ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Постанова
Іменем України
29 липня 2026 року
м. Харків
справа № 619/4872/25
провадження № 22-ц/818/1766/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Яцини В.Б., Гєрцика Р.В.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», в особі представника Попова Євгена Васильовича на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року, постановлене суддею Коваленко Н.В.,
В С Т А Н О В И В :
25 серпня 2025 року АТ "ТАСКОМБАНК", в особі представника Попова Є.В., через систему «Електронний суд», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №002/12363541-CK_SB від 02.11.2021 року в розмірі 83544,64 грн. ,в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 50 000,00 грн.; заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена) - 33 544,64 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 02.11.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування. Згідно умовами Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування Відповідач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті. Таким чином, Позичальнику було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 200 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн., з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом - 43,96 %; Строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією.
Кредитні кошти Відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною Випискою. Отже, Позивач, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. В подальшому Відповідач перестав виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту, процентах. Кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною і станом на 19.05.2025 року, заборгованість за кредитним договором №002/12363541-CK_SB від 02.11.2021 року, становить 83 544,64 грн. ,в т.ч.: - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 50 000,00 грн.; - заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена) - 33 544,64 грн.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року Позовні вимоги АТ «ТАСКОМБАНК» залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник АТ «Таскомбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вирішити питання щодо судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з урахуванням доказів, наданих позивачем, суд вважає встановленим, що між сторонами укладений договір, який підписаний з використанням електронного підпису і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, у зв`язку з чим між сторонами виникли договірні зобов`язання. Позивачем зазначено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Вказує, що договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» до моменту звернення до суду не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності зазначеного укладеного ним з позивачем договору. Позичальнику банком було встановлено кредитний ліміт на споживчі цілі 50 000 грн, з орієнтовною реальною річною ставкою за кредитом - 43,96 %, зі строком користування 12 місяців. На картковий рахунок відповідачем внесено грошові кошти 18 000 грн. (20.12.2021р.); 15 000 грн. (28.12.2021р.); 17 000 грн. (30.12.2021р.); 50 000 грн. (31.01.2022р.). Данні грошові кошти були всі особисті кошти, які клалися на поточний банківський рахунок, відкритий на підставі Заяви-договору з відповідним статусом. В розрахунку чітко визначено, які були обороти за поточним рахунком, в якому були визначені як суми зарахування так і суми витрат. Вказані зарахування відображені в графі зарахування. Вказані витрати також відображені в графі витрат: 03.02.2022р. - 50 грн.; 14.02.2022р. - 49950 грн. 16 коп.. Тобто відповідач знову отримав кредитні кошти в своє користування. Відповідач самостійно, з власного розуму та дії, провів часткову сплату по відсоткам, а саме 600 грн. - 21.06.2023 року та 2037 грн. 29 коп. - 29.06.2023 року. Дані грошові кошти були отримані банком в порядку погашення відсотків за користування кредитом.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частина коштів у загальному розмірі 50000 грн. була безпідставно зарахована банком на погашення заборгованості по нарахованим відсоткам.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування.
Заяву-договір на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування від 02.11.2021 року слід розуміти як Кредитний договір №002/12363541-CK_SB від 02.11.2021 року.
ОСОБА_1 - з 02.11.2021 року є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору №002/12363541-CK_SB.
Умовами Кредитного договору визначено, що ознайомившись з Публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, тарифами АТ «ТАСКОМБАНК», Позичальник просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, на своє ім`я та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку Master Card World та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку.
Згідно умовами Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування Відповідач просив відкрити № НОМЕР_1 у національній валюті. поточний рахунок.
Таким чином, позичальнику було встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 200000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн., з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом - 43,96 %; Строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією.
Відповідно до п. 12 Кредитного договору, Позичальник підтверджує та розуміє встановлену схему погашення кредитного ліміту, що передбачає обов`язковий щомісячний платіж, який складається з частки (5%) від суми поточної заборгованості станом на останній робочий день місяця (у разі наявності заборгованості до суми ОМП включаються/додаються: суми несанкціонованого овердрафту, процентів за користування несанкціонованим овердрафтом, суми прострочених заборгованостей минулих періодів), з урахуванням змін передбачених Тарифами Банку.
Відповідно до п. 29 Заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування, для створення електронного підпису Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (зазначеним у змісті Заяви-анкети).
Відповідач підтвердив, що створений електронний підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Додатком 1 до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексе обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» визначені правила надання послуг фізичним особам за поточним рахунком та рахунком за операціями, здійсненими з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток).
Відповідно до п. 1.1. Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (надалі - публічна пропозиція), визначено, що даний додаток є невід`ємною частиною Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» та регламентує правила відкриття, обслуговування та закриття поточних рахунків, в тому числі, платіжні операції за якими можуть здійснюватися з використанням Електронних платіжних засобів (Платіжних карток), Клієнта в Банку, загальні правила оформлення та обслуговування та користування ЕПЗ (Платіжних карток).
Відповідно до п. 2.1. Публічної пропозиції, Банк надає послуги Клієнту щодо відкриття ПР/ПР з ПК, оформляє Картку та ПІН до неї, а також забезпечує здійснення розрахунків за Операціями в межах встановленого ліміту Кредитної лінії/ Витратного ліміту, в тому числі Кредитної лінії на умовах відповідного Сервісу з розстрочки платежів, у порядку, передбаченому чинним законодавством України, цими Правилами, Заявою Договором та Тарифами Банку. А клієнт зберігає свої грошові кошти на ПР/ПР з ПК та/або мультивалютному ПР з ПК, розпоряджається ним у відповідності із законодавством України та зобов`язується сплачувати Банку плату за банківські послуги в строки та в розмірах, що передбачені Тарифами.
Відповідно до п. 2.2. Публічної пропозиції, Банк відкриває Клієнту ПР/ПР з використанням ПК в національній валюті України або в іноземній валюті та/або мультивалютний ПР з ПК на строк та умовах, визначених Заявою-Договором за Продуктом Банку та цими правилами.
Відповідно до п. 3.1.1. Публічної пропозиції, Клієнти зобов`язуються при здійсненні Операцій по ПР/ПР з використанням ПК виконувати умови цих Правил, Заявидоговору та Тарифів банку з обслуговування Карток, а також вимоги чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.1.13. Публічної пропозиції, Клієнти зобов`язуються сплачувати запослуги, що наведені в Тарифах, за фактом користування Держателями цими послугами.
Відповідно до п. 3.1.25. Публічної пропозиції, не пізніше останнього дня строку дії кредитної лінії в повному обсязі повернути Банку отримані кредитні кошти та погасити в повному обсязі заборгованість за кредитом перед Банком.
Відповідно до п. 3.1.26. Публічної пропозиції, Клієнти зобов`язуються своєчасно сплачувати проценти та інші платежі за користування кредитом в розмірі та в строки, передбачені цим Договором, а також суми передбаченої цим Договором комісій та неустойки.
Відповідно до п. 7.1. в рамках укладеного з Клієнтом Договору, Банк встановлює Клієнту ліміт Кредитної лінії, відповідно до умов Договору. При цьому, ліміт Кредитної лінії стає доступний Клієнту для використання не пізніше дня, що є наступним за днем Активації, або в момент здійснення першої видаткової Операції. Дійсним Сторони розуміють та погоджуються з тим, що зобов`язання Банку щодо надання кредиту/встановлення ліміту Кредитної лінії є відкличними та безризиковими для Банку, тобто Банк може відмовитися від надання Клієнту кредиту/встановлення ліміту Кредитної лінії в будь-який час без надання пояснень такої відмови. Ліміт Кредитної лінії розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку та доводиться до відома Клієнта в електронному вигляді через ІБ «TAS 2U» та/або Мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.
Відповідно до п. 7.1.3. Кредитного договору Банк має право вимагати в судовому порядку, дострокового виконання Клієнтом всіх своїх зобов`язань щодо повернення заборгованості за Кредитною лінією, у випадку вчинення клієнтом істотного порушення умов Договору, яким, крім іншого, є прострочення Клієнтом більше ніж на один календарний місяць строку оплати обов`язкового мінімального платежу, який включає в себе обов`язковий рівний платіж, а також у випадках вчинення клієнтом інших істотних порушень умов договору, цих Правил.
Відповідно до п. 7.1.5. у випадку, якщо Клієнт не погодиться зі запропонованою зміною ліміту Кредитної лінії/загального розміру Кредитної лінії, про яку він був повідомлений у порядку та способом, встановленому положеннях цих Правил, він зобов`язаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів після інформування його про зміну ліміту Кредитної лінії/загального розміру Кредитної лінії, повідомити про це Банк шляхом надання письмової заяви та повернути в повному обсязі суму Кредиту шляхом сплати наявної заборгованості по Кредиту, сплатити проценти за його користування та інші плати, передбачені цими Правилами та відповідним Договором за Продуктом Банку. У разі, якщо Банк у зазначений в цьому пункті Правил строк, не отримає відповідного письмового повідомлення та сплати в повному обсязі суми заборгованості по Кредиту, сплати процентів за його користування та інших плат, передбачених цими Правилами та відповідним Договором за Продуктом Банку, новий ліміт Кредитної лінії/загальний розмір Кредитної лінії вважаються погодженими Клієнтом.
Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується випискою.
Отже, Позивач, свої обов`язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.
Умови договору №002/12363541-CK_SB від 02.11.2021 року, позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на 19.05.2025 року становить 83 544,64 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 50 000,00 грн.;- заборгованість по процентам (в тому числі прострочена) - 33 544,64 грн., що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожний електронний правочин вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Отже, судом першої інстанції встановлено, що АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 002/12363541-CK_SB від 02.11.2021 року, що підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачем електронним цифровим підписом), що узгоджується з положеннями ст. 207, 1055 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Правомірність указаного договору як правочину жодна з його сторін не оспорювала, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує отримання кредиту, не погоджується з вимогами щодо нарахування відсотків та вважає, що погасив кредит.
З приводу вказаного, колегія суддів зазначає.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами Заяви-договору від 02.11.2021, строк кредитування складає 12 місяців; кредитний ліміт 50000 грн; орієнтовна реальна процентна ставка 43,96 %, орієнтована загальна вартість кредиту: 600,57 грн з розрахунку зі строку кредитування 12 місяців та мінімальної суми 500 грн; - 240226,94 грн - з розрахунку зі строку кредитування 12 місяців та максимальної суми 200000 грн (а.с. 4 зворот).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 в п. 95-108 вказано щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
За умовами Заяви-договору від 02.11.2021, строк кредитування складає 12 місяців, отже строк кредитування закінчився 01.11.2022, оскільки у матеріалах справи відсутні докази продовження строку кредитування.
Належних доказів узгодження між сторонами договору іншого строку кредитування, аніж це передбачено в самому договорі, позивач не надав.
Отже, позивач не довів факту продовження строку кредитування, визначеного договором, а тому строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом, становив 12 місяців.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
У постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі № 755/15853/15-ц, від 10 лютого 2022 року у справі № 263/1976/16-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України припиняється також і право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку.
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитом після 01.11.2022 (більше 12 місяців), тобто поза межами строку кредитування.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, нарахованих за період поза межами погодженого сторонами строку кредитування є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Так, згідно з розрахунком заборгованості та випискою з рахунку станом на 19.05.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 50000 грн, заборгованість за відсотками 33 544,64 грн.
Як встановлено апеляційним судом, з 02.11.2022 банк не мав права нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами, тому, згідно з розрахунком заборгованості банку (незважаючи на зазначену позивачем у договорі процентну ставку 43,96%, банк нараховував відповідачу заборгованість за відсотками за відсотковою ставкою 37%), отже сума заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом, складає 18500 грн (50000*37%*1).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 002/12363541-CK_SB від 02.11.2021 року з повернення кредиту в сумі 68500 грн, що складається з: тіла кредиту в розмірі 50000 грн та процентів за користування кредитом в межах строку кредиту (12 місяців) 18500 грн.
Доводи відповідача про те, що оскільки ним були внесені кошти у розмірі 50000 грн., отже його заборгованість є повністю погашеною не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з виписки по рахунку 31.01.2022 року відповідачем дійсно була внесена вказана сума у розмірі 50 000 грн, між тим, 03.02.2022 року з рахунку відповідача списана комісійна винагорода 50 грн., 14.02.2022 відповідач здійснив переказ грошей в сумі 49 950 грн., отже відповідачем спочатку були внесені кошти та через певний час витрачені.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 68500 грн.
В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом, банк сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та за подачу апеляційної скарги 3633,60 грн., оскільки позов та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню на (81,9%), отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4959,85 грн. (1983,94 грн. + 2975,91 грн.)
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369, ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», в особі представника Попова Євгена Васильовича - задовольнити частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 04 листопада 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 68500 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4959,85 грн.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді В.Б. Яцина
Р.В. Гєрцик