ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Львів Справа № 380/30639/23 пров. № А/857/25312/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Глазька С.М., Затолочного В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року про прийняття звіту про виконання ріщення суду, постановлену суддею Чаплик І.Д. у м.Львові у порядку письмового провадження у справі № 380/30639/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
23 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кириленко Андрій Володимирович звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просив зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №380/30639/23.
Заява мотивована тим, що військова частина ухиляється від виконання рішення суду.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено та зобов`язано військову частину Військову частину НОМЕР_1 протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №380/30639/23 разом з письмовими доказами на підтвердження повного виконання судового рішення.
03 квітня 2026 року відповідач подав заяву про виконання рішення суду, у якій зазначив, що після набрання чинності судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 здійснила такі дії для його виконання: 1. Проведено перерахунок: грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до вимог рішення суду. Розрахунок проведено, сума уточнюється в доданих документах. 2. Подані необхідні документи до органів Державної казначейської служби України для виділення коштів та виконання виплати. Заявки на виконання рішення суду подавалися вчасно остання 07.03.2026 №1820. Виконання залежить від наявності бюджетних асигнувань за відповідними кодами економічної класифікації видатків (КЕКВ), зокрема КЕКВ 2800 «Інші видатки», та черговості виплат відповідно до бюджетного законодавства. Станом на дату подання цього звіту судове рішення не виконано в повному обсязі через відсутність виділених бюджетних коштів. Виплата буде здійснена в установленому порядку після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Орієнтовний строк - протягом 1-3 місяців з моменту виділення бюджетних коштів Державною казначейською службою України. Обґрунтування: залежність від бюджетного процесу, черговості виплат та наявності асигнувань у Державному бюджеті України на 2026 рік, з урахуванням пріоритетів, встановлених у зв`язку з воєнним станом.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року прийнято звіт відповідача про виконання рішення суду.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, а також не повного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно доводів скаржника, на адресу відповідача направлялись адвокатські запити щодо виконання рішення суду, проте такі залишалися без відповіді. Виплата коштів позивачу у належному розмірі не відбулася. Констатує неналежне виконання відповідачем рішення суду у даній справі та вжиття позивачем самостійних заходів, спрямованих на стимулювання відповідача до виконання рішення (звернення до органів виконання). Відсутність додаткового фінансування бюджету на цілі виконання судових рішень не може слугувати підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили. Суд першої інстанції не забезпечив право позивача на ефективний контроль за виконання рішення суду.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01.12.2022 по 08.12.2022, з 01.01.2023 по 15.01.2023, з 01.02.2023 по 06.03.2023, з 09.03.2023 по 23.06.2023, з 03.07.2023 по 17.07.2023 та з 27.07.2023 по 21.08.2023 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів за період з 01.12.2022 по 08.12.2022, з 01.01.2023 по 15.01.2023, з 01.02.2023 по 06.03.2023, з 09.03.2023 по 23.06.2023, з 03.07.2023 по 17.07.2023 та з 27.07.2023 по 21.08.2023 та здійснити її виплату з урахуванням проведених виплат.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року по справі №380/30639/23 - без змін.
Рішення суду набрало законної сили 28.11.2024.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що військовою частиною НОМЕР_1 вжито усіх залежних від неї заходів щодо виконання рішення суду, а невиплата ОСОБА_1 усіх належних складових грошового забезпечення станом на дату подання звіту про виконання рішення суду зумовлена відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів на ці цілі, що не може вважатися ухиленням від виконання рішення суду. Тому суд вважає, що неприйняття звіту про виконання судового рішення та подальше здійснення судового контролю за його виконанням за вказаних обставин не буде ефективним способом забезпечення виконання рішення суду в частині виплати позивачеві всіх належних йому виплат, оскільки такі виплати будуть здійснені при надходженні коштів з Державного бюджету України.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Так, за приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ст. 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.
Між тим, 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» № 4094-IX, яким ст. 382 КАС України викладено у новій редакції, а також доповнено КАС України статтями 382-1, 382-2, 382-3.
При цьому, згідно п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
За приписами частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Згідно із ч. 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття звіту або відмову у прийнятті звіту.
Відповідно до ч. 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У випадку, якщо суб`єктом владних повноважень подано звіт, рішення суду в повному обсязі не виконане, проте суб`єкт владних повноважень вчинив всі залежні від нього дії для виконання судового рішення, суд повинен встановити новий строк для подання звіту.
Також, суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
Так, згідно доводів відповідача, викладених у звіті, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 у справі №380/30639/23 Військовою частиною НОМЕР_1 неодноразово подавались заявки до Державної казначейської служби України для виділення необхідних коштів (остання 07.03.2026). Здійснено постійний моніториг стану фінансування та надіслано запити до вищих органів (Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України) щодо прискорення виділення асигнувань. У разі надходження коштів, виплата буде поведена негайно у встановленому порядку.
Як свідчить зміст апеляційної скарги, скаржник акцентує увагу виключно на тому, що фактичне виконання рішення суду у спосіб виплати коштів у повному обсязі не відбулося.
Разом із тим, відповідач, як орган державної влади, в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та іншими нормативно-правовими актами.
Водночас, конкретна сума належних позивачу виплат, порядок їх нарахування тощо у поданій заяві на виконання ухвали суду про встановлення судового контролю не зазначено.
Отже, питання про нарахування позивачу спірної додаткової винагороди, її загальної суми на виконання визначеного судового рішення на час подання заяви від 03.04.2026 не знайшло свого відображення, що вказує на неповноту звіту.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи зміст поданого звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду в справі № 380/30639/23, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що поданий звіт є неповним, а його розгляд здійснено судом першої інстанції поверхнево без урахування істотних умов щодо належного нарахування та виплати додаткової винагороди на виконання судового рішення (зокрема механізму нарахування, загальної суми тощо).
Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2023 року по справі № 200/3958/19-а зазначав: Судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
При цьому колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 704/1547/17, згідно якої за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Колегія суддів зазначає, що відсутність належного фінансування військової частини не свідчить про виконання рішення у повному обсязі, а лише підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об`єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, а тому відсутність бюджетних асигнувань на виплату належних позивачу коштів не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати рішення.
Відтак, оскільки рішення суду у цій справі не виконано відповідачем в межах наданих повноважень та у встановлений спосіб, тому поданий звіт не підлягає прийняттю.
У контексті праворозуміння інституту судового контролю за виконанням рішення суду, суд повинен врахувати, що такий контроль передбачено з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, тому суд повинен займати активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
За встановлених обставин, на виконання частини другої статті 382 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для встановлення відповідачу нового строку для надання звіту про виконання рішення суду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини /ЄСПЛ/ право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
ЄСПЛ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява №46852/13).
Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов`язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в прийнятті звіту і встановлення нового строку для подання до суду звіту про виконання рішення.
Оскільки відмова у прийнятті звіту обґрунтована невідповідністю звіту вимогам ч.2 ст.382-2 КАС України, а також ураховуючи специфічний статус військових частин в умовах діючого воєнного стану, тому підстав для накладення штрафу на командира згаданої частини колегія суддів не убачає.
Також в порядку ст.139 КАС України правові підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат в цьому апеляційному провадженні є відсутніми.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 311, 315, 317, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленка Андрія Володимировича задовольнити частково, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року про прийняття звіту про виконання рішення суду, постановлену у справі № 380/30639/23, - скасувати.
У прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 (заява від 03.04.2026) про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №380/30639/23 відмовити.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до суду першої інстанції звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року у справі №380/30639/23 терміном 30 (тридцять) календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді С. М. Глазько
В. С. Затолочний