Ухвала № 138591850 у справі № 240/18333/25 від 29.07.2026

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

Справа № 240/18333/25

29 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гемопласт - Полісся" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 липня 2026 року залишив подану апеляційну скаргу без руху та запропонував скаржнику у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.

22.07.2026 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява (клопотання) Житомирської митниці про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю для цього відповідних коштів. Апелянт зазначає, що ним подано заявку для сплати судового збору, однак станом на теперішній час на рахунку відповідача кошти відсутні.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у задоволенні клопотання (заяви) Житомирської митниці про відстрочення сплати судового збору - відмовлено.

Цією ж ухвалою продовжено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.

28 липня 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло чергове клопотання Житомирської митниці про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Апелянт зазначає, що згідно інформації наданої відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, станом на момент звернення з клопотання за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні видатки» відсутні кошти для сплати судового збору, а сплата судового збору є можливою після відповідного надходження фінансування з державного бюджету. Тому, на думку заявника, йому необхідний додатковий час з метою надання документу про сплату судового збору.

Розглянувши заявлене клопотання щодо продовження процесуального строку, суд апеляційної інстанції зважає на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" вказав, що "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд, - якщо особа діє як суб`єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Таким чином, відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору та відсутність чітких термінів появи таких коштів не може бути достатньою підставою для продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 121 КАС України продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком суду та здійснюється за наявності поважних причин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що сам по собі факт подання клопотання (заяви) не зумовлює обов`язку суду безумовно продовжувати процесуальний строк.

Процесуальний інститут продовження строку покликаний забезпечити учаснику справи реальну можливість виконати вимоги суду, однак не звільняє його від обов`язку діяти добросовісно, своєчасно та вживати всіх залежних від нього заходів для усунення недоліків апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вкотре звертає увагу, що обов`язок зі сплати судового збору є передбачуваним і таким, що залежить від належної організації діяльності апелянта, а тому сам по собі не може вважатися поважною причиною для неодноразового продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Однак, скаржник не надає доказів про те, що протягом найближчого часу судовий збір ймовірно буде сплачено.

Колегія суддів також враховує, що процесуальна поведінка суду була спрямована на забезпечення апелянту реальної можливості усунути недоліки апеляційної скарги. З цією метою апелянту було надано п`ятиденний строк для їх усунення, який згодом продовжено ще на п`ять днів. Водночас із дня подання апеляційної скарги (10.07.2026) до моменту вирішення питання про її подальший рух минув значний проміжок часу. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апелянт мав достатню та реальну можливість виконати вимоги процесуального закону щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви апелянта про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Отже, Житомирська митниця мала обов`язок усунути недоліки апеляційної скарги до 28.07.2026.

Проте, станом на дату постановлення цієї ухвали такі недоліки усунуті не були.

Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, у відповідності до яких якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається особі, яка її подала.

Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч. 6 ст. 298 КАС України).

За наведених обставин, оскільки апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху у встановлений судом строк, колегія суддів доходить висновку про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні заяви (клопотання) Житомирської митниці про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року повернути особі, яка її подала.

3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати скаржнику та учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.