ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8803/26 Справа № 214/332/26 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (дата складання повного судового рішення -не зазначена),
В С Т А Н О В И В
В грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №95093282000 №рах.26206966067924 від 11.01.2019 року в загальному розмірі 40 536 грн. 21 коп., а також сплачений судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11 січня 2019 року між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95093282000 №рах. НОМЕР_1 , відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 30 000 грн. 00 коп. на придбання товару та відкрито кредитну картку.
Відповідач не виконала належним чином умови Кредитного договору, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у розмірі 40 536 грн. 21 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 28 711 грн. 57 коп., заборгованості за відсотками - 11 719 грн. 64 коп. та за комісією - 105 грн. 00 коп.
23 грудня 2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №227, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Укрсиббанк», включно і до відповідача за Кредитним договором №95093282000 №рах.26206966067924 від 11.01.2019 року.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2026 рокуу задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодилась представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І, та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного з`ясування обставин справи.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено, що у наданій позивачем копії руху коштів по рахунку картки з лімітом дійсно зазначено, що заборгованість Відповідача за розрахунковий період з 16.12.2021 - 15.01.2022 року складає 0,00 грн. У тому числі зазначено, що 22.12.2021 дійсно було здійснено платіж у сумі 40536 грн. 21 коп., тип операції «зарахування коштів». Проте даний платіж було здійснено не ОСОБА_1 , а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на виконання, укладеного з АТ «Укрсиббанк», Договору факторингу №227 від 23.12.2021 р. Тобто зазначений у виписці рух коштів не свідчить про погашення кредитної заборгованості самою Відповідачкою та не підтверджує належне виконання ним зобов`язань за кредитним договором.
Відповідно до Постанови КГС ВС від 08.06.2022 року № 913/618/21 у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. інструкції ОСОБА_1 не долучила до матеріалів справи жодної платіжної про погашення кредитної заборгованості за оспорюваним кредитним договором, а отже не довела факт відсутності вказаної заборгованості. Суд першої інстанції, ототожнивши внутрішні взаєморозрахунки між первісним та новим кредитором із виконанням боржником кредитного зобов`язання, неправильно встановив фактичні обставини справи та дійшов висновків, які не відповідають наявним у справі доказам.
Представник позивача просив оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Від відповідачки відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 січня 2019 року між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем було укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №95093282000, відповідно до умов якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт на картку у розмірі 10 000 грн. 00 коп., строком користування кредитом з 11 січня 2019 року по 10 лютого 2021 року (з можливістю подальшої пролонгації) та зазначені умови кредитування.
11 січня 2019 року відповідачем було підписано Анкету-заявку на надання споживчого кредиту, якою вона просить АТ «Укрсиббанк» надати їй споживчий кредит «Револьверна кредитна картка» на 24 місяці. Сума кредиту становить 10 000 грн. 00 коп.
Відповідно до руху коштів по рахунку картки з лімітом за період з 16 січня 2019 року по 10 березня 2022 року убачається, що відповідач користувалась кредитними коштами АТ «Укрсиббанк», а також виконувала зобов`язання згідно умов Кредитного договору.
З руху коштів по рахунку картки з лімітом за період з 16 грудня 2021 року по 15 січня 2022 року, з лівого верхнього кутка убачається інформація для клієнта банку, тобто для відповідача, що «Відповідно до умов договору Вам необхідно в строк до 10 лютого 2022 року поповнити Ваш картковий рахунок щонайменше на суму 0 грн. 00 коп.». Станом на 15 січня 2022 року баланс заборгованості на початок склав 40 536 грн. 21 коп., зарахувань відбулось 40 536 грн. 21 коп. та, відповідно, заборгованість на кінець звітного періоду 0 грн. 00 коп. 22 грудня 2021 року відбулось зарахування коштів (тип операції) на суму 40 536 грн. 21 коп.
Отже судом встановлено факт укладення між відповідачкою та АТ «Укрсиббанк» кредитного договору, право вимоги за яким за договором факторингу перейшло до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Відповідачка не приймала участі в розгляді справи, жодних заперечень проти позову не надала.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідачки за даним кредитним договором відсутня, що доводиться наданою позивачем випискою руху коштів по рахунку картки.
Із даним висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Так дійсно позивачем до позову надано виписку щодо руху коштів по рахунку картки з лімітом, де дійсно зазначено, що заборгованість відповідачки за розрахунковий період з 16.12.2021 - 15.01.2022 року складає 0,00 грн. У тому числі зазначено, що 22.12.2021 дійсно було здійснено платіж у сумі 40536 грн. 21 коп., тип операції «зарахування коштів».
Проте даний платіж було здійснено не ОСОБА_1 , а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на виконання, укладеного з АТ «Укрсиббанк», Договору факторингу №227 від 23.12.2021 р. Тобто зазначений у виписці рух коштів не свідчить про погашення кредитної заборгованості самою Відповідачкою та не підтверджує належне виконання ним зобов`язань за кредитним договором.
Вказана операція відображає виключно взаєморозрахунки між первісним кредитором - АТ «Укрсиббанк» та новим кредитором - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у зв`язку з Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.06.2026 5 відступленням права вимоги за договором факторингу.
На підтвердження виконання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» умов Договору до позовної заяви було долучено платіжне доручення №61558 від 23.12.2021 року, яке підтверджує оплату Суми фінансування за Договором. Окрім цього, відповідно до п.1 Акту взаємозаліку, що також долучений до позовної заяви відповідно до п. п. 3.1., 4.1., 4.2 Договору факторингу №227 від 23.12.2021 року Фактор зобов`язується сплатити Клієнту суму фінансування одним платежем в дату підписання Сторонами і на підставі Реєстру боржників шляхом перерахування суми фінансування на рахунок Клієнта. Відповідно до пункту 4.1 вищевказаного договору факторингу право власності на Права вимоги вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору, та право вимагати від Боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених Прав Вимог у Фактора виникає в день підписання Акту приймання-передачі Права вимоги
Положеннями ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що договір, укладений між позивачем та відповідачем (позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту) підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів і які були надіслані на номер телефону відповідача відповідно до положень укладених договорів. Дані обставини відповідачем не заперечуються.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватись у встановлений строк.
У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 214 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед позивачем, не довів відсутність заборгованості.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №95093282000 від 11.01.2019 року у розмірі 40536,21 грн. (з урахуванням процентів за користування кредитом в повному обсязі) є обґрунтованими.
Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за подання позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, позовні вимоги підлягають задоволенню, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 в повному обсязі
Враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 3633,60 грн, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Кредит-Капітал» задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за користування кредитними коштами за договором №95093282000 від 11.01.2019 року у загальному розмірі 40536,21 грн., з якого заборгованість за тілом кредиту складає 28711,57 грн., заборгованість за процентами -11719,64 грн., по комісії -105,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у загальному розмірі 6056 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.
Головуючий
Судді