Справа № 448/2176/25 Головуючий у 1 інстанції: Гіряк С.І.
Провадження № 22-ц/811/365/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.
секретаря: Іванової О.О.
без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 31 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивували тим, що 31 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» укладено договір про надання споживчого кредиту № 6919945, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 5400 грн. на строк 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.
Договір про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С2452.
Зазначали, що кредитодавець виконав свої зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, на його платіжну картку.
На підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року набуло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року.
Внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість в розмірі 21411.54 грн, з яких 5400 грн - заборгованість за тілом кредиту, а 16011.54 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 21411.54 грн.
Заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 31 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6919945 від 31 липня 2023 року в розмірі 15071.40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в сумі 1705.10 грн.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.
Заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 31 грудня 2025 року оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
В апеляційній скарзі покликається на те, що встановивши факт укладення кредитного договору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для нарахування процентів за період з 28 травня 2024 року по 25 липня 2024 року, оскільки проценти нараховано відповідно до умов договору в межах строку кредитування, а у договорі факторингу, на підставі якого ним набуто право вимоги до відповідача за кредитним договором № 6919945 від 31 липня 2023 року передбачено право на отримання майбутньої вимоги.
Зазначає, що у нього виникло право на стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими, але не сплаченими процентами за користування кредитними коштами, а суд не надав належної правової оцінки наявному в матеріалах справи детальному розрахунку заборгованості.
Крім того, ним надано докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а відтак такі підлягали стягненню в повному обсязі.
Просить заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 31 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 29 липня 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 31 липня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 6919945, за умовами якого товариство надає споживачу кредит, а споживач зобов`язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Згідно з п. 1.3 договору про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року сума кредиту (загальний розмір) складає 5400 грн.
Пунктом 1.4 договору про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року передбачений строк кредиту 360 днів.
Відповідно до п. 1.5.1 договору про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року стандартна процента ставка становить 1.99 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.
Розмір процентної ставки, встановлений в п. 1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку (п. 3.4 договору про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року).
Крім того, в пункті 1.5.2 договору про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року передбачена знижена процентна ставка, що становить 1,89 % в день та порядок її застосування.
Пунктом 2.1 договору про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року така станом на 26 травня 2024 року становить 15071.40 грн., що складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 5400 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 9671.40 грн.
При цьому, проценти за користування кредитними коштами нараховувалися Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як кредитодавцем за передбаченою умовами договору про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року лише до 29 жовтня 2023 року.
27 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» зобов`язується передати грошові кошти, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступити право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, зазначених в реєстрі боржників, який є невід`ємною частиною договору.
Згідно з витягом з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу №27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року.
Починаючи з 27 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» продовжило нарахування процентів за користування кредитними коштами на підставі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року за процентною ставкою 1.99 % в день, передбаченою умовами договору, здійснюючи таке нарахування до 25 липня 2024 року включно.
Згідно з проведеним позивачем розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року, за період з 27 травня 2024 року до 25 липня 2024 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 6340.14 грн.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 рокуукладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», однак після набрання чинності цим Законом строк дії договору продовжувався, відтак положення цього Закону застосовуються до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6919945 від 31 липня 2023 року, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.
З огляду на вимоги положень частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 22 квітня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1.5 %, а тому нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою 1.99 % в день за період з 27 травня 2024 року до 25 липня 2024 року,є неправомірним.
Відповідач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також не надав свого розрахунку заборгованості, який би містив інший розмір заборгованості.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6923650 від 31 липня 2023 рокув розмірі 15071.40 грн.
Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу саме в заявленому ним розмірі та документів, які підтверджують їх оплату.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися з наступних мотивів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що 10 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір про надання правової допомоги № 10/12-2024, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 4.4. договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року передбачено, що послуги з професійної правничої допомоги надаються адвокатом клієнту на підставі укладеної заявки на виконання доручення, яка є невід`ємною частиною цього договору.
Після виконання заявки адвокат складає акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписує та надає клієнту для узгодження та підпису (п. 4.6. договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року).
Згідно з п. 4.8. договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно узгодженого та підписаного акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.
22 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. укладено заявку № 11293 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, за умовами якої клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати послуги з професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції у справі про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6923650 від 31 липня 2023 року.
Актом № 11293 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, підписаним сторонами 20 жовтня 2025 року, підтверджується факт надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» послуг з професійної правничої допомоги та відсутність претензій щодо наданих послуг.
У вищезазначеному акті прийому-передачі наданих послуг вказано види наданих послуг з професійної правничої допомоги, час, затрачений на їх надання, а також зазначено, що загальна вартість цих послуг становить 10 000 грн.
Таким чином, позивач надав належні та допустимі докази, які підтверджують понесення ним витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначених обставин не врахував суд першої інстанції, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 та від 28 червня 2023 року у справі № 463/2001/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.
Як вбачається з наданого позивачем акту № 11293 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, підписаного сторонами 20 жовтня 2025 року, до наданих послуг з професійної правничої допомоги включено в тому числі і участь в судових засіданнях.
Однак, матеріалами справи підтверджується, що в судові засідання, призначені на 28 листопада 2025 року та на 29 грудня 2025 року, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» не з`являвся, а відтак понесення позивачем витрат за участь в судових засіданнях в розмірі 1640 грн є необґрунтованим.
Крім того, позивачем не доведено необхідності у підготовці декількох позицій для ефективного захисту прав та інтересів позивача, тому такі витрати в розмірі 840 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), у зв`язку з чим не можуть бути відшкодованими за рахунок відповідача.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, дослідивши та оцінивши надані докази на підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів, дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у розмірі 4 000 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх співмірності та розумності їхнього розміру.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги в частині вирішення вимог по суті спору, а оскаржуване рішення скасовано лише в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, а відтак змінено лише розподіл судових витрат за результатами розгляду спору, а не вирішено вимоги по суті спору, то відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн, понесених в суді апеляційної інстанції, оскільки це не відповідає критерію розумної необхідності, і загалом суперечить змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат, підставою для стягнення яких є лише вирішення вимог по суті спору, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 711/2741/20.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.
Заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 31 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
В решті заочне рішення суду - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Крайник Н.П.
Шандра М.М.