Тарутинський районний суд Одеської області
_________________________________________________________________________
Справа №514/752/26
Провадження по справі № 2-а/514/62/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2026 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді - Кравченко П.А.,
при секретарі - Мельниченко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду (с-ще Бессарабське) у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення
В С Т А Н О В И В :
До суду звернувся ОСОБА_1 , з позовною заявою до відповідача, в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №4720 від 03 грудня 2025 року. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Свої позовні вимоги обґрунтовує, що 03 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 було винесено Постанову № 4720 про накладення адміністративного стягнення (далі - Оскаржувана постанова). Згідно з Оскаржуваною постановою, Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено штраф у розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень. Суть інкримінованого правопорушення, викладена в Постанові, зводиться до наступного: «Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 4720 від 25.11.2025, громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним та належним чином оповіщений про виклик до районного центру комплектування та соціальної підтримки, в порушення абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до якого, у разі тримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк, в вищезгаданий термін до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, чим скоїв правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП». Оскаржувана постанова винесена 03 грудня 2025 року по розгляду протоколу про адміністративне правопорушення № 4720 від 25.11.2025 року. З Військово-облікового документа в електронній формі (сформованого засобами Єдиного державного веб порталу електронних послуг «Резерв+» 26.11.2025, дійсний до 26.11.2026 ), Позивач фактично пройшов ВЛК 31 жовтня 2025 року 19.11.2025. (висновок ВЛК: Придатний). Дата уточнення даних: Тип відстрочки - п. 3 ч. 1 ст. 23, відстрочка до завершення мобілізації. Тобто, станом на момент розгляду справи та винесення Оскаржуваної постанови (03 грудня 2025 року), позивач виконав свій обов`язок, як щодо проходження медичного огляду (25 днів до складення протоколу, більше місяця до винесення постанови), та щодо і уточнення даних (6 днів до складення протоколу, 13 днів до винесення постанови).Позивач не погоджується з винесеною постановою, вважає її протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. До суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи без його участі. На позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судовому розгляді справи не взяв, про час, день та місце розгляду повідомлений належним чином (що підтверджується довідкою про доставку електронного документу). Правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.
Норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) визначають певні особливості розгляду термінових адміністративних справ, до категорії яких відносяться провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (параграф 2 глави 11 розділу ІІ КАСУ, ст. 286 КАСУ) .
Відповідно до норм статті 268 КАСУ, які врегульовують питання особливостей повідомлення учасників про дату, час та місце розгляду у такій категорії справ, неприбуття у судове засідання учасника справи повідомленого шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Ураховуючи, що учасники справи були належним чином повідомленні про її розгляд в суді, а також встановлені процесуальним нормами обмежені строки розгляду такої категорії справ (ч.1 статті 286 КАСУ), суд дійшов висновку про можливість її розгляду без участі відповідача.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 03.12.2025 року прийнято постанову, згідно з якою громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: с. Малоярославець Другий, Болградський район, Одеська область, паспорт гр-на України № НОМЕР_1 виданий Тарутинським РВ ГУМВС України в Одеській області 05.12.2015 р.) притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 25500 грн.
За змістом вказаної постанови її прийнято за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №4720 від 03.12.2025 року, складеного начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 ..
Як вбачається зі змісту постанови, вказаним протоколом було зафіксовано, що громадянин ОСОБА_1 будучи військовозобов`язаним та належним чином оповіщений про виклик до районного центру комплектування та соціальної підтримки, в порушення абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до якого, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк, в вищезазначений термін до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, чим скоїв правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 210-1 ч. 3 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 р. «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 р. № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18.03.2014 наголосив Верховний Суд України у постанові від 30.05.2018 в справі №521/12726/16-ц.
Крім того, Указом Президента України№64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який до тепер.
Отже, з 18.03.2014 в Україні діє особливий період.
Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначає, що в тексті оскаржуваної постанови відсутні будь-які посилання на номер та дату повістки, яка була б належним чином вручена позивачу (під особистий підпис або поштовим відправленням з описом).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Згідно до статті 19 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського)територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Суд не має змоги встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП є склад правопорушення, адже відповідачем не надано до суду жодних додатків до оскаржуваної постанови, які підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем.
Відповідачем до суду не надіслано будь-яких заперечень, які могли б спростовувати твердження позивача, що наведені у заяві про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В постанові, що оскаржується, не зазначено, у який спосіб здійснювалось оповіщення позивача (особисто чи поштовими засобами зв`язку). Крім того, не зазначено місце, день і час явки за викликом, мету виклику. Не зазначено номеру та дати повістки, яка була сформована та направлена співробітниками на ім`я ОСОБА_1 .
Якщо оповіщення здійснювалось поштовими засобами зв`язку, то постанова повинна містити дату та номера поштового відправлення АТ "Укрпошта", яким було відправлено повістку, адресу, на яку було направлено повістку, дату належного підтвердження оповіщення військовозобов`язаного, що є основним доказом для підтвердження вини ОСОБА_1 .
У разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
Відповідно до додатку «Резерв+» ОСОБА_1 придатний, дата ВЛК 31.10.2025. Дата уточнення даних: 19.11.2025 року, Тип відстрочки - п. 3 ч. 1 ст. 23, відстрочка до завершення мобілізації.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа № 537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Судові витрати.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Факт наявності у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 01 травня2024р.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 139, 246, 286 КАС України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову від 03 листопада 2025 року №4720 у справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 на підставі частини 3 статті 210 -1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 532 грн. 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення та складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.07.2026 року.
Суддя П.А. Кравченко