П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/971/25
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.
Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Казанчук Г.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ДПП НПУ, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ДПП НПУ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8.07.2021р. по 19.01.2023р.;
- зобов`язати ДПП НПУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8.07.2021р. по 19.01.2023р., у сумі 96 734,45грн..
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у період з 6.12.2025р. по 6.07.2021р. вона проходила службу на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 УПП в Миколаївській області та згідно із витягом з наказу ДПП НПУ №562о/с від 5.07.2021р. була переведена для подальшого проходження служби до ГУ НП в Миколаївській області.
28.05.2024р. на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2023р. у справі №400/12442/21 ОСОБА_1 нараховано та виплачено доплату за службу в нічний час за період з 6.12.2015р. по 31.01.2018р. та індексацію грошового забезпечення за період з 7.11.2015р. по 31.10.2017р. у розмірі 9 614,22грн..
29.01.2025р. на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2024р. по справі №400/4852/24 нараховано та виплачено додаткову доплату до грошового забезпечення, встановлену Постановою КМУ №375 від 29.04.2020р. у сумі 14 597,98грн..
Враховуючи наявність підстав для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ДПП щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 7.07.2021р. по 19.01.2023р..
Зобов`язано ДПП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 7.07.2021р. по 19.01.2023р. у сумі 24 212грн..
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з бюджетних асигнувань ДПП на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 484,45грн., сплачений платіжною інструкцією від 7.02.2025р. №0.0.4174412745.1.
В апеляційній скарзі ДПП НПУ просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу при звільненні з 7.07.2021р. не було виплачено доплату за службу в нічний час за період з 6.12.15р. до 31.01.18р. та індексацію грошового забезпечення за період з 7.11.15р. до 31.10.17р..
При цьому суд визначив, що середній заробіток за спірний період складає 220 736,74грн., а сума невиплаченої заборгованості при звільненні складає 24 212,20грн..
Оскільки сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні більша за суму виплаченої заборгованості при звільненні майже в 10 разів, що свідчить про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, з урахуванням того, що з першим позовом позивач звернулась у грудні 2021, а з другим позовом у серпні 2024- більше ніж через 3 роки після звільнення з ДПП, що рішення суду відповідач виконав : перше в 10-денний строк , а друге рішення через 1,5 місяця, то суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виплатити середній заробіток позивачу за час затримки розрахунку при звільненні за період з 7.07.2021р. по 19.01.2023р. у сумі 24 212грн. - у розмірі невиплаченої суми заборгованості..
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 проходила службу на посаді інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №1 УПП в Миколаївської області ДПП Національної поліції України з 6.12.2015р. по 6.07.2021р. та згідно із витягом з наказу ДПП НПУ від 5.07.2021р. за №562о/с з 7.07.2021р. позивачка була переведена до ГУ НП в Миколаївській області.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2023р. у справі №400/12442/21 зобов`язано ДПП здійснити відповідно до Постанови КМУ від 11.11.15р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» нарахування та виплату ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 6.12.15р. до 31.01.18р. відповідно до відпрацьованого нічного часу в об`ємі 1 258 годин та зобов`язано Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 7.11.15р. до 31.10.17р. включно.
Рішення суду набрало законної сили 15.05.2024р..
На виконання вказаного судового рішення відповідач 28.05.2024р. нарахував та виплатив позивачці грошове забезпечення за період у сумі 9 614,22грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2024р. по справі №400/4852/24 зобов`язано ДПП НПУ зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення, встановлену Постановою КМУ від 29.04.2020р. №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», за період з 1.02.2021р. по 1.06.2021р. в розмірі 50 (П`ятдесят) відсотків від суми відповідного її місячного грошового забезпечення за кожний місяць.
Рішення суду набрало законної сили 10.12.2024р..
На виконання вказаного судового рішення відповідач 29.01.2025р. нарахував та виплатив позивачці додаткову доплату до грошового забезпечення в сумі 14 597,98грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку.
Вважаючи дії відповідача щодо порушення строків повного розрахунку при звільненні протиправними, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ДПП НПУ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Згідно із п.4 ч.10 ст.62 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЗУ «Про національну поліцію» Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:
1) у зв`язку із закінченням строку контракту;
2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;
3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;
4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
5) через службову невідповідність;
6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
7) за власним бажанням;
8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);
9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;
9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;
10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;
11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави;
12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Згідно із ч.3 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» день звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно з ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною 1 ст.117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Згідно із ч.2 ст.117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Контекст цієї справи полягає в тому, що під час проходження служби в УПП в Миколаївській області ДПП НПУ у період з 6.12.2015р. по 6.07.2021р. ОСОБА_1 не було нараховано індексацію грошового забезпечення, доплату за службу у нічний час та додаткову доплату до грошового забезпечення, встановлену Постановою КМУ від 29.04.2020р. №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
Спір з приводу нарахування й виплати вказаних складових грошового забезпечення за між ОСОБА_1 з однієї сторони та ДПП НПУ з іншої сторони, був предметом розгляду у справах №400/12442/21 та №400/4852/24.
За результатами розгляду вказаних справ справи суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 до ДПП НПУ, у зв`язку із чим 28.05.2024р. та 29.01.2025р. позивачці було виплачено грошове забезпечення у розмірі 9 614,22грн. та 14 597,98грн. відповідно.
У січні 2025р. ОСОБА_1 пред`явила до ДПП НПУ цей позов та просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку повного розрахунку при звільненні.
Правова підстава цього позову - ч.1 ст.47, ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України.
Фактична підстав позову - виплата ДПП НПУ спірних сум грошового забезпечення за період з 6.12..2015р. по 6.07.2021р..
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що за приписами ст.117 КЗпП України ОСОБА_1 має право на виплату такого середнього заробітку.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія виходить з наступного.
Як неодноразово зазначалось судами всіх інстанцій, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців та поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та поліцейських зі служби (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.
З урахуванням того, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців та поліцейських, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику при звільненні всіх належних сум, на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби та служби в поліції, допускається поширення норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними.
У цьому контексті судова колегія зауважує, що приписи частини першої статті 47, частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлюють загальне правило, згідно з яким у випадку звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов`язаний виплатити йому всі належні суми у день звільнення, а якщо в указаний строк цього не було зроблено з вини власника або уповноваженого ним органу, то підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь затримки до дня фактичного розрахунку.
Межі дії диспозиції ч.1 ст.117 КЗпП України визначені її гіпотезою, яка указує на умови, за наявності яких вступає в дію правило про виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Обставини, з настанням яких необхідно здійснювати це правило, пов`язані з фактами звільнення працівника та невиплатою йому з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у день звільнення.
Ці обставини не зазнали змін внаслідок унесення змін до статей 116, 117 КЗпП України ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1.07.2022р. №2352-IX.
Факти цієї справи свідчать про те, що ОСОБА_1 не звільнялася з УПП в Миколаївській області ДПП НПУ і відповідач не мав статусу власника або уповноваженого ним органу для проведення розрахунку в день виключення зі списків та всіх видів забезпечення, оскільки в даному випадку відбулось переведення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до ГУ НП в Миколаївській області, що підтверджується наказом ДПП НПУ за №562о/с від 5.07.2021р. (а.с.8).
Отже, факти цієї справи не відповідають гіпотезі ч.1 ст.117 КЗпП України, а відтак ця норма не може бути застосована до спірних правовідносин.
Суд першої інстанції вказані обставини не дослідив.
У випадку ОСОБА_1 право на отримання спірних сум грошового забезпечення за період з 7.11.2015р. по 8.07.2021р. порушене ДПП ГПУ та згодом захищене адміністративним судом у інших спорах (справа №400/12442/21 та справа №400/4852/24) і ДПП НПУ 28.05.2024р. та 29.01.2025р. виплатив позивачці кошти у порядку виконання рішень суду.
Очевидним є те, що з вини ДПП НПУ ОСОБА_1 невчасно отримала належну їй індексацію грошового забезпечення, доплату за службу у нічний час та додаткову доплату до грошового забезпечення, встановлену Постановою КМУ від 29.04.2020р. №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
У цьому контексті апеляційний суд звертає увагу, що позивачка пред`явила позов до ДПП НПУ на підставі ч.1 ст.47, ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України, втім цей позов не є таким, що пов`язаний із застосуванням перелічених норм трудового права.
У випадку ОСОБА_1 ч.1 ст.117 КЗпП України є незастосовною до спірних правовідносин.
Поширення дії вказаної норми на випадок ОСОБА_1 , який має місце у цій справі, протирічило б її змісту, сфері її дії й меті запровадження.
З огляду на ці обставини й міркування судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для виплати ДПП НПУ середнього заробітку ОСОБА_1 , на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України.
Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317,325,328 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026р. скасувати.
Прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
Г.П. Казанчук