Справа № 459/2728/26 Провадження № 2-а/459/29/2026
У Х В А Л А
Іменем України
28 липня 2026 року суддя Шептицького міського суду Львівської області Мельникович М. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
В С Т А Н О В И В:
30.06.2026 позивач звернувся до відповідача, у якому просив визнати протиправною та скасувати постану про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6954718 від 02.04.2026 про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень, а також просив вирішити питання судових витрат.
Ухвалою суду від 02.07.2026 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків.
06.07.2026 року на виконання ухвали суду від 02.07.2026 року позивач надіслав письмові пояснення, у яких зазначив, щокопію оскаржуваної постанови отримав лише 26 червня 2026 року засобами поштового зв`язку. При цьому вказав, що поштове відправлення (постанова) було скеровано йому простим листом, який відповідно до Регламенту надання послуг з пересилання відправлень АТ «Укрпошта» не є рекомендованим, не відстежується та доставляється до поштової скриньки, у зв`язку з чим підтвердити дату його вручення документально позивач не може. На підтвердження зазначених обставин долучив витяг із Регламенту надання послуг з пересилання відправлень АТ «Укрпошта» та просив врахувати подані пояснення і відкрити провадження у справі.
Проаналізувавши письмові пояснення позивача та матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі датована 02 квітня 2026 року.
Водночас, із адміністративним позовом про її скасування позивач звернувся до суду лише 30 червня 2026 року, тобто після спливу десятиденного строку, встановленого частиною другою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України для оскарження такої постанови.
Позивач вказує, що копію оскаржуваної постанови отримав лише 26.06.2026, проте джерел вказаної інформації (копію корінця про отримання листа, розписку про отримання постанови, будь-які інші докази) не надав, при цьому в матеріалах позовної заяви наявні докази того, що постанова була скерована позивачу ще 03.04.2026 (а. с. 8 на звороті).
Суддя також звертає увагу, що позивачем не подано окремої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних підстав його пропуску та доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно з ч. 6 ст. 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За таких обставин, беручи до уваги те, що адміністративний позов подано з порушенням процесуального строку, суд приходить висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись: ст. ст. 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня отримання її копії.
Повна ухвала складена 28.07.2026.
Суддя М. В. Мельникович