Справа № 130/543/26
Провадження № 22-ц/801/1629/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.
Доповідач:Панасюк О. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року Справа № 130/543/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Грушковської Л. Ю. від 27 квітня 2026 року,
встановив:
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 17 067 грн 97 к. заборгованості за кредитним договором № 22032000120483 від 09 квітня 2019 року, 2 662 грн 40 к. у відшкодування сплаченого судового збору та 3 500 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 09 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22032000120483, за умовами якого банк надав позичальниці кредит у розмірі 18 600 грн 00 к. зі сплатою процентів за користування ним. Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконувала неналежним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у зазначеному розмірі.
15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/21, згідно з яким АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило право вимоги за кредитним договором № 22032000120483 від 09 квітня 2019 року на користь ТОВ «Цикл Фінанс», а ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 17 067 грн 97 к.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором в сумі 17 067 грн 97 к., 2 662 грн 40 к. у відшкодування сплаченого судового збору та 3 500 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір, скористалася коштами кредитної лінії, але не повернула їх, чим порушила зобов`язання. Права вимоги за цим договором законно перейшли від банку до ТОВ «Цикл Фінанс» на підставі договору факторингу. Надані позивачем докази суд визнав належними і такими, що повністю підтверджують заборгованість, водночас відхиливши відзив відповідачки про застосування позовної давності як такий, що спростовується матеріалами справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові або ж зменшити суму заборгованості та судових витрат.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликалася на те, що справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, проте через фактичне перебування поза межами місця проживання (у с. Вербівка) на момент відкриття провадження, вона пізно дізналася про справу і була позбавлена можливості вчасно заперечити проти спрощеного розгляду. Попри невідкладне подання відзиву після отримання інформації, суд першої інстанції підійшов до його оцінки формально. Зокрема суд не проаналізував заяву про застосування позовної давності (останній платіж здійснено у березні 2020 року), не встановив початкову дату перебігу та факти її переривання, обмежившись твердженням, що доводи відзиву спростовуються матеріалами справи. Крім того у мотивувальній частині рішення наведено суперечливі суми заборгованості - 17 067 грн 97 к. та 12 746 грн 55 к. - без роз`яснення складників заборгованості та причин їхньої розбіжності.
Також суд першої інстанції стягнув з неї 3 500 грн 00 к. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, проте не надав належної оцінки їхній співмірності та розумності з огляду на те, що справа розглядалася у спрощеному провадженні та не була складною.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).
Судом встановлено, що 09 квітня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22032000120483, за умовами якого позичальниця отримала кредитні кошти у розмірі 18 600 грн 00 к. строком на 24 місяці, кінцева дата повернення 09 квітня 2021 року із нарахуванням процентів за користування коштами та комісії, що передбачена кредитним договором.
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 видно, що АТ «Банк Кредит Дніпро» перерахувало кредитні кошти на особистий рахунок боржниці, як це передбачено умовами кредитного договору.
15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги (нового кредитора) до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22032000120483 від 09 квітня 2019 року.
На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду заборгованість за кредитним договором становила 17 067 грн 97 к., яка складається з:
- 9 255 грн 86 к. заборгованості за тілом кредиту;
- 0 грн 11 к. заборгованості за процентами;
- 7 812 грн 00 к. заборгованості за комісією.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальницею.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже підписавши кредитний договір № 22032000120483 від 09 квітня 2019 року ОСОБА_1 погодилася на отримання кредиту відповідно до визначених у ньому умов щодо розміру кредитного ліміту, строку його повернення, розміру процентної ставки та комісії, а також взяла на себе зобов`язання щодо належного та своєчасного виконання його умов.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , та виписки АТ «Банк Кредит Дніпро» по особовому рахунку ОСОБА_1 , надані суду позивачем, є належними та допустимими доказами, стосовно надання банком кредитних коштів клієнтці, отримання і використання нею таких коштів, нарахування банком процентів, а також часткового погашення позичальницею заборгованості за кредитним договором.
Доказів на спростування вказаних розрахунку заборгованості та виписки матеріали справи не містять.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність фактів як укладення кредитного договору, так і згоди ОСОБА_1 з його умовами та виникнення заборгованості за цим договором.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте ОСОБА_1 не надала доказів на спростування розміру кредитної заборгованості. Заперечуючи такий розмір також не навела свій розрахунок та не спростувала розрахунок, складений позивачем.
Отже, враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку ні АТ «Банк Кредит Дніпро», ні ТОВ «Цикл Фінанс» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то суд першої інстанції правильно стягнув з відповідачки заборгованість за кредитним договором.
Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що у мотивувальній частині рішення необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, якими суд керувався під час задоволення грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Така правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 308/5000/15.
Разом з тим суд першої інстанції здійснив стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 17 067 грн 97 к. без належного відображення та деталізації її складових частин.
З метою забезпечення чіткості, визначеності та належного виконання судового рішення, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції від 27 квітня 2026 року в мотивувальній та резолютивній частинах, конкретизувавши всі складові суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс».
Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності, то вони на увагу не заслуговують з огляду на наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна даність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як зазначалося вище згідно з статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що останній платіж за цим договором було здійснено ОСОБА_1 12 травня 2020 року у розмірі 0,25 грн. З цим позовом ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду 23 лютого 2026 року.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений карантин введено з 12 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.
Крім того згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12 березня 2020 року, а також введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року, строк дії якого продовжено по цей час, 3-річний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.
Дослідивши доводи апеляційної скарги в частині неспівмірності витрат на правничу допомогу апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої цієї статті визначено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом частин першої, третьої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги № 43453613/1 від 25 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокаткою Гулієвою С. А., та детальний опис наданих послуг адвокатом, з якого видно, що адвокатом виконанні такі роботи: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Цикл Фінанс» - 500 грн 00 к.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 2 500 грн 00 к.; формування додатків до позовної заяви - 500 грн 00 к. Загальна сума понесених витрат за надані послуги адвоката становила 3 500 грн 00 к.
Аналіз змісту наданих послуг свідчить, що складання позовної заяви є стадією судового процесу, яка вимагає від адвоката проведення аналізу законодавства, детального вивчення наданих позивачем доказів, формування правової позиції та викладу обставин справи відповідно до вимог статей 175, 177 ЦПК України.
При цьому розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін сам по собі не є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, тому що основним обсягом роботи адвоката на цій стадії є саме підготовка процесуальних документів та збір доказової бази.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні докази, дотримався критеріїв розумності, пропорційності та співмірності та прийшов до правильно висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 3 500 грн 00 к., що є обґрунтованим, співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а також відповідає засадам розумності та справедливості, у зв`язку з чим підстав для її зменшення апеляційний суд не вбачає.
Таким чином апеляційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року - зміні в мотивувальній та резолютивній частинах з зазначенням всіх складових сум заборгованості.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2026 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до вирішення справи судом апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково лише в частині зміни мотивувальної та резолютивної частин рішення (конкретизації складових заборгованості), а в частині вимог про скасування рішення та відмову в позові відмовлено, апеляційний суд прийшов до висновку, що заборгованість стягнуто повністю, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 992 грн 00 к. (3 328 грн 00 к. x 150 %) підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, ЄДРПОУ 43453613, заборгованість за кредитним договором № 22032000120483 від 09 квітня 2019 року розмірі 17 067 (сімнадцять тисяч шістдесят сім) грн 97 к., яка складається з: 9 255 грн 86 к. заборгованості за тілом кредиту; 0 грн 11 к. заборгованості за процентами; 7 812 грн 00 к. заборгованості за комісією».
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року в розмірі 4 992 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) грн 00 к. за такими реквізитами: Отримувач: УК у м. Вінниці/м. Вінниця/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37979858, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача - [рахунок приховано]).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. Ю. Береговий
О. В. Ковальчук