ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/11444/25 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Говоруна О.В.,
Попової О.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради, в якому просив:
- визнати відмову Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради оформлену листом від 14.07.2025 року, у наданні путівки на безкоштовне санаторно-курортне лікування ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи, або виплаті грошової компенсації за невикористані санаторно-курортні путівки у 2025 році - неправомірною;
- зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради забезпечити ОСОБА_1 безкоштовною санаторно-курортною путівкою на підставі поданих ним у 2025 році заяв на отримання безкоштовної санаторно-курортної путівки на лікування з підтвердженими медичними показниками згідно медичної документації за формою №070/о.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено в наданні путівки в зв`язку з обмеженістю фінансового ресурсу бюджету Чернігівської територіальної громади.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки відповідно до пункту 9 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №187 від 22.02.2006 особи з інвалідністю загального захворювання та особи з інвалідністю з дитинства забезпечуються путівками строком на 18-21 день в порядку черговості, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про те, що оскільки серед померлих громадян зокрема значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер актового запису про смерть 1032), тому наявні підстави для закриття апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року на підставі пункту 5 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку зі смертю фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І-А групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.08.2019 категорії 1, посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.12.2021.
Зокрема, 07.07.2025 позивач звернувся на урядову «гарячу лінію» зі зверненням № ЗВ-18926497/2, в якому просив сприяти заявнику у забезпеченні безкоштовною путівкою для санаторно-курортного лікування найближчим часом.
Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради листом від 14.07.2025 № 3495/2-16.04/2025/вих/З-4102-1-с повідомив позивача, що він перебуває на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, як особа з інвалідністю внаслідок війни 1- Б групи з 29.08.2022 року. Крім того, повідомлено, що у зв`язку з обмеженістю фінансового ресурсу бюджету Чернігівської міської територіальної громади, придбання санаторно-курортних путівок за кошти місцевого бюджету в 2025 році не передбачено.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з огляду на запровадження в Україні воєнного стану та для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації, виходячи з наявних/обмежених фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування зупинення дії деяких положень законодавства, зокрема що стосується позачергового щорічного безплатного забезпечення санаторно-курортними путівками, ніяким чином не може розцінюватися, як звуження права на соціальний захист, таке рішення покликане, передусім, фінансово забезпечити заходи правового режиму воєнного стану в Україні та заходи загальної мобілізації, відмова відповідача у позачерговому щорічному безплатному забезпеченні санаторно-курортними путівками у 2025 році, є правомірною.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (далі - Закон).
Так, статтею 13 Закону визначено пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно, механізм забезпечення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад (далі - орган соціального захисту населення) санаторно-курортними путівками (далі - путівки) осіб відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а також механізм забезпечення пільговим санаторно-курортним лікуванням осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визначених статтею 4 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування (далі - компенсація) визначає Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян та виплати їм компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад, затверджений постановою Кабінету Міністрів Українивід 22.02.2006 № 187 (далі - Порядок № 187).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 187 органи соціального захисту населення забезпечують осіб, зазначених в абзаці першому пункту 1 цього Порядку, путівками, пільговим санаторно-курортним лікуванням до санаторно-курортних закладів згідно з медичними рекомендаціями в порядку черговості та виплати компенсації.
За рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Соціальний захист осіб з інвалідністю», здійснюється забезпечення путівками, пільговим санаторно-курортним лікуванням та виплата компенсації, зокрема, особам з інвалідністю усіх категорій, у тому числі особам, інвалідність яких пов`язана з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням (далі - особи з інвалідністю), - за напрямом забезпечення санаторно-курортними путівками осіб з інвалідністю.
За рахунок коштів місцевих бюджетів здійснюється забезпечення путівками осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, учасників війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - ветерани війни), осіб, зазначених у статтях 6-1 - 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - жертви нацистських переслідувань), та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
Разом з тим, абзацом 19 пункту 3 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2025 рік», який набрав чинності 01.01.2025, установлено зупинити на 2025 рік дію пункту 3 частини першої статті 13 Закону.
При цьому, Президент України 24.02.2022 прийняв Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, яким запроваджено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі строк запровадження воєнного стану неодноразово продовжувався та триває і зараз.
Частина друга статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачає, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України.
Так, частиною другою статті 64 Конституції України установлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Водночас, правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відмова відповідача у позачерговому щорічному безплатному забезпеченні санаторно-курортними путівками у 2025 році, є правомірною.
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що згідно номера актового запису про смерть 1032 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п. 5 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
При цьому абз. 1 частини першої статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст.ст. 238, 240 цього Кодексу.
Водночас, за правилами частини другої ст. 319 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
У свою чергу, за змістом статей 1218, 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
У пунктах 1 і 4 частини першої статті 1219 ЦК України закріплено, що особисті немайнові права, а також права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, не входять до складу спадщини, оскільки є правами та обов`язками, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.
Оскільки в межах цієї справи рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог, яке є законне і обґрунтоване як встановлено вище, тому спірні в цій справі правовідносини не допускають правонаступництва.
Враховуючи, що позивач помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в той час як рішення Чернігівським окружним адміністративним судом у цій справі ухвалено 23 грудня 2025 року, тобто до смерті позивача, вказане не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Враховуючи, що наведені вище приписи частини другої статті 319 КАС України чітко передбачають, що у випадку смерті фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення рішення суду першої інстанції, рішення суду не може бути скасовано на підставі частини першої статті 238 КАС України (у зв`язку зі смертю особи), якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, тому рішення суду першої інстанції підлягало перегляду в апеляційному порядку та перевірці дотримання законності та обґрунтованості останнього.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п. 5 частини першої ст. 238 КАС України, у зв`язку зі смертю позивача.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.В. Говорун
О.Г. Попова