ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/5854/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання Старини А.С.
та представників:
від скаржника (відповідача): Майтак І.В. (в режимі відеоконференції);
від позивача: Гордієнко Т.О. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Южкокс"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 (ухваленого суддею Юзіковим С.Г. у м. Дніпрі, повне рішення складене 01.06.2026) у справі №904/5854/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Буд Дніпро" (м. Кам'янське, Дніпропетровська область)
до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" (м. Кам'янське, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором № 05-37/24 від 30.05.2024 у загальному розмірі 1 473 216 грн 03 коп.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Буд Дніпро" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Южкокс" (далі по тексту - відповідач) заборгованість за договором № 05-37/24 від 30.05.2024 у загальному розмірі 1 473 216 грн 03 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 1 215 757 грн 64 коп. - основний борг за договором № 05-37/24 від 30.05.2024;
- 26 498 грн 94 коп. - пеня;
- 91 807 грн 15 коп. - інфляційні втрати;
- 29 638 грн 35 коп. - 3% річних;
- 109 513 грн 95 коп. - збитки.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 05-37/24 від 30.05.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані позивачем у період з червня по грудень 2024 року роботи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 1 215 757 грн 64 коп. У зв`язку з простроченням оплати виконаних робіт, на підставі пункту 10.2. договору, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 10.08.2024 по 14.07.2025 в сумі 26 498 грн 94 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з серпня 2024 року по серпень 2025 року в сумі 91 807 грн 15 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 10.08.2024 по 15.09.2025 в сумі 29 638 грн 35 коп. Також позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 109 513 грн 95 коп., заподіяні внаслідок проведення без повідомлення підрядника пусків димової труби № 2, що є порушенням пунктів 1.2., 7.3.2. Договору № 05-37/24 від 30.05.2024 у зв`язку з чим було переплавлено (знищено) 2 комплекти альпіністського спорядження, необхідного для виконання робіт з капітального ремонту.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі №904/5854/25:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Южкокс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Буд Дніпро" 1 215 757 грн 64 коп. - основного боргу, 26 498 грн 94 коп. - пені, 91 807 грн 15 коп. - інфляційних втрат, 29 625 грн 98 коп. - 3% річних, 16 364 грн 27 коп. - судового збору;
- у решті позову відмовлено.
Рішення обґрунтовано наступним:
- на виконання умов договору позивач виконав роботи, що підтверджується Актами приймання виконаних робіт № 1 від 20.06.2024 на суму 965 063 грн 34 коп. (коригуючий Акт №3 від 05.08.2024 на суму 36 340 грн 34 коп.); № 2 від 19.07.2024 на суму 1 079 717 грн 18 коп.; № 4 від 19.08.2024 на суму 376 555 грн 85 коп.; № 5 від 19.09.2024 на суму 721 981 грн 04 коп.; № 6 від 22.11.2024 на суму 468 537 грн 42 коп.; № 7 від 25.11.2024 на суму 160 472 грн 38 коп.; № 8 від 24.12.2024 на суму 482 717 грн 10 коп.; № 9 від 24.12.2024 на суму 104 030 грн 74 коп. Зазначені Акти підписані сторонами без зауважень;
- відповідач виконані роботи оплатив частково, у зв`язку з чим за ним обліковується борг у розмірі 1 215 757 грн 64 коп.;
- беручи до уваги надані докази (договір, додаткові угоди, акти приймання виконаних робіт), суд вважає, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим строк оплати настав, тому сума основного боргу є обґрунтованою;
- заперечення відповідача щодо несвоєчасного та неповного виконання робіт не приймаються судом до уваги, оскільки сторонами погоджено у пункті 8.8. Договору порядок дій у разі виникнення між замовником та підрядником спору щодо недоліків виконаних Робіт або їх причин, на вимогу будь-якої із сторін має бути призначена експертиза. Експертна організація та умови проведення експертизи визначаються за згодою сторін. Витрати проведення експертизи несе підрядник. У разі, якщо експертизою встановлено відсутність порушень договору або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками, на яких наполягав замовник, понесені підрядником витрати на проведення експертизи компенсуються замовником. Матеріали справи не містять доказів проведення такої експертизи. Крім того, відповідно до пункту 9.2. Договору підрядник встановлює гарантійний термін якості виконаних робіт протягом 12 місяців після завершення робіт. Відповідно до пункту 8.6. Договору замовник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту отримання актів КБ-2в: з додатками та довідками КБ-3 провести огляд результатів виконання робіт підрядником та у разі відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані підрядником акти КБ-2в та довідки КБ-3. Якщо при прийнятті результатів виконання робіт буде виявлено недоліки, сторони керуються пунктом 4.5. Договору. Якщо при прийманні робіт будуть виявлені недоліки, що виникли з вини підрядника (в тому числі у частині кількості, якості та норми витрат матеріалів), сторонами оформляється дефектний акт. Дефектний акт складається замовником, який вказує перелік недоліків у виконаних роботах та строки їх усунення. Підрядник зобов`язаний протягом трьох робочих днів з моменту отримання дефектного акту підписати його та направити замовнику. Сторони визначили, що не підписання, не надсилання чи несвоєчасне направлення підрядником дефектного акту прирівнюється до безумовної згоди підрядника із змістом дефектного акту, складеним замовником. Замовник не підписує акт КБ-2в, затримує оплату неякісно виконаних робіт підряднику до усунення дефектів, а також має право вимагати повернення раніше сплачених підряднику сум, компенсації вартості використаних підрядником матеріалів замовника, які підрядник зобов`язаний повернути/компенсувати протягом трьох банківських днів з моменту отримання вимоги замовника. Усунення неякісно виконаних робіт проводиться підрядником за власний рахунок, у строки та на умовах, обумовлених сторонами у дефектному акті;
- отже, значення огляду у прийнятті робіт полягає в тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акту здачі-приймання. В акті сторона, яка приймає роботи, має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому, сторони складають перелік претензій, що додається до акту здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-прийманні об`єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об`єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи;
- матеріалами справи не містять доказів підписання дефектних актів; додані до позовної заяви акти приймання виконаних робіт підписані відповідач без заперечень;
- перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних проведено правильно;
- позовної вимоги про стягнення збитків не знайшли свого підтвердження. Так, за твердженнями позивача, внаслідок проведення без повідомлення підрядника пусків димової труби № 2 відбулося переплавлення (знищення) двох комплектів альпіністського спорядження, необхідного для виконання робіт з капітального ремонту, що підтверджується актом списання № 1-11/24 від 30.11.2024, складеним та підписаним представниками позивача; видатковими накладними на придбання нового обладнання замість втраченого. Матеріали справи не містять доказів, що наведене позивачем обладнання було пошкоджено внаслідок неправомірних дій / бездіяльності відповідача, відсутні будь-які докази, які підтверджують, що саме це обладнання було використано під час виконання робіт. Доданий до позовної заяви Акт списання від 30.11.2024 підписаний в односторонньому порядку. Крім того, в пункті 6.13. Договору сторони узгодили, що замовник не несе відповідальності за збереження матеріалів та обладнання підрядника;
- вирішуючи клопотання відповідача щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з того, що частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, які не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання. Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України;
- розв`язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у спірних правовідносинах у рівній мірі впливають на обидві сторони - як на боржника, так і на кредитора, які провадять свою господарську діяльність в Україні. Відповідач уклав з позивачем договір 30.05.2024, тобто, під час дії в Україні воєнного стану. Укладаючи та підписуючи договір, відповідач тим самим погодився на визначені договором штрафні санкції;
- з урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 215 757 грн 64 коп. основного боргу, 26 498 грн 94 коп. пені, 91 807 грн 15 коп. інфляційних втрат, 29 625 грн 98 коп. 3% річних. Решта вимог не підлягають задоволенню.
Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Южкокс" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 51023 від 22.06.2026), в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Южкокс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Буд Дніпро" 1 215 757 грн 64 коп. основного боргу, 26 498 грн 94 коп. пені, 91807 грн 15 коп. інфляційних втрат, 29 625 грн 98 коп. 3% річних, 16 364 грн 27 коп. судового збору;
- ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Буд Дніпро" до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступними обставинами:
- позивачем в обумовлений строк так і не були в повному обсязі завершені роботи, передбачені умовами договору. Даний факт не оспорюється позивачем, про що свідчить його лист на адресу відповідача від 24.12.2024 № 2412-1, який міститься в матеріалах справи. При цьому, посилання позивача на те, що після виконання ремонтних впливів у висновку експертизи труба не є в аварійному стані, є лише припущенням. Відповідного експертного висновку матеріали не містять. Отже, в результаті часткового виконання робіт відповідач так і не отримав результату, для досягнення якого позивач залучався до ремонтних робіт, а саме: усунення аварійного стану димової труби № 2 та її приведення до проєктного стану;
- статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Не виконання у повному позивачем своїх зобов`язань за договором щодо проведення капітального ремонту димової труби № 2 зумовлює неможливість остаточного прийняття відповідачем робіт за договором, що в свою чергу зумовлює відсутність обов`язку відповідача здійснити оплату за виконані роботи до моменту їх остаточної здачі відповідно до положень статті 854 Цивільного кодексу України;
- відмовляючи у зменшенні пені, 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність у позивача збитків. Крім того, судом першої інстанції не прийняті до уваги наступні правові висновки Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 прийшла до висновку, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Даний правовий висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 18.05.2021 у справі № 904/3177/20 та в ухвалі від 28.02.2024 у справі № 915/524/22. Правова позиція щодо припустимості зменшення за рішенням суду процентів річних, викладена в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, може бути застосована за принципом "mutatis mutandis", також і до інфляційних нарахувань.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.
Апеляційну скаргу було подано без додержання вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу було залишено без руху та скаржнику надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Від скаржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № суду 9410/26 від 09.07.2026) щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи вказане, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.07.2026.
Від позивача (ТОВ "Ліга Буд Дніпро") до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 10390/26 від 29.07.2026), в якому він просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/5854/25 - без змін.
Відзив обґрунтований наступними обставинами:
- в пункті 4.1. Договору сторони погодили, що роботи оплачуються поетапно (щомісяця), отже рішення в частині стягнення вартості виконаних та прийнятих відповідачем робіт є обґрунтованим та правомірним;
- підстави для зменшення у даній справі пені та 3% річних відсутні.
У судове засідання 29.07.2026 з`явилися представники скаржника (відповідача) та позивача.
У судовому засіданні 29.07.2026 представники скаржника (відповідача) та позивача висловили свої позиції з приводу поданої апеляційної скарги.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 29.07.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як було зазначено вище, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/5854/25 оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення 1 215 757 грн 64 коп. основного боргу, 26 498 грн 94 коп. пені, 91 807 грн 15 коп. інфляційних втрат, 29 625 грн 98 коп. 3% річних, отже в цій частині переглядається апеляційним господарським судом.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
30.05.2024 між Приватним акціонерним товариством "Южкокс" (далі по тексту - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Буд Дніпро" (далі по тексту - підрядник, позивач) укладено Договір № 05-37/24 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. якого замовник замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик у порядку та на умовах договору виконати на території замовника роботи з капітального ремонту димової труби № 2 на об`єкті замовника: "Димова труба № 2" інв. №693, в обсязі, передбаченому Локальним кошторисом № 40-24/79, Договірною ціною №40-24/79, які є невід`ємною частиною Договору. Замовник зобов`язується надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти та сплатити виконані роботи у порядку та строки, передбачені Договором.
У пункті 15.5 Договору сторони передбачили, що договір діє до 31.12.2024. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим Договором.
Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох сторін.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п`ятої Цивільного кодексу України.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із засад цивільного законодавства.
В силу норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
В процесі виконання до Договору сторонами вносилися зміни, шляхом укладення Додаткових угод № 1 від 02.09.2024, № 2 від 16.10.2024, № 3 від 14.11.2024.
Частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України унормовано, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до умов пункту 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 14.11.2024 до Договору), ціна Робіт за цим Договором складає 3 686 838 грн 09 коп. без урахування ПДВ в тому числі вартість (кошторисна) матеріальних ресурсів за цим договором - 271 145 грн 38 коп. без урахування ПДВ. Крім того, ПДВ за ставкою 20%, який діє на момент укладання Договору, у розмірі 737 367 грн 62 коп. Усього вартість Робіт за Договором з урахуванням ПДВ становить 4 424 205 грн 71 коп.
Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до умов пункту 2.3. Договору фактичний термін закінчення робіт за окремими об`єктами (обсягами, етапами, видами робіт) визначається датою підписання Замовником "Акту приймання виконаних будівельних робіт" форми № КБ-2в із додатками, підтвердженого довідкою про вартість виконаних робіт та витрат форми КБ - 3 (далі акт КБ -2в та довідка КБ-3) на підставі Локального кошторису або "Акту виконаних робіт" на підставі Калькуляції. При цьому підрядник зобов`язаний передати замовнику комплект виконавчої документації на будівельно-монтажні роботи згідно з переліком, визначеним нормативними документами, документи, що свідчать про відповідність використаних матеріалів, конструкцій, виробів та обладнання встановленим вимогам нормативних документів (в т.ч. сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки, у передбачених законодавством випадках).
Строк виконання робіт за Договором, починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об`єкта робіт відповідно до пункту 5.2. Договору. У разі несвоєчасного прийняття об`єкта робіт, термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного пунктом 5.2. Договору.
Згідно з умовами пункту 5.9 Договору протягом п`яти календарних днів з моменту закінчення виконання всіх робіт за Договором або за окремими обсягами (об`єктами, етапами, видами) підрядник передає, а замовник приймає відповідні об`єкти робіт на підставі "Акту приймання об`єкта після проведення ремонту" з підписанням відповідних актів. Документи, що підтверджують передачу об`єкта робіт від підрядника, оформляються та передаються замовнику за місцезнаходженням замовника.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з 20.06.2024 по 24.12.2024 позивачем були виконані та передані відповідачу роботи на загальну суму 4 322 734 грн 71 коп., на підтвердження чого позивачем та відповідачем були складені та підписані відповідні Акти приймання виконаних робіт, а саме:
- Акт № 1 від 20.06.2024 на суму 928 723 грн 00 коп. (з урахуванням коригування);
- Акт № 2 від 19.07.2024 на суму 1 079 717 грн 18 коп.;
- Акт № 4 від 19.08.2024 на суму 376 555 грн 85 коп.;
- Акт № 5 від 19.09.2024 на суму 721 981 грн 04 коп.;
- Акт № 6 від 22.11.2024 на суму 468 537 грн 42 коп.;
- Акт № 7 від 25.11.2024 на суму 160 472 грн 38 коп.;
- Акт № 8 від 24.12.2024 на суму 482 717 грн 10 коп.;
- Акт № 9 від 24.12.2024 на суму 104 030 грн 74 коп.
Колегія суддів враховує, що відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання замовником Актів приймання виконаних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку замовника щодо здійснення оплати виконаних підрядником робіт.
Зазначені вище Акти свідчать, що позивачем роботи були виконані належним чином та відповідачем зазначені в Актах роботи були прийняті без жодних зауважень до якості, обсягу та строку їх виконання.
Враховуючи викладене, замовник не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати виконаних робіт за договором.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку виконавця за договором виконати роботи відповідає обов`язок замовника оплатити вартість цих робіт.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Доводи скаржника в частині того, що у відповідача обов`язок з оплати виконаних робіт не наступив, оскільки позивачем роботи по договору у повному обсязі не виконані, отже, замовник не отримав бажаний результат (на думку скаржника обов`язок з оплати виникає у замовника після виконання повного обсягу робіт по договору), колегією суддів відхиляється, оскільки, як було зазначено вище, статтею 3 Цивільного кодексу України передбачено, що свобода договору є однією із засад цивільного законодавства, в силу норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Так, у пункті 4.1. Договору сторони погодили, що оплата замовником виконаних робіт провадиться поетапно (щомісячно), протягом 21 календарного дня від дати підписання замовником актів КБ-2в із додатками до актів КБ-2в підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних та оригіналів актів КБ-2в. У разі порушення підрядником строків надання замовнику Актів КБ-2в, передбачених пунктом 7.1.12. Договору термін оплати таких робіт становить 60 календарних днів від дати підписання замовником актів КБ-2в з додатками до акту КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.
Згідно з пунктами 4.2. та 4.11. Договору оплата замовником виконаних підрядником робіт провадиться у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника. Датою оплати вважати дату списання коштів з розрахункового рахунку замовника (ПрАТ "Южкокс").
У той же час, матеріалами справи підтверджується, що обов`язок щодо оплати виконаних позивачем робіт за Договором був виконаний відповідачем лише частково - на суму 3 106 977 грн 07 коп., а саме:
- 12.07.2024 відповідач сплатив 965 063 грн 34 коп.;
- 11.09.2024 відповідач сплатив 1 043 376 грн 84 коп.;
- 09.10.2024 відповідач сплатив 376 555 грн 85 коп.;
- 09.10.2024 відповідач сплатив 721 981 грн 04 коп.
Отже, фактично, відповідач оплатив лише роботи за Актами приймання виконаних робіт від 20.06.2024, від 19.07.2024, від 19.08.2024 та від 19.09.2024.
У той же час, частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як було зазначено вище, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Враховуючи умови Договору, строк оплати виконаних позивачем у період з 20.06.2024 по 24.12.2024 робіт на суму 4 322 734 грн 71 коп. є таким, що настав, а саме:
- граничним строком оплати робіт за Актом приймання виконаних робіт № 1 від 20.06.2024 на суму 928 723 грн 00 коп. (з урахуванням коригування) є 11.07.2024;
- граничним строком оплати робіт за Актом приймання виконаних робіт № 2 від 19.07.2024 на суму 1 079 717 грн 18 коп. є 09.08.2024;
- граничним строком оплати робіт за Актом приймання виконаних робіт № 4 від 19.08.2024 на суму 376 555 грн 85 коп. є 09.09.2024;
- граничним строком оплати робіт за Актом приймання виконаних робіт № 5 від 19.09.2024 на суму 721 981 грн 04 коп. є 10.10.2024;
- граничним строком оплати робіт за Актом приймання виконаних робіт № 6 від 22.11.2024 на суму 468 537 грн 42 коп. є 13.12.2024;
- граничним строком оплати робіт за Актом приймання виконаних робіт № 7 від 25.11.2024 на суму 160 472 грн 38 коп. є 16.12.2024;
- граничним строком оплати робіт за Актом приймання виконаних робіт № 8 від 24.12.2024 на суму 482 717 грн 10 коп. є 14.01.2025;
- граничним строком оплати робіт за Актом приймання виконаних робіт № 9 від 24.12.2024 на суму 104 030 грн 74 коп. є 14.01.2025.
Доказів оплати робіт за Актами приймання виконаних робіт № 6 від 22.11.2024 на суму 468 537 грн 42 коп., № 7 від 25.11.2024 на суму 160 472 грн 38 коп., № 8 від 24.12.2024 на суму 482 717 грн 10 коп. та № 9 від 24.12.2024 на суму 104 030 грн 74 коп., а всього на суму 1 215 757 грн 64 коп. матеріали справи не містять.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає однією із засад судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати виконаних позивачем робіт на залишкову суму 1 215 757 грн 64 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення основного боргу за договором є обґрунтованою та доведеною належними доказами, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пункті 10.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строку оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0.01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. яка діяла в період, за який нараховується пеня.
Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв`язку з простроченням оплати виконаних робіт, на підставі пункту 10.2. договору, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 10.08.2024 по 14.07.2025 в сумі 26 498 грн 94 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з серпня 2024 року по серпень 2025 року в сумі 91 807 грн 15 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 10.08.2024 по 15.09.2025 в сумі 29 638 грн 35 коп.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі №904/5854/25 оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення 26 498 грн 94 коп. пені, 91 807 грн 15 коп. інфляційних втрат та 29 625 грн 98 коп. 3% річних, з посиланням на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у зменшенні зазначених вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Апеляційний господарський суд зазначені доводи скаржника вважає безпідставними, з огляду на таке.
Щодо клопотання скаржника (відповідача) про зменшення пені слід зазначити таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Апеляційний господарський суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний господарський суд, об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:
- відповідач не навів суду жодного аргументу та не надав жодного пояснення з приводу причин неналежного виконання умов спірного договору;
- матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про майновий стан відповідача;
- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками, а саме: колегія суддів зазначає про співмірність пені в сумі 26 498 грн. 94 коп. із розміром та періодом прострочених зобов`язань за договором, що відповідає принципам адекватності, справедливості та розумності, та свідчить про відсутність підстав для застосування права суду на зменшення штрафних санкцій;
- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов`язань за договором;
- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення;
- слід врахувати інтереси позивача та прийняти до уваги, що позивач мав правомірні очікування щодо оплати виконаних робіт у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами в договорі.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вказане, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені у даній справі.
Щодо доводів скаржника щодо наявності підстав для зменшення 3% річних у даній справі, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо можливості зменшення сум нарахованих відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) слід зазначити таке.
Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Отже, право вимоги сплати суми інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).
Так, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку. Адже законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. При вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
Натомість, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 конкретизовано правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (щодо застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України), та зазначено, що 3 % річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, і він не підлягає зменшенню судом, а компенсація кредитору інфляційних втрат є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг, вони не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, а входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу, а тому також не можуть бути зменшені.
Колегія суддів наголошує, що суди під час вирішення спорів мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанови від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, від 08.08.2023 у справі №910/8115/19 (910/13492/21), від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22).
Судом встановлено, що заявлений до стягнення у даній справі розмір процентів річних становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних, передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Тому, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, заявлені позивачем до стягнення як 3% річних так і інфляційні втрати не підлягали зменшенню судом.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд відхиляє аргументи скаржника про те, що судом першої інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо можливості зменшення сум, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Щодо зменшення інфляційних втрат апеляційний господарський суд зазначає також наступне.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладені в постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22, від 24.01.2024 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі № 902/43/24.
З огляду на наведене доводи відповідача про те, що суд за певних обставин може зменшити розмір інфляційних втрат, є необґрунтованими.
На підставі викладеного, клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат та 3% річних не підлягає задоволенню.
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/5854/25 таким, що підлягає залишенню без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Южкокс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі № 904/5854/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2026 у справі №904/5854/25 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Южкокс".
4. Матеріали справи № 904/5854/25 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 30.07.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк