УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 420/6478/25
адміністративне провадження № К/990/32226/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року по справі № 420/6478/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025р. позивач звернулася до суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області , у якому просила:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №46133/15-32-24-05 від 23.10.2024р., №46134/15-32-24-05 від 23.10.2024р., №46132/15-32-24-05 від 23.10.2024р., №46136/15-32-24-05 від 23.10.2024р., №46131/15-32-24-05 від 23.10.2024р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області №46133/15-32-24-05 від 23.10.2024р., №46134/15-32-24-05 від 23.10.2024р., №46132/15-32-24-05 від 23.10.2024р., №46136/15-32-24-05 від 23.10.2024р., №46131/15-32-24-05 від 23.10.2024р.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3 824,42 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ГУ ДПС в Одеській області було подано апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2026р. апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026р. залишено без змін.
У червні 2026 року представник позивача Ясенко Р.В., звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2026р. по справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суддів апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник, як на підставу касаційного оскарження спірних у цій справі рішення та постанови, посилається на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми матеріального права всупереч висновкам викладеним у зазначених вище постановах Верховного Суду, що, на переконання скаржника, вплинуло на правильний результат вирішення спору.
Так, нормою абзацу 2 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України унормовано, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях урахували правові висновки Верховного Суду, викладені у вищезазначених постановах, вказівку на неврахування висновків яких скаржник здійснив у касаційній скарзі, що в свою чергу свідчить про суперечність доводів касаційної скарги та необґрунтованості її вимог.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Наведені скаржником постанови Верховного Суду стосується оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведених скаржником підстав для касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.
Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2026 року по справі № 420/6478/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко