ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" липня 2026 р. Справа№ 920/1770/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши без виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми»
про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь»
на рішення Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 (Повне рішення складено та підписано 17.03.2026)
у справі № 920/1770/25 (суддя В.Л. Короленко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь»
про стягнення 160790,78 грн
УСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 у справі №920/1770/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» задоволено частково.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» на рішення Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 у справі №920/1770/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 10.03.2026 у справі №920/1770/25 залишено без змін.
08.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобетонбуд Суми" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої заявник просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №920/1770/25 у розмірі 30 000, 00 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 09.06.2026, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» передано на розгляд раніше визначеної колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» про ухвалення додаткового рішення у справі № 920/1770/25 прийнято до розгляду без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам строк на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши долучені позивачем до матеріалів справи докази понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
У своєму відзиві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» було зазначено, що орієнтований (попередній) розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 30 000, 00 грн.
У своїй заяві, позивач, зазначив, що остаточна сума стягнення витрат на професійну правничу допомогу становить 30 000, 00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000, 00 грн представником позивача надано наступні докази:
- копію Договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024, укладеного між адвокатом Цукановим В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми»;
- копію Додаткової угоди № 3/12 від 20.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 04.11.2024;
- копію Акту приймання - передачі наданих послуг від 01.06.2026;
Відповідно до п. 1.1. Договору предметом даного Договору є надання Адвокатом правової допомоги (захисту прав, свобод та законних інтересів) Клієнта за його дорученням, зі всіма правами та повноваженнями наданими чинним законодавством України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», міжнародними угодами та іншими законодавчими актами України, а також перевірка внутрішньої документації клієнта на предмет відповідності юридичній формі.
Згідно п. 1.2. Договору правова допомога надається Клієнту в усіх судах України у будь-яких справах, що впливають на права та/або інтереси Клієнта, в правоохоронних органах, інших органах державної влади і місцевого самоврядування та перед будь-якими фізичними та юридичними особами.
Відповідно до п. 2.2.7. Адвокат має право на отримання від Клієнта гонорару, та інших коштів, що необхідні для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням предмету даного договору.
Згідно п. 2.3.1. Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк визначений Додатком 1 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору у готівковій чи безготівковій формі.
У відповідності до п. 4.1. Договору розмір та порядок сплати Клієнтом гонорару Адвокату, підстави для зміни розміру гонорару, умови повернення тощо визначаються в Додатку 1 до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.
Додатковою угодою № 3/12 від 20.04.2026 визначено, що:
1. Адвокат здійснює представництво та захист інтересів Клієнта у справі №920/1770/25 на стадії апеляційного розгляду.
2. Враховуючи значення справи для клієнта, а також кваліфікацію Адвоката, з метою деталізації вартості послуг, Сторони дійшли згоди про те, що розмір гонорару (винагороди) Адвоката за Договором обраховується за погодинною ставкою у розмірі 3000 (Три тисячі) гривень на годину, оскільки обставини справи не дозволяють чітко визначити час, що буде затрачений на захист інтересів клієнта.
3. Розмір гонорару (винагороди) сплачується клієнтом після прийняття рішення по справі.
4. Дана Угода набирає чинності з моменту підписання.
Зі змісту Акту приймання - передачі наданих послуг від 01.06.2026 вбачається, що Адвокатом надано Клієнту правову допомогу наступного характеру:
- Складання відзивів на апеляційну скаргу, а саме:
аналіз апеляційної скарги;
пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах;
формування правової позиції;
зустріч з клієнтом, уточнення обставин справи, погодження правової позиції;
перерахунок штрафних санкцій;
вивчення матеріалів справи в суді першої інстанції через електронний суд;
підготовка та подання заяви про відмову в поновленні строку подання документів;
аналіз, подання додаткових документів через обставини описані в апеляційній скарзі;
підготовка та подання клопотання про витребування доказів через електронний суд;
участь у справі в суді апеляційної інстанції;
- Витрачений (орієнтований) час надання послуг (правничої допомоги) 10 годин;
- Ціна 1 години роботи адвоката 3000 грн.
Загальна вартість послуг з урахуванням податків становить Тридцять тисяч гривень 00 копійок. Клієнт не має претензій до Виконавця щодо наданих послуг.
Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в акті інформація щодо наданих Цукановим В.В. позивачу послуг підтверджується матеріалами справи, а саме, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції позивачем було надано відзив, клопотання про витребування доказів, заперечення на клопотання відповідача про поновлення строків на подання доказів, доповнення до відзиву та заява про забезпечення позову.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав свої заперечення, щодо розподілу судових витрат.
Колегія суддів зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь позивача, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 30 000 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Машдеталь».
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобетонбуд Суми» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машдеталь" (вул. Щоголева Якова, буд. 1/14, м. Суми, Сумська обл., 40020; код за ЄДРПОУ 31499288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобетонбуд Суми" (вул. Тополянська, буд. 18, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 42018738) 30 000, 00 грн (тридцять тисяч грн 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов