Справа №295/7441/26
Категорія 69
2/295/4157/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді Перекупки І.Г.,
за участі секретаря судового засідання Городнюк Є.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій формі, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач 30.04.2026 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття; встановити індексацію аліментів відповідно до законодавства; стягнути судові витрати з відповідача.
В обґрунтування позову посилалась на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований 20.06.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 931. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.05.2022 у справі № 295/38/22 шлюб розірвано. Від шлюбу сторони мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із позивачем та перебуває на її повному утриманні. Після розірвання шлюбу сторони не досягли домовленості щодо матеріального забезпечення дитини, у зв`язку з чим 08.09.2022 позивач звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням суду від 27.12.2022 у справі № 295/8764/22 позов було задоволено та стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Наразі відповідач сплачує лише 1 700 грн аліментів на місяць, що не забезпечує навіть базових потреб дитини. Основний тягар її утримання несе позивач. Донька активно розвивається, відвідує заняття з танців, потребує належного харчування, одягу, засобів гігієни, медичного забезпечення, витрат на навчання, мобільний зв`язок та проїзд. Загальні щомісячні витрати на утримання дитини становлять орієнтовно понад 10 000 грн, що підтверджується наявними квитанціями та банківськими виписками. Крім того, на утриманні Позивача перебуває ще одна донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько якої помер. Вона навчається за денною формою у Житомирському агротехнічному фаховому коледжі. Відповідач офіційно не працевлаштований, однак фактично отримує дохід, який приховує, що унеможливлює ефективне стягнення аліментів у частці від доходу та порушує інтереси дитини. При визначенні розміру аліментів слід врахувати, що відповідач є працездатною особою, не має інших дітей чи непрацездатних осіб на утриманні.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 матеріали справи передано для розгляду головуючому судді Перекупці І.Г.
20.05.2026 на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою судді від 22 травня 2026 року було відкрито провадження в справі, постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 27 липня 2026 року о 10:30 год.
В судовому засіданні 27.07.2026 позивач підтримала позовні вимоги.
Відповідач в судовому засіданні 27.07.2026 заперечував щодо стягнення аліментів в розмірі 5 000 грн.
З врахуванням думки сторін, дослідивши подані позивачкою докази, перевіривши їх на відповідність критеріям належності, допустимості й достовірності та достатності у взаємозв`язку для вирішення спору, встановив такі фактичні обставини справи.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 20.05.2022 розірвано шлюб між громадянами України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 20 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 931.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 27.12.2022 присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.09.2022 та до повноліття дитини.
З витягів з реєстру територіальної громади слідує, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 .
Також до матеріалів справи долучено ряд квитанцій на підтвердження витрат позивача на утримання дитини.
Суд не установив наявності чи відсутності у відповідача інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати в силу вимог закону або ж страждання відповідача на певні захворювання, які б унеможливлювали чи утруднювали його працевлаштування. Матеріали справи не містять відомостей щодо існування інших обставин, які б давали підстави уважати, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання його малолітньої доньки. Водночас у справі відсутні докази, які давали б можливість установити розмір доходів відповідача.
Суд зауважує, що предметом цього позову є, зокрема, зміна способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. Позивачка не заявляла вимог про стягнення додаткових витрат на дитину в порядку ст. 185 СК України.
Встановивши зазначені фактичні обставини справи, суд констатує таке.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1 - 3 ст. 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частин сьомої-дев`ятої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Суд зауважує, що принцип забезпечення найкращих інтересів для дитини виражається через такі засади, як рівність, пріоритетність сімейних форм виховання, забезпечення всебічного та гармонійного розвитку дитини тощо. Водночас у кожній конкретній справі реалізація принципу «найкращих інтересів дитини» потребує диференційованого підходу, який, з урахуванням конкретних життєвих обставин, суд застосовує під час вирішення питань, що стосуються прав та інтересів дитини.
Суд зазначає, що у цьому спорі між батьками, як і в інших спорах, що стосуються прав та інтересів дітей, визначальне значення мають найкращі інтереси дитини, а саме вчинення батьками як особами, які несуть відповідальність за дитину, дій або прийняття ними рішень в інтересах дитини, тобто створення найкращих умов, необхідних для її утримання, забезпечення потреб у благах, що сприятимуть гармонічному, здоровому і нормальному розвитку такої дитини як особистості у фізичний, розумовій, моральній, духовній і соціальній сферах.
У спорі між батьками, який випливає з сімейних відносин, суд керується справедливою рівновагою між інтересами дитини та інтересами обох батьків, яка має бути спрямована на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, тобто отримання дитиною належного матеріального утримання від обох батьків.
Відповідно до практики ЄСПЛ рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків.
Отже, з огляду на об`єктивні обставини спору насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини. Тому поведінка батьків має забезпечувати найкращі інтереси дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
У статті 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, а також їх призначення.
Суд зауважує, що тлумачення приписів статті 179 СК України дає підстави зазначити, що аліменти - це кошти особливого призначення, їх належить використовувати для потреб дитини. На одержувача аліментів покладається обов`язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Згідно з положеннями абз. 2 ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відтак суд уважає такими, що заслуговують на увагу доводи позивачки про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру аліментів у твердій сумі суд враховує таке.
Позивачка, звертаючись із цим позовом до суду просила стягнути з відповідача аліменти в сумі 5 000 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судовим рішенням, за її заявою, з відповідача стягнуто аліменти з 08.09.2022 в частці від заробітку. Відповідно до доводів позивачки ОСОБА_2 не надає додаткової допомоги на утримання дитини, водночас стверджує, що відповідач працює та отримує дохід, який приховує, а витрати на утримання дитини становлять більше 10 000 грн.
Статтею 182 СК України визначено перелік обставин, які належить брати до уваги при визначенні розміру аліментів.
Згідно з частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи доводи сторони позивача у взаємозв`язку з приписами нормативного регулювання та відповідно до наданих доказів, суд зауважує, що твердження про працевлаштування відповідача й отримання ним відповідного рівня доходу не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Водночас суд не має будь-яких підстав для висновку про працевлаштування ОСОБА_2 , а також про отримання ним певного рівня доходів.
Також стороною позивача не надано доказів на підтвердження рівня доходів позивача, що б давало підстави оцінювати позовні вимоги в аспекті паритетних обов`язків батьків щодо утримання неповнолітньої дитини.
Враховуючи встановлені обставини справи та керуючись наведеними нормами права, виходячи з найкращих інтересів дитини, в справедливій рівновазі з інтересами обох її батьків суд уважає, що наявні підстави для зміни способу стягнення аліментів та стягнення їх з відповідача в твердій сумі, з визначенням їх розміру 3 000 грн (три тисячі гривень). За висновком суду такий розмір аліментів зможе забезпечити потреби дитини, при цьому сплата відповідачем аліментів на утримання його малолітньої доньки в такому розмірі не становитиме для відповідача надмірний особистий тягар.
Відповідно до частини другої статті 184 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає щорічній індексації відповідно до вимог законодавства, що забезпечує збереження їх реальної вартості та належний рівень матеріального забезпечення дитини.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки Європейського суду з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» про те, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Суд вважає за необхідне додатково роз`яснити сторонам, що відповідно до положень ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь держави суму судового збору в розмірі 1 331,20 грн за вимогу про стягнення аліментів від сплати якого позивачка звільнена.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 259, 263 - 265 та 273 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій формі - задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 27.12.2022 у справі № 295/8764/22, і стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн (три тисячі гривень), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням суду від 27.07.2026 в даній справі законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнє відоме місце реєстрації - АДРЕСА_2 , фактична адреса проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя І.Г. Перекупка