"29" липня 2026 р. Справа № 363/4713/26
У Х В А Л А
про залишення заяви без руху
29 липня 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський відділ ДРАЦС у м. Києві Київського МУ МЮУ про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ВСТАНОВИВ:
24.07.2026 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський відділ ДРАЦС у м. Києві Київського МУ МЮУ про встановлення факту розірвання шлюбу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.
Розглянувши матеріали поданої заяви, суд приходить до наступних висновків.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, зокрема просить встановити факт розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи за заявами про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягають розгляду у порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Таким чином, вимоги щодо форми та змісту заяви, яка подається у порядку окремого провадження, порядок її подання до суду врегульовуються загальними правилами, встановленими ЦПК України. З урахуванням цього суд вважає за можливе застосовувати положення ст. 175, 177 ЦПК України в аспекті визначення вимог до форми та змісту заяви, яка подається у порядку окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Таким чином, недотримання вимог щодо форми та змісту заяви, передбачених ст. 175, 177 ЦПК України, є підставою для залишення її без руху з наданням заявнику строку для усунення виявлених недоліків.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зазначено, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів».
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Відповідно п.1 ч.1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою.
В порушення вимог п.1 ч.1 ст. 318 ЦПК України, заявник ОСОБА_1 у заяві про встановлення факту розірвання шлюбу не зазначив мету встановлення такого факту.
Разом з тим, у своїй заяві ОСОБА_1 просить встановити факт розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , однак останню не залучено як заінтересовану особу.
Відповідно до частини четвертої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Учасниками справи в окремому провадженні є заявник та заінтересовані особи, права, свободи або інтереси яких можуть бути порушені або змінені у зв`язку із встановленням факту, що має юридичне значення.
Згідно зі статтею 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
Встановлення факту розірвання шлюбу безпосередньо стосується правового статусу обох осіб, які перебували у шлюбі, оскільки наслідком встановлення такого факту є підтвердження припинення шлюбних правовідносин між ними. У зв`язку з цим рішення суду у такій справі може вплинути на права та обов`язки другого з подружжя.
Разом з тим заявником у поданій заяві не зазначено ОСОБА_2 як заінтересовану особу, не наведено відомостей щодо її місця проживання (перебування).
Невизначення кола заінтересованих осіб та незалучення особи, щодо якої заявник просить встановити факт припинення шлюбних відносин, перешкоджає суду належним чином визначити склад учасників справи та вирішити питання про відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене заявнику необхідно усунути зазначений недолік заяви, а саме: зазначити ОСОБА_2 як заінтересовану особу у справі, надати відомості про її місце проживання (перебування).
Крім того, заявником у поданій заяві зазначено як заінтересовану особу Шевченківський відділ ДРАЦС у м. Києві Київського МУ МЮУ.
Разом з тим, із матеріалів заяви вбачається, що заявник звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту розірвання шлюбу.
Відповідно до частини четвертої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Заінтересованими особами у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, є особи, права, свободи або інтереси яких можуть бути порушені, змінені або припинені у зв`язку із встановленням такого факту.
Встановлення факту розірвання шлюбу пов`язане із підтвердженням припинення сімейних правовідносин та має юридичні наслідки для органу державної реєстрації актів цивільного стану, який здійснює ведення відповідного актового запису та реалізацію повноважень щодо державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 175 ЦПК України заява повинна містити, зокрема, зазначення заінтересованих осіб, їх місцезнаходження (місце проживання чи перебування), а також зміст заявлених вимог.
Разом з тим заявником зазначено як заінтересовану особу лише Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану.
Враховуючи, що заява подана до Вишгородського районного суду Київської області, а заявником зазначено місце проживання у м. Вишгороді, заявнику необхідно також залучити як заінтересовану особу Вишгородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану.
Невизначення належного кола заінтересованих осіб перешкоджає суду вирішити питання про відкриття провадження у справі, оскільки судове рішення у справі про встановлення факту розірвання шлюбу може вплинути на права та обов`язки відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Крім того, у поданій заяві заявник зазначає своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного місця проживання до заяви не додано.
Зазначена обставина має істотне значення для вирішення питання про територіальну підсудність цієї справи, оскільки відповідно до частини першої статті 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем проживання заявника.
Таким чином, саме встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання заявника є необхідним для перевірки дотримання правил територіальної підсудності та визначення суду, уповноваженого розглядати таку заяву.
Відсутність документального підтвердження місця проживання заявника позбавляє суд можливості достовірно встановити, чи належить розгляд цієї заяви до територіальної юрисдикції цього суду.
Також, зі змісту заяви вбачається, що 05.04.2026 року ОСОБА_1 вже звертався до Шевченківського районного суду м. Києва з аналогічним позовом (справа № 761/13154/26). Однак в подальшому подав заяву про залишення позову без розгляду.
Разом з тим, до матеріалів поданої заяви не додано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема копії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про залишення позову без розгляду, відомостей про набрання такою ухвалою законної сили або інших документів, які б підтверджували припинення розгляду зазначеної справи.
Вказані обставини мають значення для вирішення питання щодо можливості розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження, оскільки суду необхідно встановити, чи не перебувала аналогічна справа на розгляді іншого суду, чи не вирішувалося заявлене питання в іншому процесуальному порядку, а також чи відсутні обставини, які можуть перешкоджати відкриттю провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява (а з урахуванням особливостей окремого провадження - заява про встановлення факту, що має юридичне значення) повинна містити виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, із зазначенням доказів, що підтверджують ці обставини.
Відповідно до статті 177 ЦПК України заявник зобов`язаний додати до заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Оскільки заявник посилається на обставини попереднього звернення до суду та залишення заяви без розгляду, однак не надає жодних доказів на їх підтвердження, суд позбавлений можливості належним чином перевірити наведені доводи та вирішити питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
У зв`язку з наведеним заявнику необхідно надати належні докази щодо результатів розгляду справи № 761/13154/26 у Шевченківському районному суді м. Києва, зокрема копію відповідної ухвали суду про залишення позову без розгляду та інформацію щодо набрання нею законної сили.
Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відтак, заявнику необхідно усунути зазначені недоліки. У разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 190, 293 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Шевченківський відділ ДРАЦС у м. Києві Київського МУ МЮУ про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.В. Рукас