Судові рішення

Постанова № 138610271 у справі № 910/1205/26 від 23.07.2026

Постанова від 23.07.2026 у господарській справі № 910/1205/26 (категорія «Поставки товарів, робіт, послуг»). Суд: Північний апеляційний господарський суд, суддя Ткаченко Б.О.

Справа№ 910/1205/26
СудПівнічний апеляційний господарський суд
СуддяТкаченко Б.О.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяПоставки товарів, робіт, послуг
Дата ухвалення23.07.2026
Надійшло до реєстру30.07.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/138610271

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Текст рішення

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2026 р. Справа№ 910/1205/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Крижного О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 23.07.2026:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026

у справі №910/1205/26 (суддя - Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА"

про стягнення коштів у розмірі 954 945,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквілор" (надалі також - позивач, ТОВ "Еквілор") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" (надалі також - відповідач, ТОВ "ПроХелс ЮА" , скаржник) про стягнення коштів у розмірі 954 945,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору поставки №15/08-Б25 від 15.08.2025 року в частині повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 850 998,92 грн. Окрім того позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 8568,65 грн, інфляційні витрати у розмірі 3487,64 грн та пеню у розмірі 88402,81 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі №910/1205/26 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілор" заборгованість у розмірі 850 998 грн 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 3487 грн 67 коп., 3% річних у розмірі 8568 грн 65 коп., пеню у розмірі 88402 грн 81 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 11459 грн 35 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач підписав видаткові накладні без жодних зауважень. У матеріалах справи відсутні докази звернення до позивача щодо якості товару або документальне підтвердження його недоліків у строки та порядку, погодженими сторонами умовами договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи висновок експерта після його отримання та подання скаржником. Скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі №910/1205/26. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІЛОР" відмовити повністю. Судові витрати за результатами розгляду апеляційної скарги покласти на позивача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції обмежився лише констатацією факту поставки товару та наявності підписаних накладних, що саме по собі не свідчить про належне виконання Постачальником своїх зобов`язань за договором поставки.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

10.07.2026 через відділ документального забезпечення від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за Договором поставки № 15/08Б-25 від 15.08.2025 та штрафних санкцій в загальному розмірі 954 945,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Крижного О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі №910/1205/26 - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

08.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" надійшла заява про усунення недоліків із доказами сплати судового збору, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору, з якої вбачається, що апелянтом сплачено судовий збір у визначеному судом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі №910/1205/26. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі №910/1205/26 у судове засідання 23.07.2026 о 12 год. 00 год. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (м. Київ, вул. Шолуденка, 1а, зал судового засідання №9). Витребувано невідкладно матеріали справи №910/1205/26 з суду першої інстанції.

17.07.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілор" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквілор" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від23.07.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" про призначення у справі № 910/1205/26 комплексної судової товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів, речовин та виробів - залишено без розгляду.

Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання

Представник учасників апеляційного провадження з`явилися у судове засідання 23.07.2026 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Щодо клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи Висновку експерта в порядку 269 ст. ГПК України, колегія суддів вказує на те, що статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень ст. ст. 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №916/3130/17).

Частиною 8 ст. 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц).

В обґрунтування неможливості подання висновку експерта зазначає, що за результатами проведеного дослідження, тільки 15 липня 2026 року було складено Експертне дослідження, яке містить відповіді на поставлені питання щодо якості поставленого товару, відповідності його умовам договору поставки, технічним умовам, державним стандартам, а також щодо наявності прихованих недоліків товару. Отже, на момент подання апеляційної скарги та у строки, встановлені для подання доказів, зазначений висновок об`єктивно ще не існував, а тому не міг бути поданий до суду раніше.

Дослідивши обставини, що викладені як в клопотанні відповідача/скаржника, колегія суддів визнає обґрунтування неможливості подання таких доказів відповідача необґрунтованими, у зв`язку із чим такі клопотання залишаються без задоволення, а нові докази без розгляду.

Колегія суддів повторно звертає увагу заявника, що така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 15.08.2025 між до Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквілор" (надалі також- Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" (надалі також - Покупець) укладено Договір поставки №15/08-Б25 (надалі також - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) Покупцю Біокарбонат натрію та/або Соду кальциновану, що іменується далі по тексту "Товар", а Покупець - прийняти та вчасно оплатити поставлений Постачальником Товар в погоджені строки та на умовах, викладених в Договорі і Додатках (Специфікація) до нього, в кількості, якості, асортименті та за ціною, що визначені в рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або у Додатках, які невід`ємною частиною цього Договору. (п. 1.1 Договору)

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2026 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань - до повного їх виконання. (п. 7.1 Договору)

У відповідності до п. 2.1. Договору поставка Товару здійснюється партіями на підставі Додатків укладених Сторонами у письмовій формі з підписом і печаткою (за умови наявності печатки у Сторони) уповноваженої особи відповідної Сторони.

Пунктом 1.5 Договору вказано, що загальна вартість Товару, що поставляється за цим Договором (загальна сума Договору) визначається шляхом складання вартості всього Товару, поставленого за всіма видатковими накладеними в рамках даного Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору передбачено, що номенклатура Товару, його кількість і вартість встановлюється сторонами у письмових Додатках до цього Договору та/або видаткових накладних на кожну поставлену партію Товару.

Пунктом 2.2. Договору зазначено, що зобов`язання Постачальника по поставці Товару в рамках Договору виникає після підписання Сторонами відповідного Додатку до даного Договору, у яких Сторони фіксують асортимент, кількість та вартість партії Товару, транспорт яким поставляється Товар та умови поставки та/або з моменту погодження Постачальником заявки від Покупця згідно п. 2.4. Договору.

На кожну партію Товару Постачальник надає Покупцеві рахунок, видаткові накладні (видаткові накладні товаро-транспортні накладні та/або Акти прийому-передачі Товару), податкову накладну - в ел. вигляді а обов`язковому порядку, сертифікат якості заводу-виробника надається за вимогою Покупця. Покупець зобов`язаний повернути Постачальнику по 1 (одному) примірнику підписаних та завірених печаткою видаткових документів в строк не пізніше 5 (п`ять) робочих днів з моменту їх отримання. (п. 2.10 Договору)

Пунктом 2.14 Договору передбачено, що зобов`язання Постачальника щодо поставки партії Товару вважається виконаними і право власності на партію Товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару Покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених у Додатках до Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору передбачено, що покупець зобов`язується оплатити Товар прямим банківським переказом протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки (отримання) Товару на умовах 100% (стовідсоткової) оплати повної вартості партії Товару, у тому числі вартості ПДВ. Інші умови оплати зазначають Сторонами у відповідному Додаткову до цього Договору.

Сторони погодили, що днем виконання зобов`язань Покупця по сплаті всіх платежів по Договору, перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. (п. 5.5 Договору)

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу бікарбонат натрію (54 т) загальною вартістю 1 160 998,92 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними №921 від 07.10.2025 та №1030 від 20.10.2025. На оплату товару було виставлено рахунки №716 від 17.09.2025 та №886 від 20.10.2025.

Відповідач виконав зобов`язання лише частково, сплативши 310 000,00 грн згідно з платіжними інструкціями №1903 від 19.12.2025 та №743 від 23.12.2025. Направлена Позивачем претензія (вих. №248/148 від 30.12.2025) з вимогою погасити залишок боргу в розмірі 850 998,92 грн була залишена Відповідачем без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Отже, за доводами позивача відповідач у порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та не здійснив повну оплату за поставлений Товар, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 850 998,92 грн.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки заявлена позивачем сума заборгованості підтверджена наявними доказами у матеріалах справи в повному обсязі, за відсутності у матеріалах справи доказів повної сплати вказаної заборгованості, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 850 998 (вісімсот п`ятдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 92 коп.

Доводи скаржника про порушення судом принципу змагальності та права відповідача на ефективний захист та вплив на правильність вирішення спору незаконним поверненням зустрічного позову, колегією суддів залишаються поза увагою, оскільки в постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 колегією суддів вже надана правова оцінки обгрунтованості повернення відповідної зустрічної позовної заяви.

Зважуючи на викладене, питання «законності неприйняття зустрічного позову та можливості його спільного розгляду з первісним позов» вже вирішено судом апеляційної інстанції постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 по справі №910/1205/26, якою на переконання позивача спростовано доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції принципу змагальності та права відповідача на ефективний захист.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів також зазначає таке.

Позовні вимоги по справі обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки від 15.08.2025 №15/08-Б25 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Таким чином, на переконання колегії суддів завданням розгляду справи судом першої інстанції було встановлення реальності здійсненої позивачем господарської операції з поставки товару відповідачу, його прийняття останнім, часткова оплата та відповідно вчинення відповідачем порушення зобов`язання з повної оплати поставленого товару, а не встановлення відповідності товару вимогам якості та наявності його прихованих недоліків, як наполягає скаржник в своїй апеляційній скарзі у зв`язку з пасивною поведінкою відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції.

За п. 3.1. Договору поставки №15/08Б-25 від 15 серпня 2025 року якість Товару, що постачається, повинна відповідати діючим технічним умовам (ТУ) та/або державним стандартам (ДСТУ), що діють на території України, і підтверджуватись сертифікатом якості заводу /країни виробника Товару.

При цьому за умовами п. 2.10. Договору сертифікат якості заводу-виробника надається за вимогою Покупця.

Колегія суддів звертає увагу, що за здійсненими позивачем поставками Товару - Бікарбонату натрію харчовий сорт 07.10.2025 за видатковою накладною №921 та 20.10.2025 за видатковою накладною №1030 відповідач не вимагав від позивача надання сертифікату якості заводу-виробника, протилежне скаржником не спростовано.

Також, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення скаржником позивача про відсутність обов`язку з повної оплати поставленого товару у зв`язку із відсутністю товаросупровідних документів, в тому числі сертифікату якості, а часткова оплата такого Товару на переконання колегії суддів спростовує твердження апеляційної скарги про нібито ненадання такого документу.

Відповідач прийняв Товар за такими поставками без жодних зауважень щодо кількості та якості Товару та отримав товаросупровідні документи, проте сплатив товар частково, що спростовує твердження скаржника про порушення позивачем приписів ст. 662 та 666 ЦК України.

У відповідності до п. 4.1. Договору приймання Товару за кількістю та якістю у всіх випадках, неврегульованих цим Договором, здійснюється відповідно до вимог «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» (затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6), «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю « (затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. П-7, далі - Інструкція) з доповненнями та змінами.

У свою чергу, п. 4.4 Договору передбачено, що у разі необхідності Покупець проводить перевірку якісних, кількісних та інших характеристик Товару, якщо без такої перевірки неможливо встановити відповідні характеристики Товару. Перевірки кількості, якості та характеристик Товару Покупцем має бути здійснено протягом 2 (двох) робочих днів з моменту находження Товару за місцем призначення.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що при виявлені невідповідності поставленого Товару з якісними, кількісними та іншими характеристиками, що зазначені у товаросупровідних документах на такий Товар, Покупець повинен викликати представника Постачальника для участі в прийманні по якості, кількості та характеристикам і підписання Акту. Виклик Постачальника у такому разі здійснюється шляхом направлення протягом 1 (однієї) доби після виявлення факту невідповідності телеграми на адресу Постачальника, і/або факсу, і/або електронного листа на засоби зв`язку, що вказані в реквізитах даного Договору.

У свою чергу, за приписами ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять налжених доказівповідомлення позивача ані про виявлення будь-яких недоліків поставленого товару та відмови від договору у зв`язку із цим.

У свою чергу, за апеляційною скаргою скаржник напоягає на ігноруванні судом першої інстанції саме зазначених приписів ч. 2 ст. 678 ЦК України.

Отже, у даному випадку заслуговують норми Інструкції, які застосовуються у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектності, а також тари під продукцією чи товарами (п. 1. Інструкції).

Відповідно до п. 9. Інструкції прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.

Акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, який знайшов приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов`язковими для сторін правилами. Акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійними термінами служби або зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного терміну (п. 9. Інструкції).

Акт про приховані недоліки, виявлені в продукції, складається в порядку, передбаченому цією Інструкцією якщо інше не передбачено Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами і договором (п. 33. Інструкції).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншого однорідної продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі (п. 16. Інструкції).

Згідно з п. 17. Інструкції у повідомленні про виклик, направленому виробника (відправника), має бути зазначено: найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отримана; основні недоліки, виявлені в продукції; час, на який призначено приймання продукції за якістю або комплектності (в межах встановленого для приймання терміну); кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

Повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а в відношенні швидко псується негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором (п. 18. Інструкції).

Іногородній виробник (відправник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника виготовлювача (відправника). Представник іногороднього виготовлювача (відправника) зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі. (п. 19. Інструкції).

Відповідно до п. 20. Інструкції при неявці представника виготовлювача (відправника) на виклик одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.

При відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на односторонню приймання продукцій.

Згідно з роз`ясненням Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення господарських спорів, пов`язаних з прийомкою продукції і товарів за кількістю та якістю» № 01-6/1106 від 12.10.1993 р., акт про неналежну якість продукції, складений за участю представників громадськості або іншого підприємства, вважається належним тільки у тих випадках, коли в місті знаходження одержувача така інспекція або бюро товарних експертиз відсутні або у разі їх відмови виділити експерта.

Колегія суддів зазначає, що у місті Києві (місцезнаходження скаржника) діє Київська торгово-промислова палата.

Отже, для реалізації права на односторонню відмову від договору скаржник зобов`язаний був оформити приймання товару за якістю та скласти Акти передбачені Інструкцією за участю представника Київської торгово-промислової палати.

Відповідно до п. 29. Інструкції за результатами приймання продукції за якістю і комплектності з участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згодна із змістом акта, зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути зазначено, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, що містить дані, що не відповідають дійсності (п. 30. Інструкції).

Акт, який встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених в п. 20, подп. "А", "б" і "в", затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше триденного терміну після складання акта (п. 32. Інструкції).

У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять і скаржник не надав з апеляційною скаргою доказів направлення відповідних повідомлень про виявлені недоліки Товару, які в свою чергу направлялись позивачу, а також докази укладення двостороннього Акту про приховані недоліки, складеного за участю представника постачальника чи представника Київської торгово-промислової палати в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, у даному випадку не підлягає застосуванню ст. 678 ЦК України, що спростовує доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції застосування норм матеріального права.

Також у свої апеляційній скарзі скаржник наполягає, що поза увагою суду першої інстанції залишено правові висновки Верховного Суду за постановою від 20.07.2023 по справі № 910/14003/21, проте, на переконання колегії суддів, правові висновки Верховного Суду за постановою від 20.07.2023 по справі № 910/14003/21 надані судом у правовідносинах неподібних (нетотожних) спірним правовідносинам, що унеможливлює їх застосування.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 261/0/15-18).

На переконання Великої Палати Верховного Суду, подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

Велика Палата Верховного Суду розглядає під судовими рішеннями в подібних правовідносинах такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанови від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц; 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

Колегія суддів звертає увагу, що за постановою Верховного Суду від 20.07.2023 у справі № 910/14003/21, на яку посилається скаржник, предметом судового розгляду було за первісною позовною заявою - стягнення заборгованості за договором поставки, та за зустрічною позовною заявою - стягнення вартості знезараження піддонів у зв`язку з поставкою замість термічно знезаражених піддонів звичайні піддони, а тому в силу положень статті 678 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) останнє має право на пропорційне зменшення ціни товару на суму вартості термічного знезараження піддонів.

У свою чергу, у спірних правовідносинах предметом зустрічної позовної зави було розірвання договору поставки.

Таким чином, фактичні обставини справи не відповідають фактичним обставинам справи, яка підлягала перегляду Верховним Судом за постановою від 20.07.2023 у справі № 910/14003/21, що за висновками колегії суддів, унеможливлює застосування таких висновків Верховного Суду у спірних правовідносинах.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8568,65 грн, інфляційні витрати у розмірі 3487,64 грн та пеню у розмірі 88402,81 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, зазначених у п. 5.1 Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що кожна із сторін, яка неналежно виконує своїх зобов`язання (прострочення розрахунку та/або відвантаження Товару) за цим Договором, повинна сплатити на користь іншої Сторони суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів цілком погожується із висновком суду першої інстанції, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам Договору та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі №910/1205/26, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі №910/1205/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 у справі №910/1205/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "ПроХелс ЮА".

4. Матеріали справи №910/1205/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 30.07.2026.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

О.М. Крижний

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
28.09.2026 Ухвала № 140144704 Північний апеляційний господарський суд
08.09.2026 Ухвала № 139588217 Північний апеляційний господарський суд
01.09.2026 Ухвала № 139364514 Господарський суд міста Києва
01.09.2026 Ухвала № 139364508 Господарський суд міста Києва
31.08.2026 Ухвала № 139363949 Господарський суд міста Києва
05.08.2026 Ухвала № 138783203 Господарський суд міста Києва
23.07.2026 Ухвала № 138610270 Північний апеляційний господарський суд
22.07.2026 Ухвала № 138432079 без тексту Північний апеляційний господарський суд
22.06.2026 Ухвала № 137645514 без тексту Північний апеляційний господарський суд
04.06.2026 Постанова № 137108626 без тексту Північний апеляційний господарський суд
25.05.2026 Ухвала № 136824804 без тексту Північний апеляційний господарський суд
28.04.2026 Рішення № 136044182 без тексту Господарський суд міста Києва
14.04.2026 Ухвала № 135691016 без тексту Північний апеляційний господарський суд
06.04.2026 Ухвала № 135475938 без тексту Північний апеляційний господарський суд
23.03.2026 Ухвала № 135041935 без тексту Господарський суд міста Києва
17.02.2026 Ухвала № 134122561 без тексту Господарський суд міста Києва
11.02.2026 Ухвала № 134016632 без тексту Господарський суд міста Києва