ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 541/3101/25 Номер провадження 22-ц/814/1802/26 Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Дряниці Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Карнаухов Андрій Олександрович, на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 10 грудня 2025 року (повний текст рішення складено 15 грудня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину,
В С Т А Н О В И В:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07 лютого 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частин всіх видів його заробітку. Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області стягнення аліментів з ОСОБА_1 зупинено у зв`язку з фактичним проживанням дитини з батьком.
З листопада 2024 року ОСОБА_2 знову почала отримувати аліменти на дитину, хоча син проживає разом із позивачем. ОСОБА_3 з народження має вади здоров`я («аганезія правої нирки»), з 2021 року йому встановлено діагноз «бронхіальна астма», дитина часто хворіє, потребує додаткових фінансових витрат на підтримку здоров`я, проведення лікування (операцій), медичного обстеження.
ОСОБА_2 , отримуючи аліменти на сина, жодним чином матеріально дитину не підтримує, не здійснює допомогу на придбання ліків, проходження медичних обстежень.
У період з 2022 року по 2025 рік позивач самостійно здійснював додаткові витрати на придбання дитині ліків, проходження її медичних обстежень та лікування. За вказаний період позивачем витрачено 40 864,59 грн.
Вважає, що відповідачка зобов`язана прийняти участь у витратах, пов`язаних з обстеженням та лікуванням їх сина у розмірі половини від понесених ним додаткових витрат, тобто у розмірі 20 432,00 грн, а також в подальшому приймати участь у додаткових витратах на дитину у розмірі 750,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи викладене, прохав суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 20 432,00 грн.
Також просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь додатково витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 750,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповноліттю дитину задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 315,85 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 315,15 грн судового збору.
У задоволені решти позовних вимоги відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
З рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2025 року не погодилась ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Карнаухов А.О., та оскаржила його в апеляційному порядку подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохала суд скасувати судове рішення повністю, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину відмовити.
Також з рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2025 року не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав суд скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Позиції учасників справи
Щодо апеляційних скарг
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача.
На думку особа, яка подала апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції ухвалено з недотриманням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначив, що відповідачка, знаючи про діагнози сина та стан його здоров`я з народження, жодним чином, після того, як дитина почала жити з батьком (2020 рік) не надавала матеріальної допомоги на лікування та оздоровлення сина.
Стверджував, що з метою збереження належного стану здоров`я сина, дотримання лікарських призначень в лікуванні та обстеженні, ОСОБА_3 потрібні систематично, протягом відповідного періоду приймати ліки, здійснювати відповідні обстеження.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідачки
Натомість, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Карнаухов А.О., вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Стверджує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину. Місцевим судом не досліджено належним чином доводів відповідачки щодо невиконання рішень суду ОСОБА_1 , згідно яких дитина повинна знаходитись з матір`ю.
Щодо відзивів на апеляційні скарги
Щодо відзиву на апеляційну скаргу поданого ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилався на те, що до позовної заяви ОСОБА_1 було надано відповідні медичні документи за період з 2023 року по 2025 рік, а саме: виписки із медичної карти стаціонарного хворого про перебування ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на стаціонарному лікуванні в Комунальному підприємстві «Полтавська обласна клінічна М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» з відповідними діагнозами: «Бронхіальна астма» та «Єдина ліва нирка зі збереженою функцією». Серед лікарських призначень: монтер, пульмікорт, вентолін, сальбутамол, тринефрон (каніфрон); аналіз сечі; УЗД нирок. Також, надані копії виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого про перебування на лікуванні за період з 2023 по 2025 років в КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» з діагнозами «бронхіт» та «бронхіальна астма». Серед лікарських призначень: антибіотики, пробіотики, крапельниці, вітаміни тощо.
Вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу поданого ОСОБА_2 .
Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Щодо розгляду справи без виклику сторін
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 20 432,00 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Щодо поданих до суду апеляційної інстанції доказів
31 березня 2026 року до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання позивача про прийняття доказів у справі, а саме: лист Новояворівської міської ради від 19 лютого 2026 року № 570/10, звернення ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 та відповідних органів та установ від 12 грудня 2025 року та від 30 січня 2026 року, заява ОСОБА_1 про виконання батьком рішення суду про відібрання дитини від 23 лютого 2026 року, заява ОСОБА_1 про виконання батьком рішення суду про відібрання дитини від 14 березня 2026 року.
Також, 20 липня 2026 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення інформації та письмових доказів до справи, а саме: пояснення ОСОБА_3 , два звернення ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 та відповідних органів та установ, листування ОСОБА_4 та матір`ю, лист Новояворівської міської ради від 26 червня 2026 року № 2391/10, довідка про розмір виплачених аліментів, довідка за реквізитами.
Положеннями статті 83 ЦПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно принципу змагальності сторін, що закріплений статтями 2, 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Також, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 12 ЦПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що подані до суду апеляційної інстанції позивачем докази видані після розгляду справи по суті місцевим судом, та містять інформацію, яка не існувала на час розгляду справи судом першої інстанції, а тому з урахуванням положень статті 367 ЦПК України, не береться до уваги колегією суддів.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2014 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 8).
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 31 січня 2023 року, яке набрало законної сили 01 серпня 2023 року, визначено місце проживання ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 (а.с.74-77).
Судом першої інстанції також встановлено, що на даний час дитина проживає з батьком, що не заперечується сторонами.
ОСОБА_3 з 19 травня 2024 року по 24 травня 2024 року перебував на лікуванні з діагнозом ГРВІ; з 13 вересня 2024 по 18 вересня 2024 року з діагнозом ГРВІ, гострий бронхіт; з 16 жовтня 2024 року по 19 жовтня 2024 року з діагнозом гострий броніхіт; з 29 січня 2025 року по 04 лютого 2024 року з діагнозом бронхіальна астма; з 14 березня 2025 року по 22 березня 2025 року з діагнозом гострий бронхіт; з 21 квітня 2025 року по 28 квітня 2025 року з діагнозом ниркова агенезія (а.с.11 зворот-12 зворот).
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № ІХ-200101/4662 на ім`я ОСОБА_3 , останній перебував на лікуванні в КНП «Центральна міська лікарня м. Торецька» з 23 липня 2020 року по 07 серпня 2020 року (а.с.18).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2021-4115 на ім`я ОСОБА_3 , дитина перебувала на лікуванні в КНП «Центральна міська лікарня м. Торецька» з 09 липня 2021 року по 17 липня 2021 року (а.с.17).
У відповідності з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1614 на ім`я ОСОБА_3 , останній перебував на лікуванні в КНП «Кам`янка-бузька центральна районна лікарня» з 26 травня 2022 року по 31 травня 2022 року (а.с.14).
Згідно з виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого на ім`я ОСОБА_3 , останній перебував на лікуванні у сімейного лікаря ОСОБА_5 з 30 липня 2022 року по 04 серпня 2022 року, з 27 січня 2024 року по 02 лютого 2024 року, з 10 червня 2025 року по 16 червня 2025 року - у сімейного лікаря ОСОБА_6 (а.с. 14, 15).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого на ім`я ОСОБА_3 14 червня 2024 року дитині встановлено ряд діагнозів та направлено в поліклінічне відділення на консультацію до пульмонолога (а.с.13).
З 30 березня 2022 по 05 квітня 2022 року ОСОБА_3 перебував на лікуванні в КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова», заклад ВП «Лікарня святого Миколая» (витяг з історії хвороби № 14778, а.с. 16).
01 жовтня 2021 року ОСОБА_3 повторно отримав консультацію у лікаря-алерголога, вартість прийому 200,00 грн. (а.с.35); 30 жовтня 2021 року у ОСОБА_3 взято кров на АЛЕХ тест, вартість послуги 4 120 грн (а.с.36 зворот); 31 грудня 2021 року у ОСОБА_3 проведено забір крові, вартість послуги 315,00 грн (а.с.37 зворот); 03 червня 2022 року у ОСОБА_3 було відібрано зразок крові для виявлення алергенів, вартість послуги 1 090,00 грн (а.с.35); 03 лютого 2023 року ОСОБА_3 отримав консультацію дитячого хірурга, сума послуги 250,00 грн (а.с.34 зворот); 15 червня 2023 року, 21 березня 2024 року, 24 лютого 2025 року, 29 березня 2025 року у ОСОБА_3 відібрано матеріал для проведення аналізів, вартість 332,50 грн, 550,00 грн, 258,00 грн, 280,00 грн відповідно (а.с.39, 39 зворот, 40, 38 зворот); 01 червня 2024 року ОСОБА_3 повторно консультовано дитячим хірургом, вартість послуги 250,00 грн (а.с.34 зворот); 29 травня 2024 року проведено первинний дитячий прийом хірурга, вартість послуги 350,00 грн (а.с.40 зворот). 27 січня 2025 року - консультація у дитячого уролога зі здачею аналізів на загальну суму 800,00 грн (а.с.34); 17 березня 2025 року та 30 квітня 2025 року ОСОБА_3 був консультований лікарем оториноларингологом ОСОБА_7 (а.с. 38); 21 березня 2025 року ОСОБА_3 отримав консультацію з приводу алергічного кон`юнктивіту, вартість послуги 300,00 грн (а.с.37).
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Згідно з вимогами частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.
При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 20 березня 2024 року у справі № 760/6988/22.
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховний Суд виснував, що доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Позивач посилається на те, що за період з 01 січня 2022 року по 06 серпня 2025 року (дата подання позовної заяви) на обстеження та лікування сина ним було витрачено 40 864,59 грн, половину з яких, а саме - 20 432 грн, він просив стягнути з відповідачки.
Із наданих до матеріалів справи, медичних документів убачається, що дитина проходила обстеження та лікування відповідно до призначень лікарів, а понесені витрати частково підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема медичними документами та касовими чеками.
Оцінивши надані докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підтвердженими є витрати на суму 10 631,69 грн, які перебувають у причинному зв`язку із захворюванням дитини та є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України. Відтак, суд правомірно стягнув із відповідачки половину зазначеної суми - 5 315,85 грн.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано не відніс до додаткових витрат придбання медичних препаратів першої необхідності, які відпускаються без рецептів та призначення лікарів, оскільки такі витрати не є додатковими витратами та не викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 січня 2019 року у справі № 720/1119/17 та від 01 квітня 2019 року у справі № 233/3518/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 зазначив, що додаткові витрати можуть бути стягнуті як одноразово, так і у вигляді періодичних платежів, у тому числі на майбутній період, за умови їх належного доказування.
Оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували необхідність та розмір майбутніх витрат на лікування дитини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Враховуючи, що позивач довів наявність особливих обставин (захворювання дитини), підтвердив належними та допустимими доказами частину понесених витрат і їх зв`язок із лікуванням, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав ці витрати додатковими у розумінні статті 185 СК України та правомірно стягнув із відповідачки половину їх розміру. В іншій частині вимог, суд обґрунтовано відмовив у зв`язку з їх недоведеністю та відсутністю ознак додаткових витрат, передбачених статтею 185 СК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Карнаухов А.О., слід залишити без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 10 грудня 2025 року - без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Карнаухов Андрій Олександрович, - залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 10 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 липня 2026 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак