Справа № 344/4798/26
Провадження № 22-ц/4808/1431/26
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.
Суддя-доповідач Девляшевський
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,
секретаря Кузів А.В.,
з участю: сторін та представників відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відмову від позову у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене головуючим суддею Антоняком Т.М. 13 травня 2026 року,
в с т а н о в и в :
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб між нею та відповідачем. Час на примирення не давати, малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з матір`ю. Після розірвання шлюбу прізвище позивачки не змінювати.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 14 червня 2013 року сторони зареєстрували шлюб, від якого мають спільну дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спору щодо місця проживання дитини між сторонами немає, оскільки вона проживає разом із позивачкою. Позивачка зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося, вони фактично припинили ведення спільного господарства, а з 2022 року проживають в окремих кімнатах однієї квартири та не підтримують шлюбних відносин. Між сторонами втрачено взаєморозуміння, почуття любові та поваги, вони мають різні погляди на ведення побуту, виховання дитини та розпорядження сімейним бюджетом, що призвело до постійних конфліктів і фактичного припинення сімейних відносин.
Вважаючи, що подальше збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам і інтересам спільної дитини, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2026 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.06.2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис 661 розірвано. Після розірвання шлюбу шлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_5 » ухвалено не змінювати. Малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
На думку апелянта, суд першої інстанції не розглянув належним чином заяву відповідача про надання сторонам строку для примирення, у якій він заперечував проти розірвання шлюбу, висловив намір зберегти сім`ю, брати участь у вихованні дитини та просив надати шестимісячний строк для примирення. Апелянт посилається на положення статей 111, 112 СК України, статей 191, 240 ЦПК України та зазначає, що за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, особливо за наявності малолітньої дитини, суд повинен вживати заходів до примирення подружжя, проте у рішенні не навів жодних мотивів відмови у задоволенні відповідного клопотання.
Апелянт також вважає, що суд не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин справи, оскільки не встановив дійсних причин сімейного конфлікту, можливості відновлення сімейних відносин, не дослідив, чи суперечить збереження шлюбу інтересам сторін та їхньої малолітньої дитини, а висновок про неможливість подальшого спільного життя зробив лише на підставі пояснень позивачки.
Крім того, скаржник зазначає, що суд не врахував інтересів малолітньої дитини та не навів мотивів, з яких дійшов висновку про недоцільність надання сторонам часу для примирення, незважаючи на бажання відповідача зберегти сім`ю та брати активну участь у вихованні доньки.
Також представник відповідача вважає, що суд безпідставно розглянув справу за відсутності відповідача та його представника, попри завчасно подану заяву про відкладення судового засідання у зв`язку з участю представника в іншому судовому процесі. На думку апелянта, суд не надав оцінки поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та про примирення, не навів мотивів їх відхилення, чим порушив принципи змагальності сторін, рівності учасників процесу та право відповідача на участь у судовому розгляді.
Зважаючи на викладене просить рішення суду скасувати, провадження у справі зупинити та надати сторонам строк для примирення тривалістю шість місяців.
30 липня 2026 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про відмову від позову у зв`язку з примиренням з відповідачем.
У судовому засідання позивач заяву підтримала, просила її прийняти. ОСОБА_1 вказала, що їй відомі наслідки відмови від позову.
Відповідач та його представник заяву підтримали, просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до такого.
До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать, зокрема, диспозитивність, змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 2 ЦПК України).
При цьому принцип диспозитивності цивільного судочинства передбачає, зокрема, право учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову , якою одночасно визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції закриває провадження у справі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом четвертим частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відмова позивачки від позову відповідає вимогам статті 206 ЦПК України. Обставин, які б свідчили про неможливість прийняття відмови від позову, судом не встановлено.
Отже, враховуючи, що відмова від позову є реалізацією позивачкою її диспозитивних прав, передбачених нормами ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про прийняття відмови ОСОБА_1 від позову та, як наслідок визнає нечинними рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2026 року та закриває провадження у справі.
Керуючись статтями 206, 255, 256, 261, 373, 374, 381, 389, 390 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2026 року визнати нечинними.
Закрити провадження у справі №344/4798/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Барков
В.М. Луганська
Повний текст ухвали складено 30 липня 2026 року.