Справа № 579/226/26
2/579/335/26
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
17 липня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області
в складі головуючого судді - Моргуна О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Сергієнко Ж.М.
з участю представника позивача - Клюєва А.В.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
експерта - Петрик О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кролевець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 142755 грн. 87 коп., та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.
Мотивує свої вимоги тим , що 01 листопада 2025 року на автодорозі Т-1907 неподалік с. Грузьке Кролевецького району Сумської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ-2121, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Volkswagen Sharan, державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрованого за Позивачем та такого, що перебуває у його законному володінні і користуванні. Транспортний засіб отриманий Позивачем адресно як військовослужбовцем у порядку гуманітарної допомоги та зареєстрований за ним, що підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном. ОСОБА_1 , здійснюючи обгін транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не переконався у безпечності маневру, унаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Позивача.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 01.11.2025 року з вини відповідача, автомобіль Volkswagen Sharan, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстрований за Позивачем та перебуває у його законному володінні і користуванні, отримав істотні механічні пошкодження, що об`єктивно позбавило Позивача можливості користуватися транспортним засобом у звичайному режимі та зумовило необхідність його відновлення шляхом проведення ремонту. З метою належного та доказового визначення розміру майнових вимог Позивач замовив спеціальне автотоварознавче дослідження. Згідно з висновком судового експерта-автотоварознавця Петрика О.І. №025 від 08.11.2025 року, експертом визначено два взаємопов`язані, але різні за правовим змістом показники: вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Sharan, реєстр. № НОМЕР_2 , станом на час проведення дослідження - 142 755,87 грн; вартість матеріального збитку (як розрахункову величину з урахуванням методичних підходів, зокрема фізичного зносу тощо) - 60 305,13 грн. При цьому предметом даного позову є стягнення саме вартості відновлювального ремонту (142 755,87 грн) як реальних збитків у розумінні ст. 22 ЦК України.
Крім того, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнав особливо значних та тривалих моральних страждань, оскільки в салоні автомобіля під час ДТП перебувала малолітня дитина, яка внаслідок протиправних дій Відповідача отримала тілесні ушкодження та потребувала медичної допомоги і лікування. Позивач оцінює розмір моральної шкоди у 100 000 (сто тисяч) гривень.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим , що після ДТП дійсно він бачив хлопця на вигляд 8-9 років, який самостійно вийшов з автомобіля Volkswagen Sharan номерний знак НОМЕР_2 . Будь-яких тілесних ушкоджень ні в даного хлопця, ні в інших учасників не було, про будь-які ушкодження ніхто не говорив. У всіх осіб була звичайна поведінка. Після чого здійснив виклик на лінію 102, та всі чекали працівників поліції.
Посилання Позивача на порушення ним п.п.1.4, 2.3б, 10.1, 12.3 ПДР, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із ДТП та наслідками, жодним чином не обгрунтоване.
Жодні достатні, допустимі, належні докази цьому відсутні.
Автотехнічна експертиза відсутня, та така не призначалася.
Протокол про адміністративне правопорушення від 06.11.2025 року відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП; копія постанови Кролевецького районного суду справа №579/2533/25 від 09.12.2025 року не містять будь-яких пошкоджень автомобіля Volkswagen Sharan номерний знак НОМЕР_2 (лише вказано, що т/з отримали механічні пошкодження) без зазначення найменування пошкодження складової (деталі);
- схема ДТП від 01.11.2025 року та письмові пояснення ОСОБА_3 від 01.11.2025 року взагалі не містить будь-яких пошкоджень автомобіля Volkswagen Sharan номерний знак НОМЕР_2 .
З даних матеріалів не можливо встановити межі відповідальності.
Позивач має право здійснювати поточний та капітальний ремонти автомобіля Volkswagen Sharan номерний знак НОМЕР_2 на власний розсуд, проте відповідач є зобов`язаною особою виключно за витратами, які прямо пов`язані з відновленням нанесених зіткненням автомобілів пошкоджень.
Виходячи з наведеного, визначена сума 142 755 грн. 87 коп. не є грошовим відображенням матеріальних збитків
Окрім того, за змістом висновку експерта від 08.11.2025 року вбачається, що автомобіль Volkswan Sharan номерний знак НОМЕР_2 мав 10 найменувань пошкодженої складової, з чим погодитися не можна.
На автомобілі Volkswan Sharan номерний знак НОМЕР_2 станом на 01.11.2025 року малося пошкодження задніх лівих дверей.
Що стосується пошкодження порогу, вітрового скла чи перекос пройми дверей, то такі пошкодження не могли виникнути під час ДТП із його участю.
Крім того, його позиція підтверджується фотокартками доданими до висновку.
Крім того, кліренс автомобіля ВАЗ Нива в порівнянні з автомобілем Volkswagen Sharan, 2006 року значно більший, а тому отримати такі механічні пошкодження неможливо, про які йдеться.
Що стосується вимоги про стягнення 100 000 грн моральної шкоди, матеріалами доданими до позову не підтверджено того, що саме з вини відповідача ОСОБА_4 отримав будь-які тілесні ушкодження, і такі ушкодження виникли в результаті ДТП. Доказів того, що ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю та позивачем матеріли не містять. Моральну шкоду позивач обґрунтовує лише тим, що ОСОБА_4 , 2017 року народження, зазнав тілесних ушкоджень, однак доказів винуватості Відповідача цьому відсутні, а тому така мотивація є необґрунтованою. Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого №1828 виданої КНП «Шосткинська ЦРЛ» ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні з 01.11.2025 року по 03.11.2025 року. З огляду на зазначене посилання позивача про істотну зміну повсякденного ритму: поєднання роботу з регулярними відвідуваннями медичних закладів, контролю лікування, не може бути обґрунтованим.
Представник позивача в судове засідання з`явився , позов підтримав повністю.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання з`явилися, проти позову заперечили.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників , показання свідків , експерта дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до постанови Кролевецького районного суду від 9 грудня 2025 року, яка набрала законної сили, 01 листопада 2025 року близько 12 години 00 хвилин водій ОСОБА_1 на автодорозі Т-1907 неподалік с.Грузьке, керуючи автомобілем ВАЗ21214, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи обгін транспортного засобу, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, не переконався в безпечності маневру обгону, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не прийняв заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або об`їзду перешкоди, не подав сигналу про намір повороту, що призвело до зіткнення з автомобілем Volkswagen Sharan, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Указаними діями ОСОБА_1 порушив п.14.2.б., п.2.3.б., п.10.1., п.12.3. ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
ОСОБА_1 визнано виннним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Транспортний засіб Volkswagen Sharan, державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с.40)
Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 025 від 8 листопада 2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Sharan, реєстр № НОМЕР_2 2006 року випуску становить 142755 грн. 87 коп. Результати огляду та прийняті рішення щодо способу відновлення ТЗ (ремонт або заміна) зведені в таблицю 3 , пошкоджено двері ЗЛ - заміна, накладка декоративна дверей ЗЛ - заміна, ручка зовнішня дверей ЗЛ - заміна, крило ЗЛ - відновлення , скло вітрове - заміна , поріг лівий - відновлення , накладка порогу лівого-заміна , підкрилок колеса ЗЛ-заміна , арка колеса ЗЛ - відновлення , перекос пройми дверей ЗЛ- усунення . Зазначені пошкодження крім іншого підтверджуються фото таблицями в тому числі вітрове скло з тріщиною по всій ширині. (а.с.41-63)
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 висновок № 025 від 8 листопада 2025 року підтримав .
Свідок ОСОБА_6 в ході судового розгляду дав показання про те, що 01 листопада 2025 року він як поліцейський в силу своїх службових обов`язків прибув на виклик на автодорозі Т-1907 неподалік с.Грузьке, після ДТП перебували автомобілі ВАЗ21214, та Volkswagen Sharan, в останнього було пошкоджено задні ліві двері , щодо інших пошкоджень не пам`ятає.
Свідок ОСОБА_7 в ході судового розгляду дав показання про те, що 01 листопада 2025 року він як поліцейський в силу своїх службових обов`язків прибув на виклик на автодорозі Т-1907 неподалік с.Грузьке, після ДТП перебували автомобілі ВАЗ21214, та Volkswagen Sharan, в останнього було пошкоджено задні ліві двері, бокове скло , ліве заднє крило , поріг , арка заднього лівого колеса .
Суд дійшов висновку, що між неправомірними діями відповідача та завданою ОСОБА_3 шкодою є безпосередній причинний зв`язок і є вина відповідача, а тому останній повинен відшкодувати завдану позивачу майнову шкоду.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як роз`яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.
Згідно ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як зазначено в п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01 березня 2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч. 2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно - правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.
Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робот, затверджених на її відновлення, а уразі не проведення ремонту-як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у повному обсязі, яка є вартістю відновлювального ремонту на усунення пошкоджень завданих автомобілю Volkswagen Sharan 2006 року випуску, що становить 142755 грн.87 коп.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Сторонам, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.
На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, протилежне, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.
Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).
Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для відповідача щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.
Тобто час такого звернення залежав виключно від його волевиявлення.
Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач та його представник не надали доказів, на які вони посилаються як на підставу заперечень проти позову.
Судом не встановлено підстав для відмови у позові в цій частині ОСОБА_3 .
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.
Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що малолітній ОСОБА_4 , який проживає з позивачем однією сім`єю, зазнав травмування . Травмування дитини під час ДТП для позивача не є звичайним переживанням сторонньої особи, а обумовило реальний і глибокий психоемоційний стрес, страх і тривогу за життя та здоров`я дитини . Дитина була госпіталізована і позивач перебував у стані постійного нервового напруження , тривоги , переживань за ускладнення здоров`я , що негативно впливало на сон , працездатність і звичайний спосіб життя . Вимушений був істотно змінити повсякденний ритм. Відчуття несправедливості та моральні страждання позивача крім іншого завдані поведінкою відповідача, який не вживав заходів для допомоги дитині , не проявляв належної людської реакції наслідків події.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі" зазначається, що "з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги". Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Однак, на підтвердження своїх вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначив лише перелік обставин, які, на його думку, свідчать про заподіяння йому моральної шкоди, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 78-80 ЦПК України на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, саме, що малолітній ОСОБА_4 проживає з позивачем однією сім`єю, та є членом його сім`ї, зазнав травмування саме внаслідок ДТП . Травмування дитини обумовило реальний і глибокий психоемоційний стрес, страх і тривогу за життя та здоров`я дитини . Він перебував у стані постійного нервового напруження , тривоги , переживань за ускладнення здоров`я дитини через госпіталізацію і зазначене негативно впливало на його сон, працездатність і звичайний спосіб життя . Вимушений був істотно змінити повсякденний ритм, відчував несправедливість та моральні страждання внаслідок поведінки відповідача, який не вживав заходів для допомоги дитині , не проявляв належної людської реакції наслідків події.
Крім того суд звертає увагу , що позивач за змістом ст. ст. 15, 60 ЦПК України не є уповноваженою особою на представництво інтересів в суді малолітнього ОСОБА_4 та не надав доказів того, що він є членом його сім`ї.
Згідно положення ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.
Визначаючи розмір моральної шкоди позивачу, яка вимагає її відшкодування в розмірі 100000 грн., суд врахував дані обставини, вимоги ст. 23 ЦК України, глибину моральних страждань позивача, ступінь тяжкості вимушених змін у його житті , суд враховує душевні страждання, пов`язані з перенесеним стресом, пошкодженням майна , тимчасовим порушення звичайного способу життя, виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює моральну шкоду ОСОБА_3 в розмірі 3000 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу підлягає моральна шкода, завдана в результаті вищевказаної ДТП, у розмірі 3000 грн., який є достатнім для розумного задоволення позовних вимог позивача щодо відшкодування моральної шкоди і не призводить до його збагачення.
Інші доводи сторін, не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по справі судовий збір в розмірі 1427 грн. 56 коп. за подачу позову про відшкодування матеріальної шкоди, судовий збір в розмірі 39 грн. 94 коп. за подачу позову про відшкодування моральної шкоди (а.с.70, 71).
Позивач не надав доказів понесення витрат витрати на проведення автотоварознавчого дослідження та не зазначив їх розмір , а акт виконання робіт щодо експертної оцінки не підтверджує їх сплату .
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Суд вважає, що визначальним при вирішенні питання про стягнення судових витрат є те, що витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтований.
Судом не встановлено, що оплата правничої допомоги адвоката відбулась , доказів цього суду не надано.
За вказаних обставин суд не знаходить підстав для стягнення витрат на правову допомогу , розмір якої крім іншого не заявлений позивачем в позовній заяві.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.15, 16, 23, 1166,1187, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
позов ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , до ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 142755 грн. 87 коп. матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3000 грн. моральної шкоди .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1427 грн. 56 коп. за подачу позову про відшкодування матеріальної шкоди, судовий збір в розмірі 39 грн. 94 коп. за подачу позову про відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 27 липня 2026 року.
Суддя О. В. Моргун