Постанова № 138610239 у справі № 910/16055/24 від 29.07.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа №910/16055/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники учасників справи:

від позивача: Овчарук О.О.

від відповідача: Бондар П.М.

від третьої особи: Козлова Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 (повний текст складено 05.03.2026)

у справі №910/16055/24 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Державної податкової служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

про стягнення 1 660 217,43 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної податкової служби України (далі - ДПС України) заборгованості у розмірі 1 660 217,43 грн, з яких: 839 112,36 грн - основний борг, 374 030,28 грн - пеня, 80 092,54 - три проценти річних, 366 982,25 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 18.11.2021 №20-1177/21-БО-Т, в частині повної оплати поставленого позивачем природного газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 відкрито провадження у справі №910/16055/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з ДПС України на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 630 842,32 грн основного боргу, 324 444,88 грн пені, 65 246,85 грн трьох процентів річних, 316 228,26 грн інфляційних втрат та 16 041,15 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості природного газу є доведеним. Водночас, позивач з березня 2022 року не мав права постачати відповідачу природний газ, оскільки Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 до 11.11.2022. А тому, як наслідок, судом першої інстанції частково задоволено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природній газ за лютий 2022 року в розмірі 630 842,32 грн. Крім того, перевіривши розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також період їх нарахування, судом першої інстанції встановлено, що стягненню підлягає пеня у розмірі 324 444,88 грн, три проценти річних у сумі 65 246,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 316 228,26 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДПС України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ДПС України посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позову, ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки викладені у рішенні, в цій частині, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи не в повній мірі з`ясовані судом.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до того, що:

- судом першої інстанції не взято до уваги твердження відповідача та третьої особи про складність даної справи, яка полягає в тому що, згідно з договором від 18.11.2021 №20-1177/21-БО-Т постачання природного газу здійснювалося, в тому числі і до Державних податкових інспекцій адмінбудівлі яких розташовані на правобережній та лівобережній частинах Херсонської області. Тобто, предметом розгляду даної справи (на відміну від наявних судових рішень у справах з подібних правовідносин, більшість яких стосується поставки газу на один об`єкт державної чи неприбуткової установи) є стягнення заборгованості за поставлений газ до 13 об`єктів, 7 з яких досі перебувають на території України, які окуповані військами російської федерації з 24.02.2022;

- судом першої інстанції залишено поза увагою, що позивач у період з 24 до 28 лютого 2022 року не мав права передавати/поставляти структурним підрозділам ВП ГУ ДПС (Чаплинська, Верхньорогачицька, Горностаївська, Великоолександрівська, Високопільська, Генічеська, Новокаховська, Каховська, Каланчацька, Скадовська ДПІ) природний газ на підставі договору постачання природного газу від 18.11.2021 №20-1177/21-БО-Т, оскільки даний договір з моменту окупації (24.02.2022), зокрема, лівобережної частини Херсонської області є нікчемним;

- судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування у позивача детального розрахунку обсягів спожитого газу за лютий 2022 року у розрізі по кожній ДПІ (подобово) з відрахуванням від заявленого постачальником спожитого газу в період окупації, а саме з 24.02.2022 до 28.02.2022 та відповідної суми заборгованості;

- судом першої інстанції під час задоволення позову, в частині нарахування пені у розмірі 324 444,88 грн, не надано належної оцінки наведеним у відзиві на позовну заяву доводам відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та не враховано, що позивач не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно з умовами договору;

- судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що належним відповідачем у даній справі має бути ВП ГУ ДПС, оскільки до адміністративних будівель останнього поставлявся газ.

Також, не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24, в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 323 455,12 грн, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити.

Так, позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених вимог та вважає рішення в оскаржуваній частині незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права та внаслідок неповного дослідження (з`ясування) всіх обставин справи.

На переконання позивача, спірний договір не є нікчемним, тому посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду, що ухвалені в межах справ №908/1162/23 та №910/9680/23, як на підставу для відмови в стягненні заборгованості за отриманий природний газ з березня 2022 року, є помилковим.

Також, враховуючи положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24.02.2022, встановлену процедуру (порядок) з припинення (обмеження) постачання природного газу споживачу, позивач вважає, що положення статей 13 та 13-1 вищенаведеного Закону не можуть бути застосовані до правовідносин сторін та, як наслідок, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у стягненні основної заборгованості за березень-квітень 2022 року та, як наслідок, безпідставно здійснено перерахунок заявлених до стягнення нарахувань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 апеляційну скаргу ДПС України у справі №910/16055/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у справі №910/16055/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПС України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.04.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16055/24. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 14.04.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

02.04.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24. Об`єднано апеляційні скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та ДПС України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24 в одне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.04.2026. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 22.04.2026.

06.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/16055/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2026 задоволено заяву представника третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 розгляд справи №910/16055/24 відкладено до 27.05.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 зупинено провадження у справі №910/16055/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/1218/23.

16.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли клопотання про поновлення провадження у справі.

Головуюча суддя Сітайло Л.Г. перебувала у відпустці з 16.06.2026 до 03.07.2026 включно.

Судді Буравльов С.І. та Шапран В.В. перебували у відпустках з 06.07.2026 до 10.07.2026 включно.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 поновлено розгляд апеляційних скарг ДПС України та ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24 та призначено до розгляду на 29.07.2026.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

13.04.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, в частині, що не оскаржується позивачем.

Так, позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами. В свою чергу, оскаржуване рішення ухвалено з повним дослідженням всіх обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що позиція відповідача про складність справи є надуманою, оскільки предметом розгляду справи є стягнення заборгованості за звичайним договором постачання природного газу споживачу, а не споживачам. Матеріали справи не містять жодного доказу, що газ постачався не ДПС України, а іншим суб`єктам.

Також, позивач вважає, що посилання відповідача у своїй скарзі про не витребування судом доказів (які відповідач не просив у суду) є необґрунтованим та безпідставним. Матеріали справи не містять належних доказів, які б надавали суду підстави для зменшення штрафних санкцій.

Крім того, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" вказує, що з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не знаходить свого підтвердження позиція ДПС України щодо неналежного відповідача.

10.04.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у справі №910/16055/24 в повному обсязі.

Так, відповідач у відзиві зазначає, що з урахуванням заявленого позову до неналежного відповідача та сталої судової практики, суд першої інстанції під час розгляду справи мав ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позову до ДПС України.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 29.07.2026 з`явилися представники учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Апеляційну скаргу ДПС України залишити без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ДПС України підтримали, з викладених у ній підстав та просили її задовольнити. У задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" відмовити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.11.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та ДПС України, в особі Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (споживач), укладено договір постачання природного газу №20-1177/21-БО-Т, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а останній зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу, на умовах цього договору, замовлений останнім обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року до грудня 2022 року (включно), в кількості 245 тис.куб.м, у т.ч. по місяцях: жовтень 2021 року - 0; листопад 2021 року - 25; грудень 2021 року - 45; січень 2022 року - 45; лютий 2022 року - 35; березень 2022 року - 30; квітень 2022 року - 0; травень 2022 року - 0; червень 2022 року - 0; липень 2022 року - 0; серпень 2022 року - 0; вересень 2022 року - 0; жовтень 2022 року - 0; листопад 2022 року - 30; грудень 2022 року - 35.

За умовами пунктів 3.1, 3.5 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.5.2 договору встановлено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів, з дати одержання акта, зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пункт 3.5.3 договору).

Відповідно до пункту 3.5.4 договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна та порядок зміни ціни на природній газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 3 379 775,00 грн, крім того ПДВ - 675 955,00 грн, разом з ПДВ 4 055 730,00 грн (пункт 4.3 договору).

Згідно з пунктом 4.4 договору, в редакції додаткової угоди до договору від "_" січня 2022, відповідно до кошторисних призначень споживача на 2022 рік виділені бюджетні зобов`язання складають. На дату підписання даної додаткової угоди 2 433 438,00 грн. Невідповідність обсягів бюджетного фінансування вартості договору не позбавляє споживача від обов`язку виконання пункту 5.1 даного договору.

За умовами пункту 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується, відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно, до пункту 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ, відповідно до пункту 5.1 цього договору.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/ або заборгованості зі сплати пені, штрафі, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання, 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи, 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.

За умовами пункту 6.2 договору споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу.

Згідно з пунктом 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку, згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику три проценти річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років (пункт 11.3 договору).

Договір набирає чинності з дати його укладання і діє, в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1 договору).

31.01.2022 позивачем складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у січні 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ обсягом 55,48509 тис.куб.м, вартість якого становить 918 499,91 грн.

28.02.2022 позивачем складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у лютому 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ обсягом 39,31451 тис.куб.м, вартість якого становить 650 812,21 грн.

31.03.2022 позивачем складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у березні 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ обсягом 12,59256 тис.куб.м, вартість якого становить 208 457,17 грн.

25.04.2022 позивачем складено коригуючий акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у березні 2022 року позивачем здійснено коригування на -187,62 грн.

30.04.2022 позивачем складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у квітні 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,00003 тис.куб.м, вартість якого становить 0,49 грн.

Вказані акти направлені на електронну адресу кherson.finans@tax.gov.ua, яку зазначено в договорі, що не заперечується сторонами.

Матеріали справи містять підписані сторонами та скріплені печатками товариств акти приймання-передачі природного газу: від 31.01.2022 №1 на суму 918 499,91 грн за січень 2022 року, від 28.02.2022 №2 на суму 650 812,21 грн за період лютого 2022 року, від 31.03.2022 №3 на суму 208 457,17 грн за період березня 2022 року, від 30.04.2022 №4 на суму 0,49 грн за період квітня 2022 року.

Відповідач здійснив оплату, що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 28.12.2021 №3290 (призначення платежі - попередня оплата за природний газ за грудень 2021 року на суму 744 929,78 грн, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021);

- від 05.10.2022 №408 (призначення платежу - постачання природного газу за січень 2022 у розмірі 173 570,13 грн, акт №1, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021);

- від 05.10.2022 №409 (призначення платежу - постачання природного газу за лютий 2022 року у розмірі 650 812,21 грн, акт №2, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021);

- від 05.10.2022 №410 (призначення платежу - часткова оплата постачання природного газу з березень 2022 на загальну суму 49 617,66 грн, акт №3, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021);

- від 24.10.2022 №411 (призначення платежу - постачання природного газу за березень 2022 на загальну суму 158 839,51 грн, акт №3, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021);

- від 24.10.2022 №412 (призначення платежу - постачання природного газу за квітень 2022 на суму 0,49 грн, акт №4, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021).

Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснив частково (повністю оплатив вартість газу, що отриманий з грудня 2021 року до січня 2022 року та не оплатив за газ з лютого до квітня 2022 року), а також не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, у зв`язку із чим сума несплаченого основного боргу відповідача складає 839 112,36 грн.

З огляду на наведене позивач просить стягнути з відповідача 839 112,36 грн основного боргу, 374 030,28 грн пені, 80 092,54 грн трьох процентів та інфляційні втрати у сумі 366 982,25 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 27, 31, 37 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих тощо, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - це суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживачем є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Згідно з частинами 1-3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правовідносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача (пункт 11 розділу ІІ Правил).

Факт укладання договору постачання природного газу від 18.11.2021 №20-1177/21-БО-Т між сторонами спору підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Як зазначалось вище, 31.01.2022 позивачем складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у січні 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ обсягом 55,48509 тис.куб.м, вартість якого становить 918 499,91 грн.

28.02.2022 позивачем складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у лютому 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ обсягом 39,31451 тис.куб.м, вартість якого становить 650 812,21 грн.

31.03.2022 позивачем складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у березні 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ обсягом 12,59256 тис.куб.м, вартість якого становить 208 457,17 грн.

25.04.2022 позивачем складено коригуючий акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у березні 2022 року позивачем здійснено коригування на -187,62 грн.

30.04.2022 позивачем складено акт приймання-передачі природного газу, відповідно до якого у квітні 2022 року позивачем поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,00003 тис.куб.м, вартість якого становить 0,49 грн.

Вказані акти направлені на електронну адресу кherson.finans@tax.gov.ua, яку зазначено в договорі, що не заперечується сторонами.

Також матеріали справи містять підписані сторонами та скріплені печатками товариств акти приймання-передачі природного газу: від 31.01.2022 №1 на суму 918 499,91 грн за січень 2022 року, від 28.02.2022 №2 на суму 650 812,21 грн за період лютого 2022 року, від 31.03.2022 №3 на суму 208 457,17 грн за період березня 2022 року, від 30.04.2022 №4 на суму 0,49 грн за період квітня 2022 року.

Відповідач здійснив оплату, що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 28.12.2021 №3290 (призначення платежі - попередня оплата за природний газ за грудень 2021 року на суму 744 929,78 грн, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021);

- від 05.10.2022 №408 (призначення платежу - постачання природного газу за січень 2022 у розмірі 173 570,13 грн, акт №1, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021);

- від 05.10.2022 №409 (призначення платежу - постачання природного газу за лютий 2022 року у розмірі 650 812,21 грн, акт №2, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021);

- від 05.10.2022 №410 (призначення платежу - часткова оплата постачання природного газу з березень 2022 на загальну суму 49 617,66 грн, акт №3, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021);

- від 24.10.2022 №411 (призначення платежу - постачання природного газу за березень 2022 на загальну суму 158 839,51 грн, акт №3, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021);

- від 24.10.2022 №412 (призначення платежу - постачання природного газу за квітень 2022 на суму 0,49 грн, акт №4, дог. №20-1177/21-БО-Т від 18.11.2021).

Вказані обставини також підтверджуються Інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за період з 18.11.2021 до 17.10.2024, роздрукованою СЕД АСКОД АТ "Ощадбанк".

З розрахунку позивача вбачається, що за спірним договором від 18.11.2021 №20-1177/21-БО-Т за період з грудня 2021 року до квітня 2022 року вартість переданого об`єму природного газу становить 2 616 882,14 грн, фактична оплата - 1 777 769,78 грн, сума боргу - 839 112,36 грн.

Так, у грудні 2022 року вартість переданого природного газу становить 839 299,98 грн, оплачено - 839 299,98 грн, у січні вартість переданого природного газу становить - 918 499,91 грн, оплачено - 918,99,91 грн, у лютому вартість переданого природного газу становить 650 812,21 грн, оплачено - 19 969,89 грн, заборгованість - 630 842,32 грн, у березні 2022 року вартість переданого природного газу становить - 208 269,55 грн, заборгованість 208 269,55 грн, у квітні вартість переданого природного газу становить 0,49 грн, заборгованість 0,49 грн.

Таким чином, наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що відповідач здійснював оплату за природний газ, але не в повному обсязі та несвоєчасно.

За умовами пункту 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий, відповідно до акта приймання-передачі, природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду

Відповідно до пункту 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.

У пункті 5.4 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/ або заборгованості зі сплати пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання, 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи, 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості природного газу є доведеним.

Також умовами договору передбачено, що споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу (пункт 6.2 договору); режим використання природного газу споживач визначає самостійно (пункт 2.5 договору); сторони договору здійснюють щоденний моніторинг фактичного відібраного споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 договору).

Отже, оскільки природний газ переданий та отриманий споживачем у спірний період, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України) та не залежить від факту надсилання (або не надсилання) позивачем акта приймання-передачі природного газу.

При цьому, пункт 5.1 договору не звільняє відповідача від оплати за отриманий природний газ, у разі відсутності акта приймання-передачі, оскільки у такому випадку фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору, яким передбачено, що обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим), відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

З огляду на вказане доводи відповідача про несвоєчасне отримання актів приймання-передачі природного газу не звільняють останнього від виконання своїх зобов`язань щодо оплати поставленого газу.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі є м. Херсон, просп. Незалежності, 75.

За визначенням статті 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004 (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій №376 від 28.02.2025) визначено, що Херсонська міська територіальна громада є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 01.03.2022 до 11.11.2022; територія можливих бойових дій Херсонська міська територіальна громада - з 11.11.2022 до 01.05.2023, територія активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси з 01.03.2023.

Аналогічні юридичні факти встановлені наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786, "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Таким чином, загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування є те, що Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022 до 11.11.2022, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу 2 частини 2 статті 215 ЦК України.

Частиною 2 статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в т.ч. автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Отже, позивач з березня 2022 року не мав права постачати відповідачу природний газ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 та підтримана Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природній газ за лютий 2022 року в розмірі 630 842,32 грн.

На переконання судової колегії, місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, в частині стягнення заборгованості за постачання природного газу у період з 24.02.2022 до 28.02.2022, оскільки Херсонська міська територіальна громада перебувала в окупації з 01.03.2022, а умовами договору передбачено, що саме споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу (пункт 6.2 договору); режим використання природного газу споживач визначає самостійно (пункт 2.5 договору); сторони договору здійснюють щоденний моніторинг фактичного відібраного споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 договору).

Таким чином, на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.

Отже, враховуючи, що факт окупації міста Херсон у період з 01.03.2022 до 11.11.2022 є загальновідомим фактом, то враховуючи положення статті 13-1 Закону №1207-VII, у даний період не існувала заборгованість з постачання на окуповану територію товарів і послуг, в тому числі природного газу.

В іншій частині позовної вимоги, а саме щодо стягнення заборгованості за поставлений природній газ за березень 2022 року у розмірі 208 269,55 грн та квітень 2022 року у розмірі 0,49 грн судом першої інстанції відмовлено через необґрунтованість.

Крім того, за порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 374 030,28 грн пені, 80 092,54 грн трьох процентів річних та 366 982,25 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами пункту 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку, згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику три проценти річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років (пункт 11.3 договору).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати спожитого природного газу у грудні 2021 року - лютому 2022 року матеріалами справи доведено та не спростовано відповідачем.

Перевіривши розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також період їх нарахування, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що до стягнення з відповідача підлягають 324 444,88 грн пені, 65 246,85 грн трьох процентів річних та інфляційні втрати у розмірі 316 228,26 грн. В іншій частині пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо наявності підстав для зменшення розміру пені колегія суддів зазначає таке.

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи, з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.

За приписами статті 546, 549 ЦК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Слід зазначити, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені є необґрунтованим, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для його задоволення.

Доводи відповідача, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про витребування у позивача детального розрахунку обсягів спожитого газу за лютий 2022 року у розрізі по кожній ДПІ (подобово) з відрахуванням від заявленого постачальником спожитого газу в період окупації, а саме з 24.02.2022 до 28.02.2022 та відповідної суми заборгованості, відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною 2 статті 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Таким чином, процесуальне законодавство передбачає можливість витребування доказів за клопотанням учасника справи, однак, при цьому, встановлює умови, за яких таке клопотання може бути задоволено.

Як слушно зауважив місцевий господарський суд, представником третьої особи ані в письмових поясненнях, ані в додаткових поясненнях у справі не зазначено вимоги частини 2 статті 81 ГПК України.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання представника третьої особи про витребування доказів.

Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 4 статті 91 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Водночас, частинами 1-3, 5 статті 95 ЦК України унормовано, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що філії та представництва господарюючого суб`єкта, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у господарському процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво суб`єкта господарювання, не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку із відсутністю сторони у господарському процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення господарського спору.

З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу, як складової частини юридичної особи, що його створила.

Аналогічний правовий висновок щодо процесуального статусу філій та представництв зроблений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 31.01.2024 у справі №918/479/23 та у постанові від 15.04.2026 у справі №910/3716/25.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у цивільних відносинах купівлі-продажу відокремлені підрозділи юридичної особи можуть виступати лише від імені такої особи, у зв`язку з чим не знаходять свого підтвердження доводи ДПС України щодо неналежного відповідача.

Інші доводи апеляційних скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Державної податкової служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 у справі №910/16055/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на апелянтів.

4. Матеріали справи №910/16055/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 30.07.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран