розгляд. Допущено поворот виконання заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 29 листопада 2023 року у цивільній справі №953/9420/23 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання. Стягнуто в порядку повороту виконання з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 26 162 грн. 03 коп. У задоволенні іншої частини заяви представника відповідача - адвоката Коротенка О.І. - відмовлено.
Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, судовий збір та правнича допомога є складовою судових витрат.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 546/842/18, від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц.
Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.
Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою залишення позову Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості без розгляду стала заява позивача КП «ХТМ» з підстав того, що відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були надані правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_2 , отже виникла необхідність виключення їх із кола відповідачів у вказаній справі.
Проте, встановивши, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання заяви про перегляд заочного рішення, відзиву, пояснень, заперечень, звернення до суду із заявою про поворот виконання заочного рішення, оскільки заочне рішення було частково виконане, а також подальше залишення позову без розгляду за заявою позивача після розгляду справи судом протягом майже двох років свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для компенсації відповідачеві судових витрат, понесених ним на оплату професійної правничої допомоги згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Наведеного суд першої інстанції не врахував та помилково зробив висновок, що відповідач не має права на компенсацію йому витрат на правничу допомогу у зв`язку із залишенням позову без розгляду. Суд першої інстанції не врахував у сукупності поведінку позивача, тривалість розгляду справи судом, вчинення відповідачем дій з метою захисту своїх прав під час розгляду цієї справи по суті та помилково поклав увесь тягар доказування необґрунтованості дій позивача на відповідача, не дослідивши фактичні обставини справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача Коротенко О.І., про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду та в постановах від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц, від 11.06.2020 у справі №821/227/17 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.
У постанові від 05.02. 2019 у справі №906/194/18 Верховний Суд дійшов висновку, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Водночас у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У постанові від 19.11.2020 у справі №734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися в правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі в строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_3 під час розгляду справи у суді першої інстанції представляв адвокат Кортенко О.І.
Про стягнення судових витрат на правничу допомогу було заявлено у суді першої інстанції 19.12.2025 року, із заявою про ухвалення додаткового рішення заявник звернувся протягом встановленого законом строку, отже строк на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не пропущений.
До заяви про ухвалення додаткового рішення представник Байдак В.В. надав договір про надання правової допомоги № б/н від 10.11.2025 року; додаток до вказаного договору від 10.11.2025; ордер про надання правничої (правової) допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; акт наданих послуг від 24.12.2025, квитанція про отримання грошових коштів від 24.12.2025р. Так, відповідно до акту наданих послуг від 24.12.2025 року сторони договору про надання правової допомоги № б/н від 10.11.2025 року склали акт про те, що адвокат передав, а клієнт прийняв наступні послуги: надання правничої допомоги (адвокатських послуг) по представництву Клієнта у Київському районному суді м.Харкова у провадженні про перегляд заочного судового рішення у справі № 953/9420/25 - 5000 грн.; надання правничої допомоги ( адвокатських послуг) по представництву Клієнта у приватного виконавця у виконавчому провадженні за заочним судовим рішенням у справі № 953/9420/25 - 3000 грн.; надання правничої допомоги ( адвокатських послуг) по представництву Клієнта у Київському районному суді м. Харкова у розгляді справі № 953/9420/25 - 5000 грн.
Відповідно до квитанції від 24.12.2025 року, виданої адвокатом Коротенко О.І., ОСОБА_3 передала грошові кошти готівкою у розмірі 13 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Представник КП «ХТМ» у своїй заяві заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу.
З огляду на предмет спору, з урахуванням вимог розумності та справедливості, виваженості та реального обсягу робіт, судова колегія вважає, що наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та стягненню з КП «ХТМ» підлягають витрати у розмірі 5000,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,-
Постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2026 року - скасувати.
Заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Коротенка Олега Івановича про відшкодування витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: В.Б. Яцина
А.І. Люшня