УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/4803/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-БІЛД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026
та розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-БІЛД"
про зупинення виконання судового рішення
у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-БІЛД"
про стягнення 9 057 237,18 грн,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-БІЛД" (далі - ТОВ "МС-БІЛД", відповідач, скаржник) про стягнення суми грошових коштів за договором про виконання робіт від 08.12.2023 № 314Г/12-23 (далі - Договір) у розмірі 9 057 237,18 грн, з яких: 5 866 358,89 грн пені за період із 18.12.2023 по 31.10.2024 і 3 190 878,29 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором у частині повного та своєчасного виконання робіт.
Господарський суд міста Києва рішенням від 18.11.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026, позов задовольнив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи підтверджують порушення відповідачем строків виконання зобов`язань за Договором. Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені та штрафу, суд встановив, що такі виконано неправильно, тому, здійснивши власний розрахунок пені та штрафу за порушення строків виконання відповідачем зобов`язань, суд задовольнив вимоги в межах заявлених позовних вимог, оскільки обрахована судом сума перевищує суму пені та штрафу, заявлених позивачем.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 30 днів, встановила, що такий здійснено арифметично правильно. Суд апеляційної інстанції вказав, що, оскільки сума штрафу за порушення строків виконання відповідачем зобов`язань, обрахована судом, перевищує суму штрафу, заявлену позивачем, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги в цій частині лише в межах заявлених позовних вимог, тобто на суму 3 190 878,29 грн.
Північний апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача щодо відсутності подвійного стягнення неустойки за Договором, оскільки зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/1964/25 вбачається, що предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення лише пені за договором про виконання робіт від 08.12.2023 № 314Г/12-23 та за інший період, а саме із 07.12.2024 по 03.01.2025. Водночас предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення пені за сукупний період із 18.12.2023 по 31.10.2024 і штрафу на підставі пункту 11.5 Договору, тобто за інший період.
ТОВ "МС-БІЛД" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд ухвалою від 24.06.2026 вказану касаційну скаргу ТОВ "МС-БІЛД" залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали. Для усунення недоліків скаржнику необхідно було, зокрема, уточнити доводи касаційної скарги, вимоги, викладені у прохальній частині касаційної скарги, й узгодити їх із доводами касаційної скарги і підставами касаційного оскарження судових рішень, надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 217 373,70 грн за подання касаційної скарги.
До Верховного Суду від ТОВ "МС-БІЛД" через підсистему "Електронний суд" надійшла заява на виконання ухвали від 24.06.2026 у справі.
Перевіривши касаційну скаргу (з урахуванням усунення недоліків), колегія суддів дійшла висновку, що її подано з дотриманням вимог статей 287- 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
ТОВ "МС-БІЛД" у касаційній скарзі (з урахуванням усунення недоліків) підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає частину другу статті 287 ГПК України за наявності випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 цієї частини статті.
Обґрунтовуючи наявність підстав касаційного оскарження судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 549, 550, 612, 875 Цивільного кодексу України та не врахували висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17 (щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язань за договором підряду та застосування штрафних санкцій за прострочення виконання підрядних робіт), постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 911/728/18 (щодо того, що прострочення замовника з погодженням проєктно-кошторисної документації може бути підставою для звільнення підрядника від відповідальності), постанові Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 910/4235/20 (щодо визначення основного предмета договору будівельного підряду як результату робіт, а не процесу їх виконання чи окремих виробничих стадій), постановах Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 (в частині застосування положень статті 232 ГК України та висновків про те, що у разі відсутності подібних умов у договорі нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України).
Також відповідач зазначає про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 (щодо змісту преюдиційності (обов`язковість фактів, установлених рішенням, що набрало законної сили, та неприпустимість повторного розгляду того самого питання між тими самими сторонами)), від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (щодо того, що преюдицію утворюють лише фактичні обставини, які досліджувалися судом, а не їх правова оцінка, суди зобов`язані виходити з таких обставин без їх повторного доказування), від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18, від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17 (в частині того, що день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду прострочення, за який нараховується пеня).
У касаційній скарзі ТОВ "МС-БІЛД" також вказує, що Верховний Суд не сформував висновку щодо застосування статті 61 Конституції України, частини шостої статті 232 ГК України та принципу non bis in idem у правовідносинах, де внаслідок одночасного застосування двох різних методологій нарахування пені (за окремими етапами виконання робіт та на загальну суму невиконаних робіт після спливу кінцевого строку) одна й та сама сума невиконаних робіт за певний період стає двічі об`єктом нарахування пені, а сукупний строк нарахування перевищує встановлене законом шестимісячне обмеження.
Крім того, скаржник зазначає, що Верховний Суд станом на час подання касаційної скарги не сформував висновку щодо застосування частини четвертої статті 75 ГПК України у правовідносинах, де рішенням суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами встановлено конкретний факт - строк виконання зобов`язання за конкретним договором, а в іншій справі між тими самими сторонами в спорі щодо виконання цього ж договору суд застосовує принципово іншу методологію нарахування штрафних санкцій, яка фактично передбачає відмінний строк виникнення прострочення того самого зобов`язання, тим самим переоцінюючи вже встановлений преюдиційний факт.
Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України ТОВ "МС-БІЛД" зазначає, зокрема, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема статті 74, 75, 76, 77, 79, 86, 236, 237 ГПК України, та не дослідили і не надали оцінки доказам, наведеним скаржником у касаційній скарзі.
Враховуючи доводи касаційної скарги (з урахуванням усунення недоліків), колегія суддів дійшла висновку, що матеріали скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження за наявності випадків касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
За змістом статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.
Щодо клопотання про зупинення виконання судового рішення
Від ТОВ "МС-БІЛД" до Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026.
Обґрунтовуючи клопотання, скаржник вказує, що примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 у справі до закінчення його перегляду в касаційному порядку може спричинити істотні й непропорційні негативні наслідки для скаржника, порушити справедливий баланс інтересів сторін та істотно ускладнити відновлення становища, яке існувало до виконання судового рішення, у разі його скасування або зміни судом касаційної інстанції.
Також ТОВ "МС-БІЛД" зазначає, зокрема, що відкриття виконавчого провадження може мати наслідком примусове списання коштів із рахунків відповідача, накладення арешту на грошові кошти та інші активи, а також обмеження можливості вільно використовувати оборотні кошти, необхідні для поточної господарської діяльності, примусове виконання рішення безпосередньо впливатиме на безперервність діяльності відповідача, вилучення з господарського обороту значної суми коштів або накладення арешту на рахунки призведе до затримки таких розрахунків, порушення строків виконання робіт та неможливості належного виконання вже взятих на себе договірних зобов`язань.
Водночас, обґрунтовуючи клопотання, скаржник вказує серед іншого, що порушення стабільного фінансування поточних робіт, які він виконує, може позначитися на строках завершення реконструкції лікарняних відділень, ремонту навчальних приміщень, будівництва й облаштування захисних споруд цивільного захисту, а можливий у майбутньому поворот виконання судового рішення не забезпечить повного відновлення становища, яке існувало до його примусового виконання.
Зупинення виконання рішення у цій справі, на думку ТОВ "МС-БІЛД", відповідатиме вимозі забезпечення справедливого балансу інтересів сторін.
Верховний Суд вказує, що відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання (заява) про зупинення виконання (дії) судових рішень має бути мотивованим, містити підстави для зупинення дії судового рішення, підтверджені належними доказами. У клопотанні (заяві) заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим поворот виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.
Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки тощо.
Метою зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, що набрало законної сили, у випадку його скасування судом касаційної інстанції.
Крім того, слід зазначити, що виконання зупиняється, якщо це утруднить чи зробить неможливим поворот виконання судового рішення. Однією із таких підстав може бути наявність триваючого виконавчого провадження. Однак і ця обставина не є безумовною підставою для зупинення виконання оскарженого рішення суду.
Колегія суддів розглянула доводи, наведені на обґрунтування необхідності зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, і вважає їх непереконливими, оскільки у такому випадку, зокрема, не буде дотримано забезпечення збалансованості інтересів сторін та одного з основних принципів господарського судочинства, встановлених частиною третьою статті 2 ГПК України, - обов`язковості судового рішення.
Водночас наслідки, на які посилається скаржник, по суті є результатом задоволення позовних вимог у справі і необхідністю виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Крім того, колегія суддів зазначає, що додані скаржником до клопотання документи є недостатніми доказами для обґрунтування того, що захист прав, свобод та інтересів скаржника стане неможливим без вжиття таких заходів, як зупинення виконання оскаржуваного рішення, або буде неможливим поворот виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані.
Ураховуючи також те, що зупинення виконання судових рішень з огляду на приписи статей 294, 332 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, з огляду на необхідність забезпечення балансу прав та інтересів сторін на стадії касаційного провадження, з урахуванням наданих скаржником доказів та наведених обґрунтувань, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції, залишеного без змін судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 287- 291, 294, 295, 314, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/4803/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-БІЛД" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026 і здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень у відкритому судовому засіданні
19 серпня 2026 року о 12:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: вул. О. Копиленка, буд. 6, м. Київ, в залі судових засідань № 10 (кабінет № 332).
2. Відмовити у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026, у справі № 910/4803/25 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
3. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу до 14 серпня 2026 року, при цьому відсутність таких відзивів не перешкоджатиме здійсненню касаційного перегляду.
4. Інформацію щодо розгляду справи можна отримати на сторінці Суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет" за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.
5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. Верховний Суд також роз`яснює про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також про їхнє право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
6. Витребувати з Господарського суду міста Києва / Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/4803/25.
7. Копію ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський