П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/10037/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
28 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Імперіал" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Імперіал" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2024 № UA4[телефон приховано], № UA4[телефон приховано] та №UA4[телефон приховано], прийняті за наслідками документальної невиїзної перевірки щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг за митними деклараціями від 16.05.2019 № UA401010/2019/027577 та від 30.10.2019 № UA401010/2019/058223.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами перевірки декларацій-інвойсів від 08.05.2019 № 1/5/2019 та від 23.10.2019 № 2/10/2019, здійсненої уповноваженим органом Республіки Польща, встановлено, що експортер не надав на вимогу митних органів країни експорту всіх належних документів, що підтверджують преференційне походження товару, у зв`язку з чим товари, задекларовані за спірними митними деклараціями, не мають преференційного походження з Європейського Союзу відповідно до Доповнення I до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).
Суд першої інстанції також врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.07.2024 у справі № 260/6407/21, від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20, відповідно до яких митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд і проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а також стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано лист уповноваженого органу Республіки Польща від 22.03.2021 № 1801-IGC.4331.61.2020, покладений судом першої інстанції в основу висновку про непідтвердження преференційного походження товару, поданий відповідачем разом із відзивом на позовну заяву 20.08.2024 іноземною (польською) мовою без засвідченого перекладу, що є порушенням статей 12, 15 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 94 КАС України, статей 6, 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» і позбавило позивача можливості надати заперечення щодо змісту цього документа на стадії подання відповіді на відзив.
Крім того, переклад зазначеного листа, поданий відповідачем 15.01.2025 разом із клопотанням про долучення доказів, не має ознак офіційності: не засвідчений нотаріально в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат», особа перекладача та його кваліфікація не встановлені, документ містить позначку «далі нерозбірливо»; крім того, цей доказ поданий з порушенням строку, встановленого частинами 3, 4, 8 статті 79 КАС України, без клопотання про поновлення процесуального строку та без відповідної ухвали суду про його поновлення.
Також, на думку скаржника відповідачем не надано ні запиту на проведення перевірки декларацій-інвойсів, ні інформації про перелік документів, використаних під час її проведення, що унеможливлює встановлення наявності законних підстав для встановлення, факту проведення саме тієї перевірки, яка передбачена статтею 33 Протоколу I до Угоди, а також достовірності отриманих результатів.
Таким чином, позивач зазначає, що відповідальність за недостовірність відомостей, наведених у деклараціях-інвойсах, складених експортером, покладається виключно на експортера, а позивач як учасник договірних відносин не вправі втручатися у господарську діяльність контрагента. Разом із тим, перевіркою не встановлено ані підробки поданих документів, ані невідповідності задекларованих товарів їх фактичним характеристикам.
Одночасно з апеляційною скаргою позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме - запиту ТОВ «Буд-Імперіал» від 28.01.2025 № 1 до компанії «TRANS IMPERIAL Sp. z o.o.» та відповіді останньої від 30.01.2025, в якій експортер повідомляє про непроведення податковими органами Республіки Польща жодних перевірок щодо товарів, задекларованих за спірними митними деклараціями.
На обґрунтування неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції позивач послався на те, що достовірний зміст листа уповноваженого органу Республіки Польща став йому відомий лише 15.01.2025, коли відповідачем подано переклад цього листа.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність доводів апелянта з огляду на таке.
Документальна невиїзна перевірка проведена на підставі наказу Вінницької митниці від 11.02.2022 № 46 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, а її результати ґрунтуються на офіційній відповіді уповноваженого органу Республіки Польща, доведеній листом Держмитслужби України від 17.05.2021 № 15/15-03/7.12/1398, зміст цієї відповіді в українському викладі наведено в акті перевірки від 22.02.2022 № 0007/22/7.12-19/34626127, з яким позивач був ознайомлений задовго до звернення з позовом.
Право на тарифну преференцію підтверджується виключно уповноваженими органами країни походження товару в порядку статті 32 Доповнення I до Угоди, а не самим експортером, у зв`язку з чим відповідь компанії «TRANS IMPERIAL Sp. z o.o.» не може спростовувати офіційно отриману інформацію та є неналежним і небезстороннім доказом.
Крім того, на думку відповідача, позивачем не обґрунтовано поважність причин неподання цього доказу до суду першої інстанції, оскільки з моменту відкриття провадження у справі 05.08.2024 до ухвалення рішення 05.05.2025 минуло понад вісім місяців, що було достатнім для звернення до контрагента.
Відповідач також зазначив, що відповідно до статті 276 МК України саме декларант (позивач), а не продавець товару, є платником мита і несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.
Ураховуючи наведене, відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що між ТОВ «Буд-Імперіал» (покупець) та компанією «TRANS IMPERIAL Sp. z o.o.» (продавець) 12.11.2018 укладено зовнішньоекономічний контракт № 1/11/18, за умовами поставки FCA (PL) Przemysl.
За митною декларацією від 16.05.2019 № UA401010/2019/027577 позивачем задекларовано вантажний автомобіль марки PEUGEOT, модель EXPERT, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року виготовлення, категорія N1, країна походження - Європейський Союз, фактурною вартістю 5800 EUR (176 964,49 грн митної вартості).
За митною декларацією від 30.10.2019 № UA401010/2019/058223 позивачем задекларовано напівпричіп вантажний з тентом марки SCHMITZ, модель SCS24/L, номер шасі НОМЕР_2 , 2008 року виготовлення, категорія О4, країна походження - Європейський Союз, фактурною вартістю 21 000 PLN (139 843,76 грн митної вартості).
З метою підтвердження країни походження товару та застосування преференційного режиму під час митного оформлення обох товарів надано декларації-інвойси, складені експортером: від 08.05.2019 № 1/5/2019 та від 23.10.2019 № 2/10/2019, реквізити яких внесено декларантом до графи 44 відповідних митних декларацій під кодом 7016. Під час декларування товарів позивачем отримано пільгу за ввізним митом - преференцію 410 (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).
На запит Вінницької митниці ДФС від 21.11.2019 № 9082/8/02-80-19-02 до Державної фіскальної служби України щодо надання допомоги в перевірці зазначених декларацій-інвойсів отримано інформацію від уповноважених органів Республіки Польща від 22.03.2021 № 1801-IGC.4331.61.2020, доведену листом Держмитслужби України від 17.05.2021 № 15/15-03/7.12/1398, відповідно до якої експортер не надав на вимогу митних органів країни експорту всіх належних документів, що підтверджують преференційне походження товару, у зв`язку з чим цей товар не має преференційного походження з ЄС відповідно до Доповнення I до Угоди.
За результатами документальної невиїзної перевірки, проведеної на підставі наказу Вінницької митниці від 11.02.2022 № 46 у період з 17.02.2022 по 18.02.2022, складено акт від 22.02.2022 № 0007/22/7.12-19/34626127, яким встановлено порушення позивачем частини першої статті 281 МК України в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг у рамках Угоди, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 22 832,60 грн, а також вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 4 566,52 грн.
На підставі акта перевірки Вінницькою митницею прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2024 № UA4[телефон приховано] на суму 8 848,23 грн податкового зобов`язання та 884,82 грн штрафних санкцій, № UA4[телефон приховано] на загальну суму 15 382,82 грн (у тому числі 13 984,38 грн податкового зобов`язання та 1 398,44 грн штрафних санкцій), № UA4[телефон приховано] на суму 4 566,52 грн податкового зобов`язання та 456,65 грн штрафних санкцій.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, статтею 29 глави 1 розділу IV якої встановлено, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Відповідно до пункту 1 статті 16 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Доповнення I), застосування якого передбачено статтею 1 Протоколу I до Угоди, товари, що походять з Європейського Союзу, після ввезення до України підпадають під дію Угоди за умови подання сертифіката з перевезення товару EUR.1 або декларацій-інвойсів, складеної експортером за умови, що фактурна вартість партії товару не перевищує 6 000 євро (стаття 22 Доповнення I).
Статтею 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення I визначено, що подальші перевірки підтверджень походження здійснюються, зокрема, тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів чи статусі походження відповідних товарів; перевірка здійснюється митними органами країни-експортера, а її результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з відповідної Договірної Сторони. Якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 32 Доповнення I).
Згідно з матеріалами справи, уповноваженим органом Республіки Польща листом від 22.03.2021 № 1801-IGC.4331.61.2020 повідомлено про те, що під час перевірки декларацій-інвойс від 08.05.2019 № 1/5/2019 та від 23.10.2019 № 2/10/2019 експортер не надав жодних документів, що підтверджують статус преференційного походження задекларованих товарів.
Колегією судді надано оцінку зазначеній відповідь компетентного органу країни експорту у сукупності з листом Держмитслужби, актом перевірки та документами митного оформлення, яка є належною і достатньою підставою для висновку про непідтвердження преференційного походження товарів в розумінні пункту 6 статті 32 Доповнення I, а митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд і проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2024 у справі № 260/6407/21, від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20, від якої колегія суддів не вбачає підстав відступати.
Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - запиту від 28.01.2025 № 1 та відповіді компанії «TRANS IMPERIAL Sp. z o.o.» від 30.01.2025, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї.
Поряд із цим, позивачем не наведено переконливих доводів на підтвердження того, що звернення до контрагента з відповідним запитом об`єктивно не могло бути здійснено раніше 28.01.2025, зокрема з моменту відкриття провадження у справі 05.08.2024 чи з моменту, коли позивачу з акта перевірки від 22.02.2022 стало відомо про зміст висновків, отриманих від уповноваженого органу Республіки Польща.
Крім того, відповідно до статті 32 Доповнення I перевірка та підтвердження статусу преференційного походження товару належить виключно до компетенції уповноважених органів країни-експортера, а не самого суб`єкта господарювання-експортера, який є заінтересованою стороною спірних правовідносин, а тому лист компанії «TRANS IMPERIAL Sp. z o.o.» не може вважатися належним доказом, здатним спростувати офіційну відповідь уповноваженого органу Республіки Польща.
За таких обставин клопотання позивача про долучення додаткових доказів залишається без задоволення, а зазначені документи не враховуються судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.
Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок дослідження листа уповноваженого органу Республіки Польща від 22.03.2021 без належного перекладу на момент подання відзиву на позовну заяву, колегія суддів враховує, що зміст цього листа, включаючи висновок про ненадання експортером документів на підтвердження преференційного походження товару, викладений державною мовою в акті перевірки від 22.02.2022 № 0007/22/7.12-19/34626127, копія якого була відома позивачу задовго до звернення з позовом.
Отже, незалежно від дати подання перекладу самого листа, зміст обставин, викладених у ньому, не був для позивача несподіваним і міг бути спростований по суті на будь-якій стадії розгляду справи в суді першої інстанції. Саме по собі подання перекладу після подання відзиву не зумовлює недопустимості відповідного письмового доказу, якщо учаснику справи було забезпечено можливість ознайомитися з перекладом, висловити заперечення щодо його змісту та подати докази на його спростування.
Стосовно доводів про відсутність нотаріального засвідчення перекладу, поданого відповідачем 15.01.2025, колегія суддів зазначає, що застосований судом першої інстанції висновок про непідтвердження преференційного походження товару ґрунтується не лише на змісті перекладеного тексту, а й на сукупності обставин справи, включаючи офіційний характер отримання цієї інформації через компетентні державні органи, зокрема Державну митну службу України, в порядку статті 45 МК України та статті 32 Доповнення I, зміст яких позивачем по суті не спростований жодними належними та допустимими доказами.
Норми КАС України не встановлюють обов`язкового нотаріального засвідчення кожного перекладу письмового доказу, складеного іноземною мовою. Вирішальним є забезпечення можливості суду та учасників справи достовірно встановити зміст документа.
За таких обставин відсутність нотаріального засвідчення перекладу процесуального значення для суті вирішення спору не набуває.
Щодо доводів про ненадання позивачу запиту на проведення перевірки та переліку документів, використаних під час її проведення, колегія суддів враховує, що предметом доказування у цій справі є не процедура листування між митними органами України та уповноваженими органами Республіки Польща, а достовірність встановленого за результатами такого листування факту ненадання експортером документів на підтвердження преференційного походження товару. Цей факт підтверджується офіційним документом, отриманим у порядку, передбаченому міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, і не спростований позивачем належними доказами. Відсутність у матеріалах справи копії запиту, направленого Державною фіскальною службою України, не спростовує встановленого судом першої інстанції факту та не свідчить про порушення прав позивача, оскільки право декларанта на преференцію є похідним від статусу походження товару, що підтверджується або не підтверджується компетентними органами країни походження, а не від змісту внутрішньовідомчого листування між митними органами.
Посилання апелянта на Закон «Про засади державної мовної політики», зокрема на статті 6, 14 цього Закону відхиляються колегією суддів, оскільки цей Закон був визнаний неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року і втратив чинність задовго до виникнення спірних процесуальних відносин.
Питання мови судочинства регулюється Конституцією України, КАС України та Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Щодо доводів апеляційної скарги по суті спору про те, що відповідальність за недостовірність декларацій-інвойс несе виключно експортер, а не позивач, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язок з визначення, декларування і сплати мита та податків згідно з вимогами законодавства України та міжнародних договорів покладається саме на платника податків (декларанта), а не на продавця товару, відповідно до статті 276 МК України. Добросовісність декларанта та відсутність у нього можливості контролювати господарську діяльність експортера не замінюють передбаченого міжнародним договором підтвердження преференційного походження товару та не зберігають права на тарифну преференцію після того, як компетентний орган країни експорту не підтвердив таке походження.
Таким чином, митний орган довів, що товари, задекларовані позивачем за спірними митними деклараціями, не мають підтвердженого преференційного походження з Європейського Союзу, а відтак підстави для застосування преференції 410 у позивача були відсутні. Відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.05.2024 № UA4[телефон приховано], № UA4[телефон приховано] та № UA4[телефон приховано] прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстави для відшкодування позивачу судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Імперіал» про долучення до матеріалів справи додаткових доказів відмовити.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Імперіал" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.