Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/3213/26
Провадження № 2/279/2327/26
У Х В А Л А
29 липня 2026 року м. Коростень
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Івашкевич О.Г., у цивільній справі № 279/3213/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна, визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна, визнання права власності.
Ухвалою суду від 23.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10 - денний строк для усунення недоліків, оскільки позивачем при звернені до суду з позовною заявою про припинення права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна, визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями не надано жодних доказів на підтвердження дійсної вартості нерухомого майна та доказів сплати судового збору у розмірі 1% від ціни позову.
23 липня 2026 року дану ухвалу направлено стороні позивача.
27 липня 2026 року представник позивача - адвокат Дубенчук М.В. на виконання ухвали суду від 23.07.2026 подав до суду заяву, в якій надав такі пояснення. В обґрунтування звільнення від сплати судового збору представник зазначив, що до позовної заяви додано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, видане на ім`я позивача. Щодо визначення ціни позову представник вказав, що в позовній заяві зазначено розрахунок вартості майна відповідно до оголошень у засобах масової інформації.
Дослідивши подану представником позивача заяву та додані до неї матеріали, суд встановив, що визначені ухвалою суду від 23.07.2026 недоліки позовної заяви не були виконані належним чином.
Суд бере до уваги посилання представника на наявність у позивача підстав для звільнення від сплати судового збору на підставі п. 10 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", однак не погоджується з доводами заявника щодо визначення ціни позову, з огляду на таке.
Посилання представника позивача адвоката Дубенчука М.В. на те, що розрахунок ціни позову проведено відповідно до оголошень у засобах масової інформації, є безпідставним. Такі оголошення мають виключно інформаційний (маркетинговий) характер, відображають суб`єктивні наміри продавців і не є належними та допустимими доказами в розумінні процесуального закону. Дійсна вартість нерухомого майна має підтверджуватися відповідними нормативно-правовими актами з оцінки майна, зокрема: звітом про експертну грошову оцінку, довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості, актом оцінки майна тощо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).
Аналіз поданої заяви, позовної заяви та доданих до неї документів не дозволяє суду встановити ціну позову на день її подання відповідно до дійсної вартості спірного майна.
Позивачем також не надано доказів неможливості встановлення на момент пред`явлення позову дійсної вартості нерухомого майна.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Так, відповідно до ст 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
Статею 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону (ч.2 ст.32 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
У даному випадку суд не має спеціальних знань з визначення дійсної вартості нерухомого майна, а тому посилання представника позивача на ч.2 ст. 176 ЦПК України щодо визначення ціни позову судом за вказаних обставин є безпідставним.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин визначення дійсної ціни позову є необхідним для правильного вирішення справи, зокрема у частині розподілу судових витрат.
У силу положень ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розцінює подану представником позивача заяву як невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху.
Положеннями ч.3 ст.185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, враховуючи те, що недоліки позовної заяви усунуті не були, зокрема у частині визначення дійсної вартості нерухомого майна, з приводу якого порушено спір, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві.
Керуючись ч.3 ст.185 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна, визнання права власності визнати неподаною та повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя : Оксана ІВАШКЕВИЧ