Справа № 676/2644/26
Номер провадження 2/676/3128/26
У Х В А Л А
за наслідками розгляду клопотання
30 липня 2026 року м. Кам`янець-Подільський
Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Гладій Л.М.,
з участю секретаря судового засідання Сенчишеної Р.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває вказана цивільна справа.
01.06.2026 року представником відповідача адвокатом Сохою В.В. через канцелярію суду було подано клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов, а також подано сам відзив із додатками, в якому він зазначає, що 20.05.2026 року із відповідачем укладено договір про надання правничої допомоги, пов`язаною із розглядом зазначеної цивільної справи. Із справою адвокат зміг ознайомитись 28.05.2026 року. З огляду на це, а також враховуючи те, що відповідачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, самостійно виховує двох дітей, оскільки чоловік проходить військову службу, що вважає поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Представник позивача адвокат Сіваченко В.В. подав клопотання про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, оскільки в даному випадку має місце процесуальний строк, встановлений судом, який може бути тільки продовжений, а не поновлений при цьому заяву про його продовження слід подати в межах визначеного судом 15 денного строку. Крім цього вважає, що зазначені адвокатом причини його пропуску не є поважними.
В підготовчому судовому засіданні сторони підтримали подані заяви.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши подані клопотання представників, а також матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.7, 8 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.ч.1-6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Судом встановлено, що 20.04.2026 року суддею було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку загального позовного провадження , призначено підготовче судове засідання з повідомленням сторін. Цією ухвалою також було встановлено відповідачу строк тривалістю 15 днів (від дня вручення йому копії цієї ухвали та копії позову з додатками), протягом якого він має право подати до суду відзив на позов.
20.04.2026 року копія відповідної ухвали була надіслана відповідачу за зареєстрованим у встановленому законом порядку. Вказана ухвала була отримана відповідачем 08.05.2026 року.
За таких обставин, останнім днем подачі відзиву на позов з врахуванням встановленого строку і вихідних днів є 25.05.2026 року.
28.05.2026 року підготовче судове засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача за його клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи для написання відзиву.
Відзив на позов разом із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву був поданий 01.06.2026 року, тобто із запізненням на чотири дні.
Представник позивача звертає увагу суду на те, що процесуальний строк на подання відзиву є процесуальним строком, який встановлюється судом, в зв`язку з чим, відповідно до вимог ЦПК України, щодо такого строку може бути прийнято рішення лише щодо продовження, а не поновлення, крім того, таке клопотання і рішення щодо нього може бути ухвалено судом лише до закінчення такого строку, оскільки за логікою продовжити можна лише те, що не закінчилось.
Приймаючи фактично рішення про можливість прийняття відзиву на позов, суд враховує положення ч.7 ст.178 ЦПК України, якою передбачено, що 15 днів це мінімальний строк, який може бути встановлений судом для подання відзиву на позов, а отже відповідачу у разі необхідності судом може бути встановлений більш тривалий строк для реалізації відповідного процесуального права, а також усталену практику Верховного Суду про те, що під час вирішення питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Дійсно, ст.127 ЦПК України розмежовує продовження та поновлення процесуальних строків. Метою такого розмежування є недопущення втрати процесуальних прав виключно через формальне закінчення строку за наявності поважних причин його пропуску.
Однак, виходячи із системного тлумачення норм ЦПК та правової природи строку для подання відзиву, відповідно до ч.7 ст.178 ЦПК України строк для подання відзиву визначається судом, однак такий строк встановлюється не довільно, а в межах, визначених законом, який прямо передбачає, що він не може бути меншим ніж п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Отже, суд лише конкретизує процесуальний строк, встановлений законом.
Якщо учасник справи звернувся вже після спливу строку, то процесуально він об`єктивно не може просити про його продовження, оскільки такий строк вже закінчився. У такому випадку єдиним процесуальним способом відновлення можливості вчинити процесуальну дію є вирішення питання про поновлення строку, незалежно від того, як саме сторона назвала своє клопотання.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що під час вирішення процесуальних питань суд повинен виходити із змісту поданої заяви, а не лише з її назви, забезпечуючи реалізацію права особи на доступ до правосуддя та принцип змагальності сторін.
Крім того, відмова у прийнятті відзиву виключно з підстав неправильного визначення процесуального способу відновлення строку за наявності поважних причин його пропуску призведе до надмірного процесуального формалізму та порушення принципів справедливого судового розгляду, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 127 ЦПК не містить прямої заборони поновлювати строк, встановлений судом. Вона лише визначає загальне правило, що строк, встановлений судом, продовжується, а строк, встановлений законом, поновлюється.
На переконання суду незначний пропуск строку на подання відзиву не є співмірним з таким наслідком, як розгляд позовної заяви без урахування позиції, викладеній у відзиві у спірних правовідносинах та унеможливлення з`ясування всіх обставин у справі, що є складовою належного здійснення правосуддя.
За таких обставин, з метою сприяння виконанню завдання цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, і однією з основних засад (принципів) якого є змагальність сторін (ст.2 ЦПК України), для забезпечення права відповідача на користування правничою допомогою (ч.1 ст.15 та п.6 ч.1 ст.43 ЦПК України), яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та фактично на даний час одноосібно здійснює догляд за двома дітьми, що потребує більших зусиль для організації отримання такої допомоги, враховуючи чотириденний строк пропуску процесуального строку, з метою всебічного, об`єктивного та повного встановлення всіх обставин справи, суд вважає за необхідне, застосувавши вимоги ч.9 ст.10 ЦПК України, поновити відповідачу пропущений ним строк для подання відзиву на позов, та прийняти поданий відзив.
До аналогічного висновку прийшов Верховний суд в ухвалі від 22.02.2025 року у справі № 990/413/24, саме «поновивши» пропущений процесуальний строк на подання відзиву відповідачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 10, 15, 43, 127, 178, 258-261, 263 ЦПК України, суддя, -
У Х В А Л И В:
Прийняти до розгляду відзив на позов представника відповідача - адвоката Сохи В.В., поновивши йому строк на його подання.
Копії цієї ухвали надіслати сторонам.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Л.М.Гладій