П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/22348/26
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
29 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В :
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.06.2026 ВП № 76731174 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;
- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.06.2026 ВП № 76731174 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з постановою № 76731174 від 08.06.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Київ) накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (боржника) штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду, а саме: щодо правильності нарахування пенсії. Вказує, що Головним управлінням в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення суду №240/15701/24.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подав до суду апеляційну скаргу в якій просив рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №240/15701/24 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Вказане рішення набрало законної сили 22.10.2024, у зв`язку з чим Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 20.09.2024 у справі №240/15701/24 видано виконавчі листи.
06.12.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76731174 з виконання виконавчого листа №240/15701/24, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 22.11.2024, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
03.06-2026 року державним виконавцем підготовлено та направлено вимогу державного виконавця, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду з урахування позиції викладеній у Постанові ВС України № 600/1438/25-а від 20.05.2026.
На вимогу державного виконавця від 03.06.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 05.06.2026 повідомило, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік прожитковий мінімум для непрацездатних осіб встановлено у розмірі 3028,00 грн. В результаті перерахунку пенсії на виконання рішення суду розмір пенсії на 24.06.2024 становить 9191,31 грн, в тому числі 6056,00 грн - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (3028,00 грн.х2). За період з 01.05.2024 по 31.12.2024 нарахована доплата з урахуванням фактично виплачених коштів в розмірі 31349,07 грн. З 01.11.2024 виплата пенсії здійснювалась в розмірі визначеному на виконання рішення суду. Статтею 45 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» врегульовано питання встановлення доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення. Сума заборгованості за минулий період на виконання Рішення № 240/15701/24 включена Головним управлінням до переліку рішень суду, за якими здійснювалась виплата згідно з Порядком.
08.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн так як розмір щомісячного підвищення до пенсії, на який має право стягувач, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, відповідним роком є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів.
Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до положень пункту першого частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
За умовами ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Суд враховує, що Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 20.09.2024 у справі №240/15701/24 зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01 січня 2015 року, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Однак відповідач безпідставно припинив позивачу підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-XII.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
З огляду на вказане суд приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.06.2026 ВП № 76731174 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання судового рішення у справі №240/15701/24 винесена за наявності законодавчо визначених підстав для її прийняття, а відтак є обґрунтованою.
Рішенням суду в адміністративній справі №240/15701/24 встановлено проведення нарахування в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Застосування позивачем положень статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", якою передбачено зменшення суми доплати, є протиправним, оскільки Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішеннях (зокрема, щодо відповідності Конституції положень законів про Державний бюджет) наголошував, що держава не може скасовувати чи зменшувати гарантовані законом соціальні виплати шляхом внесення змін до закону про бюджет на відповідний рік. Конституційні права і свободи не можуть бути обмежені. Зміни до законів, які встановлюють розміри пільг та компенсацій, зокрема Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», можуть вноситися виключно окремими законами, а не в межах бюджетного процесу.
Вказаний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 20.05.2026 в справі №600/1438/25.
Що ж стосується доводів апелянта про те, що невиконання судового рішення зумовлено недостатнім фінансовим забезпеченням пенсійного органу, то колегія суддів зауважує, що боржником не надано органу державної виконавчої служби документів, які б підтверджували відсутність бюджетних асигнувань чи фактичну неможливість здійснення виплати (копії кошторисів, довідок органів казначейства, інформації про залишки коштів на рахунках тощо), а також не доведено, що ним вживались заходи з метою отримання відповідного фінансування.
Відтак, доводи апелянта про відсутність бюджетного фінансування як на поважну причину невиконання рішення не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі обставини не були належним чином підтверджені органу державної виконавчої служби під час примусового виконання та не доведені належними і допустимими доказами в суді.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.