П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/15251/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
28 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною постанову, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось у суд з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корнєєва Миколи Миколайовича від 08.04.2026 ВП №78552791 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корнєєва Миколи Миколайовича від 08.04.2026 ВП №78552791 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Наголошує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виконано рішення у справі №240/11724/24 в повному обсязі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 28.07.2026 року.
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, при цьому в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 року у справі 240/11724/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
У відділі примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження №78552791 з примусового виконання виконавчого листа №240/11724/24 від 07.07.2025 року, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
10.07.2025 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 року у справі №240/11724/24 Головне управління здійснило нарахування пенсії з 01.01.2024 року - 17 536,82 грн., з 01.01.2025 року - 14 336,82 грн., з 01.01.2026 року - 14 336,82 грн. За період з 01.01.2024 року по 30.04.2026 року нараховано доплату в розмірі 162 597,26 грн.
Під час проведення виконавчих дій до відділу 02.03.2026 року надійшла заява Стягувача ОСОБА_1 про невиконання рішення суду в частині незастосування показників мінімальної пенсії за віком на 2024 та 2026 роки.
18.03.2026 року державним виконавцем направлено вимогу, яку Головне управління отримало 20.03.2026 року, на що листом від 26.03.2026 року Головне управління повідомило про вжиті заходи для виконання рішення суду в межах наданої компетенції та бюджетного фінансування.
08.04.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корнєєвим Миколою Миколайовичем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Вважаючи постанову про накладення штрафу від 08.04.2026 ВП №№78552791 протиправною, Позивач звернувся до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII) та п.п.1 та 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, відповідно, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII) та за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно з ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У свою чергу, ст.75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII).
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).
Як видно із матеріалів справи, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 року у справі 240/11724/24, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2023 передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 та з 01.01.2025 становить 2361,00 грн., згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 - 2595,00 грн.
Тому, на виконання судового рішення відповідач був зобов`язаний здійснити з 01.01.2026 нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону №796-XII, із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму на рівні 2595,00 грн.
Проте, як убачається з матеріалів справи, зокрема з розпорядження про перерахунок пенсії, згідно з яким з 01.01.2026 розмір пенсії ОСОБА_1 становить 14 336,82 грн.
Такий перерахунок з урахуванням актуального розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", свідчить про те, що станом на 08.04.2026 боржник не забезпечив повного виконання судового рішення в частині щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням індексації та змін бюджетних показників.
Тобто як правильно встановив суд першої інстанції, що на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 08.04.2026 ВП №78552791 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 у справі №240/11724/24, щодо повного перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі, що відповідає змінам мінімальної пенсії за віком, залишається невиконаним у повному обсязі.
Посилання апелянта на розрахунок пенсії, відповідно до якого з 01.01.2026 розмір пенсії становив 15740,82 грн, не спростовує законності оскаржуваної постанови державного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначений розрахунок датований 15.04.2026, тобто складений після винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 08.04.2026.
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що до моменту прийняття спірної постанови зазначений розрахунок або інші документи, які б підтверджували здійснення відповідного перерахунку, були надані державному виконавцю чи перебували у матеріалах виконавчого провадження.
Відтак, наведені апелянтом обставини не можуть свідчити про протиправність постанови державного виконавця, оскільки її правомірність повинна оцінюватися з урахуванням фактичних обставин та доказів, які існували і були відомі державному виконавцю саме на момент її прийняття. Документи, складені після винесення спірної постанови або не надані державному виконавцю до її прийняття, самі по собі не можуть свідчити про незаконність його дій.
Таким чином, головний державний виконавець Корнєєв Микола Миколайович, діючи на підставі матеріалів виконавчого провадження, зокрема звернення стягувача ОСОБА_1 від 02.03.2026 року, вимоги 18.03.2026 року, а також відповідей Боржника, які не спростовували факту невиконання рішення в повному обсязі, правомірно застосував заходи примусового виконання та наклав штраф у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин судового рішення у встановлений строк.
Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що постанова державного виконавця не містить конкретизації щодо того, у чому саме полягає неправильність проведеного перерахунку пенсії.
Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що підставою для її прийняття визначено невиконання рішення суду у повному обсязі без поважних причин. Закон України «Про виконавче провадження» не містить вимоги щодо наведення у постанові державного виконавця власного розрахунку пенсії або детального визначення способу виконання судового рішення. Обов`язком державного виконавця є перевірка факту виконання рішення суду та застосування передбачених законом заходів у разі встановлення його невиконання, тоді як визначення порядку обчислення пенсії належить до компетенції відповідного органу Пенсійного фонду під час виконання судового рішення.
Безпідставними є й посилання апелянта на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Зазначена ухвала постановлена після прийняття державним виконавцем спірної постанови від 08.04.2026, а тому не може бути підставою для висновку про її незаконність. Законність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється виходячи з фактичних обставин та правового регулювання, які існували на момент його прийняття, тоді як подальша зміна способу виконання судового рішення не впливає на правомірність уже вчинених виконавчих дій.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції й доводи апеляційної скарги щодо обліку судових рішень у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України та включення суми заборгованості до відповідного реєстру.
Сам по собі факт включення судового рішення до реєстру або визначення суми потреби у фінансуванні не свідчить про його фактичне виконання та не звільняє боржника від обов`язку виконати судове рішення у спосіб і в обсязі, визначених його резолютивною частиною. Такі внутрішні організаційні заходи Пенсійного фонду не можуть вважатися належним виконанням рішення суду та не спростовують наявності у державного виконавця підстав для застосування заходів, передбачених статтями 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та власного тлумачення обставин справи, однак не містять посилань на обставини чи докази, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України могли б бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.