ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2126/26 Справа № 201/2448/22 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Пищиди М.М., Городничої В.С.
при секретарі - Пікос А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2010» про визнання правочину недійсним, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ТОВ «Агротрейд-2010» про визнання правочину недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого позивач отримав грошові кошти від відповідача-1 у розмірі 33 000,00 доларів США у строк до 15 серпня 2017 року, що підтверджується розпискою від 15 серпня 2016 року.
Позивач зазначає, що договір є удаваним правочином в частині виникнення прав та обов`язків позичальника у особи, яка зазначена позичальником, оскільки дійсним позичальником за вищевказаним договором є ТОВ «Агротрейд-2010» (т.1 а.с.2-9).
Просив визнати недійсним договір позики від 15 серпня 2016 року.
Рішенням Соборного районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну вимоги задовольнити.
Від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2016 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики грошових коштів, відповідно до умов якого останній отримав у борг від ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 33000 доларів США. За умовами договору боржник зобов`язався повернути йому отримані грошові кошти у строк до 15.07.2017 р. На підтвердження правочину ОСОБА_1 у той же день було складено відповідну розписку, названу «Договір займу», у якій останній власноруч зазначив: «Я, ОСОБА_4 , председатель «Агротрейд 2010», для проведения осенне-полевых работ взял деньги у ОСОБА_5 в сумме 33 тыс. долларов США (тридцать три тысячи). Обязуюсь вернуть 15 августа 2017». Датована ця розписка 15.08.2016, та вона підписана ОСОБА_1 , який до свого прізвища додав слова «Соучредитель ООО Агротрейд2010» та ОСОБА_6 , який до свого прізвища додав слова «Директор ООО Агротрейд2010». На розписці також наявний відбиток печатки цього Товариства (т.1 а.с.10).
Сторони у даній справі визнають, що запозичені грошові кошти до теперішнього часу не повернуті.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що на дату складання спірної розписки, він, разом із позивачем ОСОБА_1 був співзасновником ТОВ «Агротрейд 2010», при написанні розписки він присутній не був, але пам`ятає, що в той період різні люди давали цьому підприємству в борг під відсотки, такі готівкові кошти вносилися директором на розрахунковий рахунок підприємства, а потім віддіали борги з врожаю з відсотками.
Допитаний в судовому засіданні у якості свідка позивач ОСОБА_1 пояснив, що на час написання зазначеної розписки він був співзасновником ТОВ «Агротрейд 2010», грошових коштів за вказаною розпискою він від ОСОБА_3 не отримував, а останній передав їх ОСОБА_6 .
Водночас, рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року у справі №194/939/20 встановлено, що 15 серпня 2016 року між ОСОБА_3 , як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики (займу), за яким відповідач ОСОБА_1 отримав у позику від позивача ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 33 000 доларів США, зобов`язавшись повернути суму боргу до 15 серпня 2017 року, про що того ж самого дня, у безпосередній присутності свідка ОСОБА_8 , власноручно склав відповідну розписку. Однак, у зазначений строк відповідач не повернув суму боргу за розпискою, став уникати зустрічей з позивачем та ухилятися від телефонних переговорів, і категорично відмовився виконувати боргові зобов`язання.
Суд в зазначеній справі встановив, що заявлені позовні вимоги та зазначені стороною позивача обставини об`єктивно підтверджуються власноручною борговою розпискою відповідача ОСОБА_1 , якою він зобов`язався повернути суму отриманих ним у борг грошових коштів в розмірі 33 000 доларів США у строк до 15 серпня 2017 року; показаннями свідка ОСОБА_8 , у присутності якої відповідач ОСОБА_1 отримав позичені ним у позивача ОСОБА_3 грошові кошти у вказаному розмірі та видав позивачеві власноручно складену ним боргову розписку; а також письмовими вимогами на адресу відповідача про необхідність погашення суми боргу.
Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року завершено апеляційний розгляд цивільної справи № 194/939/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за договором позики, 3% річних та інфляційних збитків. Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 інфляційних збитків в розмірі 6 930, 00 доларів США, та у скасованій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення нарахувань у зв`язку з інфляцією.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року в частині розміру стягнутого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору змінено з 10510, 00 грн. на 6 263, 96 грн. В іншій частині рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Як встановлено у справі № 194/939/20, наявністю печатки товариства на борговій розписці не спростовано її змісту та не доведено, що кошти за вказаною розпискою одержані ТОВ «Агротрейд-2010»; а наявністю на розписці підпису ОСОБА_6 , який перебував на посаді директора товариства та мав вільний доступ до вказаної печатки, також не доведено, що позичальником у правовідносинах позики із ОСОБА_3 було ТОВ «Агротрейд-2010».
Тому вищевказані обставини, встановлені рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року по цивільній справі № 194/939/20, що набрали законної сили, виходячи з вимог ст. 82 ч. 4 ЦПК України, у першу чергу, є такими, що не підлягають доказуванню при розгляді даної справі, у якій беруть участь ті самі, що й по іншій справі, особи, та щодо яких ці обставини встановлено.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дойшов висновку про те, що станом на час розгляду даної судової справи між сторонами не залишилося неврегульованих питань, адже відповідні обставини - встановлено, а усі пов`язані з ними спірні питання - вирішено у цивільній справі № 194/939/20, у тому числі й під час її апеляційного розгляду. Стороною позивача не доведено, що спірний правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, у зв`язку з чим, в задоволенні позову має бути відмовлено.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За нормами ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із статтями 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Доводи апелянта в скарзі про те, що грошові кошти в позику були надані саме ТОВ "Агротрейд-2010", колегія суддів вважає недоведеними та безпідставними.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що обставини укладення договору позики встановлені рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, прийнятих по справі № 194/939/20, які набрали законної сили та доказуванню не підлягають.
У справі № 194/939/20 також встановлено, що наявністю печатки товариства на борговій розписці не спростовано її змісту та не доведено, що кошти за вказаною розпискою одержані ТОВ «Агротрейд-2010»; а наявністю на розписці підпису ОСОБА_6 , який перебував на посаді директора товариства та мав вільний доступ до вказаної печатки, також не доведено, що позичальником у правовідносинах позики із ОСОБА_3 було ТОВ «Агротрейд-2010».
Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Соборного районного суду м. Дніпра від 06 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 21 липня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 29 липня 2026 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.М. Пищида
В.С. Городнича