КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5110/2026 Доповідач - Ратнікова В.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 759/18081/25
20 липня2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді П'ятничук І.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в :
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 ( позичальник) 03.02.2025 року укладено кредитний договір (оферта) № 03.02.2025-100000761.
Відповідно до умов вказаного договору позичальнику надано кредит у розмірі - 25000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03.02.2025 року на строк, вказаний в заявці.
Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.
ОСОБА_1 03.02.2025 року електронним цифровим підписом (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, чим підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 25000 грн., а отже акцептовано умови договору. Договір підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (таким же одноразовим ідентифікатором підписаний відповідачем додаток № 1 до Договору - заявку). Отже, позичальник здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору, які є предметом позову.
Відповідно до умов кредитного договору № 03.02.2025-100000761 від 03.02.2025 року позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 03/02/2025 року; 2. Сума кредиту: 25 000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 22.06.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Продовження (лонгація, пролонгація) строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. 6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність плата за надання кредиту) - 15% від суми кредиту та дорівнює 3750 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. 15. Неустойка: 250 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання
Відповідно до договору від 03.02.2025 року та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 25 000 грн., ОСОБА_1 03.02.2025 отримав кредитні кошти у розмірі 25000 грн.
Отже, позивач констатує факт, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову у нього утворилась заборгованість у розмірі 48801.66 грн., що складається із: тіла кредиту - 20940.30 грн., процентів - 17611.36 грн., неустойки - 10 250 грн.
З урахуванням викладеного, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за кредитним договором № 03.02.2025-100000761 від 03.02.2025 року у розмірі 48 801 грн та судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 03.02.2025-100000761 від 03.02.2025 року у розмірі 48801 грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., а всього стягнути 51224 ( п`ятдесят одну тисячу двісті двадцять чотири ) грн 06 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції , 24 листопада 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що не погоджується із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Зазначає, що умовами договору N? 03.02.2025-100000761 від 03.02.2025 року передбачено, що він укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавця та її прийняття (акцептування) позичальником. Сторонами погоджено, що спочатку договір підписує позичальник одноразовим ідентифікатором, який був згенерований та надісланий на фінансовий номер позичальника кредитодавем, потім договір підписує кредитодавець кваліфікованою електронною печаткою кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу.
Зважаючи на умови підписання кредитного договору, відповідач прийняв пропозиції про укладання цього договору (акцепт) шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цих договорів/ електронного повідомлення про прийняття пропозицій про їх укладення (акцепту); електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника. Такі обґрунтування та спосіб підписання нічим не доведені та не підтвердженні.
Зазначає, що відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи в Особистому кабінету позичальника (заповнив анкету клієнта із зазначенням ПБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про платіжні послуги», відсутні, належними, допустимими та достатніми доказами не доведено факту укладання кредитного договору саме відповідачем.
Вказує на те, що будь-які документи, що підтверджують особу позичальника в матеріалах справи відсутні. Позивачем зазначений лише регламентований порядок укладення кредитного договору на веб-сайті надавача платіжних послуг.
На думку апелянта, зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно з вимогами законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що мобільний додаток або веб-сайт в мережі Інтернет (Особистий кабінет відповідача) Товариства «Споживчий центр» належить саме відповідачу, як і відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідач отримував СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором.
Зазначає, що відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України N? 75 від 04.07.2018, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Банківські виписки з рахунків Позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Однак, у даному випадку, позивачем на підтвердження перерахування відповідачеві коштів за кредитним договором не надано належних доказів - розрахункових документів (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписок з банківського рахунку відповідача. При цьому, у договорі, укладеному з первісним кредитором, відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором.
Вважає, що у даних документах не міститься відомостей про те, що кошти перераховуються на підставі відповідних договорів, що не дає суду можливості застосувати до даних правовідносин умови цього договору. Відтак, зазначене не підтверджує факт перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного договору, а не іншими особами за іншими правовідносинами.
Зазначає, що позивачем також не надано суду і електронних листів, що могли б підтвердити існування заборгованості відповідача у розмірі, що заявлений позивачем до стягнення у даній справі. Так, розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий первісним кредитором, є необґрунтованим, оскільки такий розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Крім того, згідно з договором, кредит надавався Товариством у безготівковій формі. При цьому, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься, ні в змісті кредитних договорів (договорів позики), ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч вимог законодавства, реквізити повного карткового рахунку не зазначено.
Щодо розміру нарахованих відсотків за кредитним договором N? 03.02.2025- 100000761 від 03.02.2025 року звертає увагу суду, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту.
Також, зміст частин 5 та 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов?язання, відсотки перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача.
Зазначає, що позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі (27 861,36 грн.), що перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту (20 940,30 грн.) а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційній, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов?язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Позивач правом на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, то її розгляд здійснюється апеляційним судом без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягаєчастковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (кредитна лінія) (оферта) № 03.02.2025-100000761 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме, прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення кредитного договору (оферта); заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.
Для підписання і укладення кредитного договору був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_2 .
Вказаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором Е 727.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 25 000 грн., строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 22.06.2025 року.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_3 .
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.
Позичальником також було підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 25 000 грн. підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» з якого вбачається, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в Державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК N?342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України N?3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 03.02.2025 11:14:48 на суму 25 000,00 (двадцять п?ять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі іРау.ua - 642183024, призначення платежу: Видача за договором кредиту N?03.02.2025-100000761.
Копія вказаного договору про надання послуг з переказу коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 наявна в матеріалах справи ( а.с 86-90).
З довідки-розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Споживчий центр» вбачається, що розмір заборгованості позичальника за кредитним договором ОСОБА_1 по основному кредиту становить 48 801, 66 грн. : 20940, 30 -основний борг; 17611, 36 грн.- проценти, 10 250 грн.-неустойка ( а.с 31).
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем вимоги підтверджені належним доказами, а тому підлягають задоволенню.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитись не може, з огляду на наступне.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, 03.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( кредитодавець) та ОСОБА_2 ( позичальник) було укладено кредитний договір № 03.02.2025-100000761 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме, прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Для підписання і укладення кредитного договору був введений код з смс-повідомлення, яке було направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_2 .
Вказаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором Е 727.
Матеріали справи не містять доказів того, що даний номер телефону не належить ОСОБА_1 . Окрім того, даний номер НОМЕР_2 був вказаний при поданні відзиву на позовну заяву.
Тобто, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства, кредитний договір між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» не був би укладений.
Таким чином, підписавши 03.02.2025 року кредитний договір № 03.02.2025-100000761 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е 727 ОСОБА_1 добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та сплату відсотків за користування кредитом.
Аналогічний висновок викладено й у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20-ц та від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19.
Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 25 000 грн. відповідачу (позичальнику) підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» у якому повідомлено, що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 03.02.2025 11:14:48 на суму 25 000,00 (двадцять п?ять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі іРау.ua - 642183024, призначення платежу: Видача за договором кредиту N?03.02.2025-100000761.
Доказів того, що на картку № НОМЕР_4 не було перераховано 03.02.2025 року кредитних коштів у загальному розмірі 25 000,00 грн відповідач суду не надав, як і не надав доказів того, що дана картка йому не належить.
Окрім того, колегія суддів, проаналізувавши всі матеріали справи вбачає, що у відзиві на позовну заяву стороною відповідача визнається часткова сплата заборгованості за договором кредиту, а саме :
16.02.2025 року - платіж у розмірі 5384,96 грн (п?ять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 96 копійок); ??
09.03.2025 року - платіж у розмірі 7134,96 грн (сім тисяч сто тридцять чотири гривні 96 копійок);
??16.03.2025 року - платіж у розмірі 5386,36 грн (п?ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 36 копійок); ??
31.03.2025 року - платіж у розмірі 2400,00 грн (дві тисячі чотириста гривень 00 копійок); ??
01.04.2025 року - платіж у розмірі 3484,96 грн (три тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 96 копійок).
Вказана часткова сплата заборгованості, свідчить про те, що відповідач був обізнаний про наявність у нього заборгованості по кредиту та здійснював часткове погашення вказаної заборгованості.
Отже, вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції на підставі належної правової оцінки обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, дійшов обґрунтованого висновку про укладення кредитного договору № 03.02.2025-100000761 від 03.02.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі, із застосуванням одноразового пароля-ідентифікатора (Е 727), а також отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 25 000 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що мобільний додаток або веб-сайт в мережі Інтернет (Особистий кабінет Відповідача) Товариства «Споживчий центр» належить саме відповідачу, як і відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідач отримував СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовується матеріалами справи, що були дослідженні судом.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем на підтвердження перерахування відповідачеві коштів за кредитним договором не надано належних доказів - розрахункових документів (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписок з банківського рахунку відповідача, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 25 000 грн. відповідачу (позичальнику) підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» у якому повідомлено, що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 03.02.2025 11:14:48 на суму 25 000,00 (двадцять п?ять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_4 , номер транзакції в системі іРау.ua - 642183024, призначення платежу: Видача за договором кредиту N?03.02.2025-100000761.
Вказане свідчить про зарахування коштів в сумі 25 000 грн.03.02.2025 на картку № НОМЕР_4 , що збігається з номером картки, що була зазначена в кредитному договорі (п. 4.1), що був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором - Е 727.
Колегія суддів звертає увагу на те, що із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вбачається, що воно надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в Державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК N?342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України N?3 від 11.11.2013 року. Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024. В матеріалах справи наявний укладений між сторонами договір про надання послуг з переказу коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 ( а.с 86-90).
Заперечуючи проти отримання відповідачем кредитних коштів, представник відповідача, у свою чергу, не надав до суду першої чи апеляційної інстанції доказів того, що картка за номером №4149 6090 5998 9287 відповідачу - ОСОБА_1 не належить, та що 03.02.2025 року на вказану картку не надходили кошти в сумі 25 000 грн. на виконання умов договору, укладеного із Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» N?03.02.2025-100000761від 03.02.2025 року.
Як вбачається із вказаного листа призначення платежу- видача за договором № N?03.02.2025-100000761, що повністю збігається з номером укладеного із відповідачем договору.
Отже, наявні в матеріалах справи докази є належними та допустимими, підтверджують перерахування коштів у розмірі 25 000 грн ОСОБА_1 на виконання умов укладеного кредитного договору N?03.02.2025-100000761від 03.02.2025 року.
Щодо відсотків за користуванням кредитом.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 526, частини першої статті530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме, надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У справі, яка переглядається, фактичні обставини справи вказують на те, що позивач довів належними і допустимими доказами факт укладення договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто, виконання належним чином своїх обов`язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно умов підписаного договору про споживчий кредит № 03.02.2025-100000761 від 03.02.2025 року позичальнику надано кредит у розмірі - 25 000 грн., строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 22.06.2025 року.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що у договорі сторони, діючи відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.
Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 03.02.2025 року по 22.06.2025 року за користування кредитними коштами.
Згідно довідки-розрахунку розмір процентів становить 17 611, 36 грн, які нараховані з 03.02.2025 року по 22.06.2025 року, тобто, відповідають погодженим сторонами умовам договору, а тому підлягають стягненню із відповідача.
Щодо неустойки.
Як вбачається із довідки-розрахунку позивач зазначає про заборгованість відповідача у частині сплати неустойки у розмірі 10 250 грн.
Однак, дані вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої у період дії в Україні воєнного стану, а саме із 03.02.2025 по 22.06.2025 року за прострочення зобов`язання, яке виникло з кредитного договору, колегія суддів застосовує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не є підставою для його скасування.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, в повній мірі не дослідив та не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заборгованості в частині стягнення неустойки за користування кредитом, тим самим не встановив дійсний обсяг відповідальності відповідача.
З урахуванням встановлених фактичних обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру боргу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та в частині судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 1 статті 141 ЦПК України.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Позовні вимоги вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задоволено частково (78,99%), а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що становить розмір 1913, 45 грн слід покласти на відповідача ОСОБА_1 .
При цьому сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги з огляду на часткове її задоволення (21,01 %) слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у розмірі 954, 27 грн.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 14, 526, 530, 610-612, 626-629, 1048, 1049, 1055 ЦК України, ст .ст. 3, 11, 12 Закону України « Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 76, 80, 81, 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2025 року в частині задоволених позовних вимогТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і в частині розподілу судових витрат між сторонамизмінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м.Київ, вул. Саксаганського, 133А) заборгованість кредитним договором N?03.02.2025-100000761від 03.02.2025 року у розмірі 38 551, 66 грн.
В іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м.Київ, вул. Саксаганського, 133А) у відшкодування судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1913, 45 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ 37356833, м.Київ, вул. Саксаганського, 133А) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 954, 27 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: