П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/6517/26
Перша інстанція: суддя Бульба Н.О.,
повний текст судового рішення
складено 08.06.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України, -
ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА
НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до адміністративного суду з позовом про прийняття рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» ОСОБА_1 до погашення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» вчасно не сплатило узгоджену суму податкового зобов`язання. ТОВ «ГРМ-ТРЕЙД» має податковий борг у сумі 1 719 251,52 грн. Верховною Радою України прийнято Закон України від 30 листопада 2021 року №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень». Згідно з нормами цього Закону з 1 січня 2022 року набрали чинності положення Закону у частині встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника платника податків - боржника за межі України. У разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу.
Ухвалою від 05.06.2026 року суд відкрив провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, передбаченими для розгляду окремих категорій термінових справ.
Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористались, жодних заяв до суду від відповідачів не надходило.
Відповідно до вимог ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 287 КАС України, та з врахуванням введеного на території України воєнного стану згідно з Указом Президента України №54/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в письмовому провадженні, на підставі матеріалів справи.
Заперечень від сторін щодо розгляду справи в порядку письмового провадження до суду не надходило.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» (вул. 3-а Слобідська, 198, м. Миколаїв, 54004, код ЄДРПОУ 43597888) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задоволено повністю. Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43597888) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до погашення податкового боргу в розмірі 1 719 251,52 грн.
На вказане рішення суду Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року по справі №400/6517/26 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Головному управлінню ДПС у Миколаївській області у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» та ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України повністю.
Апелянт вважає судове рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи.
По-перше, як зазначає апелянт, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування статті 289-2 КАС України, пославшись на існування податкового боргу у сумі 1 719 251,52 грн. та податкову вимогу №0[телефон приховано]-1429 від 16.02.2024 року. Разом з тим, на думку апелянта, суд не встановив обставин, які мають визначальне значення для правильного вирішення спору.
Так, податкова вимога від 16.02.2024 року була сформована на підставі податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 31 081,84 грн. Інтегрована картка платника податків підтверджує, що зазначений борг виник 29.01.2024 року, саме за кодом платежу 18010400 - податок на нерухоме майно. Зазначене також підтверджується детальним розрахунком суми податкового боргу до податкової вимоги, копія якого наявна в матеріалах справи.
Водночас станом на момент звернення ГУ ДПС у Миколаївській області до суду основна частина податкового боргу, а саме 1 356 843,13 грн, сформована за іншим видом податкового платежу - орендною платою за землю (код платежу 18010600).
Як вважає апелянт, суд першої інстанції фактично ототожнив податкову вимогу, сформовану щодо боргу з податку на нерухоме майно, із будь-якими податковими зобов`язаннями, які виникли у майбутньому за іншими податками та зборами. Такий висновок, на переконання апелянта, не відповідає змісту ст.289-2 КАС України, п.87.13 ст. 87 ПК України та статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».
По-друге, за переконанням сторони Відповідача-1 суд першої інстанції залишив поза увагою одну з обов`язкових передумов звернення ГУ ДПС у Миколаївській області до суду із позовом про застосування тимчасового обмеження права виїзду керівника ТОВ «ГРМ-ТРЕЙД» за межі України, а саме дотримання строку звернення до суду.
Так, позивач обґрунтовував свої вимоги податковою вимогою №0[телефон приховано]-1429 від 16.02.2024 року. Водночас суд першої інстанції не встановив дату вручення зазначеної податкової вимоги Відповідачу-1 та не перевірив дотримання Позивачем строку звернення до суду. Якщо виходити з дати її вручення, визначеної самим Позивачем, право на звернення до суду виникло після спливу 240 календарних днів від такої дати, тобто орієнтовно у листопаді 2024 року. Проте до суду із даним позовом ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося лише у червні 2026 року, тобто приблизно через півтора року після виникнення права на звернення до суду.
Таким чином, апелянт вважає, що даний позов подано Позивачем поза межами спеціального строку звернення до суду. Проте, суд першої інстанції проігнорував положення ч. 5 ст. 242 КАС України, не врахувавши обов`язкові висновки Верховного Суду, через що не перевірив дотримання Позивачем строку звернення до суду, не встановив дату виникнення права на звернення до суду та не навів жодних мотивів щодо можливості звернення ГУ ДПС у Миколаївській області через тривалий час після виникнення такого права, безпідставно відкривши провадження у адміністративній справі № 400/6517/26 та розглянувши її.
07.07.2026 року (вхід.№39760/26 від 07.07.2026 року) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від представника Головного управління ДПС у Миколаївській області - Корнієнка Михайла Олександровича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «ГРМ-ТРЕЙД» без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 року по справі №400/6517/26 - без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» зареєстровано у статусі юридичної особи 21.04.2020 року.
Основним видом діяльності підприємства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником є Ломакін Ігор Олександрович.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків за Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» рахується заборгованість 1 719 251,52 грн, з яких:
- 1 356 843,13 грн. - орендна плата з юридичних осіб (18010600);
- 423 768,56 - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) .
Головним управлінням ДПС в Миколаївській області на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» направлено податкову вимогу №0[телефон приховано]-1429 від 16.02.2024 року.
Станом на час звернення позивача до суду з позовної заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» податковий борг не сплатило.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у ТОВ «ГРМ-ТРЕЙД» наявний податковий борг у сумі, що перевищує один мільйон гривень, який не був погашений. Докази вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на погашення податкового боргу, в матеріалах справи відсутні. Отже, наявні передбачені пунктом 87.13 статті 87 Податкового кодексу України та статтею 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для застосування до керівника товариства тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до погашення податкового боргу.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Під час вирішення цього спору суд апеляційної інстанції повинен перевірити не лише наявність матеріально-правових підстав для застосування передбаченого законом заходу у вигляді тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України, а й дотримання контролюючим органом усіх установлених законом процесуальних вимог щодо реалізації відповідного повноваження, у тому числі щодо своєчасності звернення до адміністративного суду.
Спірні правовідносини у цій справі регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання зазначених законів.
Відповідно до вимог підпункту 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників у разі невиконання такими юридичними особами податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до вимог пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Разом із тим реалізація зазначеного повноваження не є безумовною, оскільки законодавець визначив не лише матеріально-правові умови застосування такого заходу, а й процесуальний порядок реалізації відповідного права контролюючого органу.
Так, згідно з пунктом 87.13 статті 87 Податкового кодексу України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує один мільйон гривень, контролюючий орган має право звернутися до суду із позовом про встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України до повного погашення такого податкового боргу.
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з цим позовом саме на підставі положень вказаної статті, а також статті 289-2 КАС України.
Частиною першою статті 289-2 КАС України встановлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що право контролюючого органу на звернення до адміністративного суду виникає лише за наявності сукупності визначених законом юридичних фактів. Разом із тим ні пункт 87.13 статті 87 Податкового кодексу України, ні стаття 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлюють спеціального процесуального строку реалізації такого права, а також не визначають процесуальних наслідків його пропуску. Саме тому під час вирішення цього спору підлягають застосуванню загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють строки звернення до адміністративного суду та наслідки їх пропуску.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який, якщо інше не встановлено законом, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.
Колегія суддів зазначає, що положення пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України визначають момент виникнення у контролюючого органу права на звернення до адміністративного суду, однак не регулюють питання процесуального строку реалізації такого права.
Отже, після виникнення передбачених законом підстав контролюючий орган зобов`язаний реалізувати надане йому право на звернення до суду в межах процесуального строку, визначеного абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Такий висновок відповідає системному тлумаченню положень Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутність спеціального процесуального строку не може розцінюватися як надання суб`єкту владних повноважень необмеженого у часі права на реалізацію передбаченого законом повноваження. Процесуальні строки встановлюються законодавцем з метою забезпечення принципу правової визначеності, стабільності публічно-правових відносин, своєчасного здійснення правосуддя та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява №28249/95) зазначено, що «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, законодавець передбачив об`єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб`єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує збалансованість інтересів суб`єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин.
Норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.
При цьому, право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
Податковий кодекс України, зокрема пункт 87.13 статті 87, не містить спеціальної норми, яка б установлювала інший строк звернення контролюючого органу до суду з позовом про застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України або виключала застосування частини другої статті 122 КАС України. Відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме загальний процесуальний строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2024 року у справі №140/26462/23, від 01 липня 2025 року у справі №120/2450/24, від 24 липня 2025 року у справі №80/11507/24, від 11 вересня 2025 року у справі №460/1354/25.
Аналогічна правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі №280/5892/25, від 18 грудня 2025 року у справі №160/20031/25 та від 13 січня 2026 року у справі №280/6866/25, від 09 квітня 2026 року у справі №480/8575/25, від 17 квітня 2026 року у справі №160/20015/25, від 21 травня 2026 року у справі №160/19898/25.
У зазначених постановах Верховний Суд звернув увагу на необхідність системного застосування положень пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України, статті 289-2 та статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України під час вирішення спорів цієї категорії.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо пропуску контролюючим органом установленого законом строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів виходить із такого.
Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України сформовано податкову вимогу від 16 лютого 2024 року №0[телефон приховано]-1429, яку направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» рекомендованим поштовим відправленням за його податковою адресою.
Зазначене поштове відправлення було повернуто контролюючому органу 13 березня 2024 року у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Саме цю дату колегія суддів визнає датою вручення податкової вимоги, виходячи з положень Податкового кодексу України.
Отже, саме з 13 березня 2024 року підлягає обчисленню встановлений пунктом 87.13 статті 87 Податкового кодексу України строк у 240 календарних днів.
Здійснивши обчислення зазначеного строку, колегія суддів встановила, що він сплив 08 листопада 2024 року.
Таким чином, починаючи з 09 листопада 2024 року, за наявності інших передбачених законом умов, у контролюючого органу виникло право на звернення до адміністративного суду із позовом про застосування тимчасового обмеження керівника юридичної особи у праві виїзду за межі України.
Оскільки спеціального процесуального строку для реалізації такого права Податковим кодексом України не встановлено, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення абзацу другого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак останнім днем звернення Головного управління ДПС у Миколаївській області до адміністративного суду був 09 лютого 2025 року.
Оскільки 09 лютого 2025 року припало на неділю, то відповідно до правил обчислення процесуальних строків останнім днем є перший після нього робочий день - 10 лютого 2025 року.
Отже, граничним днем звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом був 10 лютого 2025 року.
З урахуванням того, що адміністративний позов у цій справі подано лише 04 червня 2026 року, тобто після закінчення тримісячного строку, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів доходить висновку, що контролюючий орган звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого законом процесуального строку.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження у справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку або якщо наведені ним підстави для поновлення такого строку будуть визнані судом неповажними, адміністративний позов залишається без розгляду.
Як убачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Миколаївській області не звернулося до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Також матеріали справи не містять будь-яких доказів існування об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали контролюючому органу своєчасно звернутися до адміністративного суду після виникнення у нього відповідного права.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, в частині їх обґрунтування щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. Зокрема, не можуть бути прийняті доводи про те, що право на звернення до адміністративного суду виникло лише після спливу 240 календарних днів із 29.04.2026 року, тобто з дати, коли, за даними інтегрованої картки платника податків, сума податкового боргу вперше перевищила один мільйон гривень.
Таке тлумачення положень пункту 87.13 статті 87 Податкового кодексу України не ґрунтується на їх змісті.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законодавець пов`язав початок перебігу 240-денного строку саме з днем вручення платнику податків податкової вимоги. Отже, юридичним фактом, з яким закон пов`язує початок перебігу цього строку, є вручення податкової вимоги, а не подальше збільшення суми податкового боргу чи виникнення нових узгоджених грошових зобов`язань.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу збільшується або зменшується, але такий борг не погашається у повному обсязі, податкова вимога повторно не надсилається (не вручається), а погашенню підлягає вся сума податкового боргу, що існує на день його погашення.
Наведені положення свідчать, що законодавець не пов`язує збільшення суми податкового боргу після вручення податкової вимоги з виникненням нового юридичного факту, який потребував би повторного направлення податкової вимоги або зумовлював новий перебіг строку, встановленого пунктом 87.13 статті 87 Податкового кодексу України.
Таким чином, вручення податкової вимоги є юридичним фактом, з яким закон пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом передбачених законом заходів щодо погашення податкового боргу, у тому числі право на звернення до адміністративного суду із позовом, передбаченим пунктом 87.13 статті 87 Податкового кодексу України.
Інше тлумачення зазначених положень фактично призвело б до можливості щоразу обчислювати новий строк звернення до адміністративного суду лише внаслідок зміни розміру податкового боргу, що не випливає зі змісту наведених норм та суперечить принципу правової визначеності.
Колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2025 року у справі №160/5655/22, на які посилається позивач у відзиві на апеляційну скаргу. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що у зазначеній постанові Верховний Суд не досліджував питання застосування до спірних правовідносин положень статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони не були предметом його правового аналізу. Відтак наведена постанова не містить правового висновку щодо застосування процесуальних строків звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду та наслідків їх пропуску, а тому не виключає застосування до спірних правовідносин загальних положень статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що факт пропуску Головним управлінням ДПС у Миколаївській області встановленого абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а матеріали справи не містять заяви про поновлення цього строку та доказів існування поважних причин його пропуску.
Разом із тим колегія суддів перевірила й інші доводи апеляційної скарги та зазначає, що вони не спростовують наведеного висновку щодо наявності передбачених частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
Зокрема, апелянт посилається на те, що податкова вимога №0[телефон приховано]-1429 від 16.02.2024 року була сформована на підставі податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 31 081,84 грн., тобто на суму, що є меншою ніж один мільйон гривень.
Колегія суддів зазначає, що наведений довід стосується матеріально-правових передумов звернення до суду та не впливає на вирішення питання щодо наявності процесуальних підстав для залишення адміністративного позову без розгляду. Оскільки під час апеляційного перегляду встановлено факт пропуску позивачем установленого законом строку звернення до адміністративного суду, а матеріали справи не містять заяви про його поновлення та доказів поважності причин такого пропуску, зазначений довід не має вирішального значення для вирішення питання про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем установленого законом строку звернення до адміністративного суду знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не перевірив дотримання контролюючим органом установленого законом строку звернення до адміністративного суду, не застосував до спірних правовідносин положення статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належної правової оцінки зазначеним обставинам та безпідставно перейшов до розгляду адміністративного позову по суті, не вирішивши питання щодо наявності процесуальних передумов для такого розгляду.
Частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено процесуальні наслідки встановлення після відкриття провадження факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, тоді як пунктом 8 частини першої статті 240 цього Кодексу передбачено залишення позову без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки під час апеляційного перегляду встановлено факт пропуску позивачем установленого законом строку звернення до адміністративного суду, а матеріали справи не містять заяви про його поновлення та доказів існування поважних причин такого пропуску, колегія суддів доходить висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
Відповідно до вимог статті 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку із залишенням позовної заяви без розгляду з підстав, установлених статтею 240 цього Кодексу, до яких у цій справі належать підстави, визначені пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року та залишення без розгляду адміністративного позову Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 242, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД» задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі №400/6517/26 - скасувати.
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМ-ТРЕЙД», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко